Садівник у білому халаті, або Як до кардіодиспансеру «зелених лікарів» запросили
Кажуть, справжній чоловік повинен збудувати дім, виховати сина та посадити дерево. Херсонець Олег Мазуряк і власну оселю звів, і чудового сина виховав. Та одним лише деревом не обмежився, висадивши їх зо дві тисячі. Причому його зелені оази рятують людям життя і здоров’я!
Олег Мазуряк біля квітучої альбіції ленкоранської.
Сердечний сквер — улюблене місце відпочинку пацієнтів.
Ялівцева алея.
Починали з розгрібання смітника
Олег Петрович висаджує дерева з дванадцяти років — таких людей англійці називають «green finger» (зелений палець). Його «первістками» були буки та граби. Їх сіянці семикласник акуратно викопав у лісі і переніс на майданчик біля школи в його рідному селі Волока Вижницького району Чернівецької області. Вони й досі там буяють. Але потім було навчання в медичному виші, робота в різних лікувальних закладах. І всюди біля них з легкої руки молодого лікаря з’являлися зелені деревця чи навіть цілі тінисті алеї. Однак захоплююча історія цілющого скверу розпочалася тридцять років назад, коли Олега Мазуряка призначили головним лікарем тодішнього стаціонару лікувально-санітарного управління Херсонщини, який потім реорганізували у кардіологічний диспансер.
— Коли приймав посаду, страшенно обурився тим, як виглядав двір лікарні. Він був засипаний всіляким сміттям, та ще й алергенна амброзія у людський зріст розкошувала. Натомість не додумалися поставити жодної лавочки, аби хворим було де перепочити, — розповідає головний лікар кардіодиспансеру Херсона Олег Мазуряк. — Взялися наводити лад — вивезли дванадцять машин із сміттям та каменюками, амброзію викорчували, а натомість висадили деревця верби, софори, ясеню та береста. Але раділи недовго — половину саджанців уже на другу ніч розікрали — частину їх знайшли поламаними в сусідньому дворі. Та рук не опустили: на другий рік завезли шістдесят «КАМАЗів» гарного польового ґрунту, хоча й не чорнозему. І знову висадили дерева, а в 1991 році ще й обладнали тут систему зрошення.
Парк під вікнами палат
Починали зі звичних для півдня України видів, але колекція зелених насаджень у сквері ставала чимраз більшою та різноманітнішою. Тож тепер це не просто тіниста місцина, а ботанічний сад у мініатюрі. «Новосели» тут і з розплідника знаменитої Софіївки в Умані, і з Нікітського ботанічного саду в Криму, і з Буковини — софора, гінкго білоба, сакура тощо. Є навіть ясен із рідної для Олега Петровича Волоки. Сьогодні на 56 сотках у дворі кардіодиспансеру розкошують 170 видів дерев, 45 видів чагарників і понад чотириста видів квітів, починаючи від духмяних троянд.
Усі вони для лікаря-садівника, наче власні діти, і клопотів із ними часом не менше. Привіз Олег Мазуряк з Партеніта (задовго до окупації Криму) рідкісне тюльпанове дерево. І його, наче маля пелюшками, взимку довелося дбайливо огортати комишевими матами та мішковиною.
А скільки було прикрих невдач! Три сіянці альбіції ленкоранської з Нікітського ботанічного саду загинули лютої зими, не витримавши холодів. Для другої спроби взяли саджанці з Партеніта, але з трьох вижив тільки один. Ще й злодюжки досі допікають: щойно побачили, як тендітне деревце красиво цвіте, і вже намагаються вночі тихцем його викопати та забрати. Регулярно й на трояндові кущі «полюють».
Та подвижник садівництва у білому халаті на те не зважає: втрати колекції компенсує за власний рахунок і щотижня після чи до початку робочого дня виходить у сквер із лопатою, сапкою чи секатором — власноруч обрізає, знищує бур’яни, окопує та підживлює. А найщедрішою винагородою для себе Олег Мазуряк вважає справжнє паломництво пацієнтів кардіодиспансеру до маленького зеленого раю. Недарма вони його так і називають — Сердечний сквер.
Сквер творить дива
— Улітку спека в Херсоні шалена. Тож спеціально підводжуся з ліжка о шостій ранку, коли в скверику починають працювати розпилювачі води. Сядеш на лавочку в затінку, вдихнеш повітря, напоєного ароматами квітів, поглянеш на всю навколишню красу, й дихати легше. Та й краєвид навколо такий, що просто хочеться жити — думки про хворобу тебе покидають, — ділиться враженнями пацієнтка закладу пенсіонерка Ганна Володимирівна.
У «терапевтичному впливі» рослин на хворих головний лікар кардіодиспансеру Олег Мазуряк не вбачає нічого дивного. Адже у сквері спеціально насаджені види, які виділяють цілющі фітонциди — ті самі ялини. А кримського ялівцю тут — ціла алея. На думку Олега Мазуряка, у боротьбі за життя пацієнтів сквер відіграє таку саму важливу роль, як ліки та досвідчені лікарі. Й на підтвердження своєї думки наводить сухі статистичні викладки. Ось вони: при тому, що з бюджетним фінансуванням у стаціонару не надто добре, і він жодних привілеїв у цьому плані не має, середній термін перебування хворих у кардіодиспансеру Херсона становить 7,6 ліжко-дня, тоді як у кардіологічних відділеннях багатьох інших українських лікарень — 12,6—12,8 дня; смертність пацієнтів тут не перевищує 0,6 відсотка, хоча в інших регіонах — 0,9—1,1 відсотка. От і поміркуйте, що до чого.
Олег Петрович каже, що за кордоном медичні заклади також оточують деревами та квітами, спеціально запрошуючи до створення краси фахівців із садового дизайну. Замилується нею хвора людина, і на душі в неї полегшає. Посеред таких див погані люди працювати просто не можуть, міркує він. А це додає довіри пацієнта до медиків, та й лікування стає ефективнішим. Адже дерева, квіти й кущі — також по-своєму вправні лікарі. Тільки не кожен з нас про це здогадується.
…Коли ми з Олегом Мазуряком крокували алеями Сердечного скверу, зненацька налетів короткий літній дощик, трохи побризкавши теплою водою. Краплі на листі та квіткових пелюстках під променями сонця засвітилися, наче діаманти, і зелень посвіжішала просто на очах. Либонь, сквер і є справжнім діамантом — шедевром працелюбних людських рук. Він житиме ще й потому, як ми підемо. Либонь, в тому і є глибинна сутність нашого життя: створювати майбутнє.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Фото автора.
ДОВІДКОВО
Олег Мазуряк — заслужений лікар України, повний кавалер ордена «За заслуги перед Україною». Має 47 років медичного стажу. Публіцист, автор книги «Не можу інакше».
