«...Ми — з Цибулевого. Просимо, щоб ви допомогли нам... приєднатися до сусідньої Богданівки. Озвучте це наше прохання в газеті — щоб і районне керівництво знало, про що думають люди...».
Шульгін В. Д., Бойко В. В., Образ С. П., Образ С. М., Охріменко Є., с. Цибулеве, Знам’янський район.
Це — рядки листа з доволі наївним проханням громадян вплинути на процес, доля якого цілковито залежить від волевиявлення місцевої громади, а не редакцій, районних чи обласних адміністрацій, керівників агрофірм. Серед усього іншого, вказується на проблему значно серйознішу, ніж здається на перший погляд.
Поза реформою
Цибулеве — велике село з давньою і славною історією — намагається відшукати для себе гідне місце в новому адміністративному просторі. Поряд із ним розташовані не менш амбітні громади Красносілля (Олександрівський район), Богданівки та Дмитрівки (Знам’янський район), котрі й сьогодні, і в минулому також можуть знайти сто причин, аби претендувати на роль центру в новому громадському утворенні.
Адмінреформа стимулює і закликає якнайшвидше об’єднуватися, бо ті, хто вже пройшов цей шлях, мають кращі бюджети, а відповідно, — й гроші на ремонти доріг, шкіл, клубів... Найактивніші можуть проводити екскурсії реставрованими і новозбудованими об’єктами інфраструктури, скептики — вичікують. А в селах з класично-анекдотичною ієрархією, де на двох українців — три гетьмани, спостерігають за сусідами і шукають інші аргументи — проти об’єднання.
У процитованому листі як приклад «рішучої господарської діяльності» адміністрації паралельно згадується клуб, парадний вхід до якого добре видно з вікон кабінету сільського керівництва. Нам пишуть, що сходи того клубу взимку занесло снігом, але ніхто так і не зібрався його прибирати. Здавалося б, то справи зимові, навіщо про них згадувати, але люди пам’ятають. І роблять висновки.
«До нас надійшли дві пропозиції щодо можливого об’єднання в нову громаду — від Красносілля та від Богданівки, — пояснює місцеву ситуацію сільський голова Цибулевого Людмила Таранець. — Ми провели обговорення, опитавши мешканців села впродовж тижня. В дослідженні громадської думки взяли участь секретар сільської ради, я, депутати з відповідних округів, члени ініціативної групи. Після того ми запросили до сільського клубу керівництво району, представників Центру розвитку місцевого самоврядування. Хотіли, щоб наші мешканці отримали відповіді на всі свої запитання. Словом, ми вирішили залишити усе так, як є. Ви кажете, що зволікати з проведенням реформи невигідно й непрактично, але ж і втрачати власні позиції, тільки заради об’єднання, також неприпустимо».
Самодостатні, але на колінах
«Недолугість нашого законодавства полягає в його категоричності, — згадує в цьому ж контексті про наболіле сільський голова Богданівки Анатолій Іващук. — Чому всі села обов’язково мусять змінити адміністративні межі? Чому, приміром, фінансово спроможна Богданівка з чотирма тисячами населення не може формально пройти процедуру об’єднання, а мусить просити сусідів приєднатися до неї?.. У травні та грудні минулого року ми надіслали свої пропозиції до Казарні, Трепівки та Цибулевого.
Перші два села згодом домовилися укласти окремий тандем, а Цибулеве більше схилялося до об’єднання з Красносіллям (пізніше ж узагалі вирішило зберегти нинішній статус. — Авт.). Хоча історично їм ближчі зв’язки з цим кутком — наше село навіть засноване вихідцем із Цибулевого. Маємо спільний освітній простір із опорною школою в Богданівці, пов’язані залізничним сполученням, автомобільними дорогами і маршрутами перевезень»...
Щоб не втрачати тих фінансових переваг, котрі мають об’єднані територіальні громади, Богданівка налаштувалася на реформування. Анатолій Олексійович каже, що колегам із Цибулевого було запропоновано скласти свій проект угоди про рівне партнерство, розробити статут, який задовольняв би обидва села, в раді ОТГ — представити території відповідною до кількості населення чисельністю депутатів. У День села, який Богданівка традиційно святкує на Трійцю, Богданівка відпочивала разом із сусідами: слухали тамтешній ветеранський хор, грали в футбол, відкривали майданчик для воркауту (вуличної силової гімнастики). І кашу їли два села також разом.
«Червоною ниткою цього свята пройшла ідея: «Нехай живе богданівсько-цибулівська громада!», — зрозумілою мовою резюмує Іващук. — Але зараз там (у Цибулевому. — Авт.) інші настрої. Ми ж і далі перебуваємо в стані очікування і розраховуємо вскочити бодай в останній вагон адмінреформи. Розглядаємо альтернативний варіант — об’єднання із містом Знам’янка»...
«До нас у Кіровоградський центр розвитку місцевого самоврядування зверталися мешканці Цибулевого з проханням підказати їм — до якого села приєднатися, — розповідає радниця з питань комунікацій Вікторія Талашкевич. — Але ми не можемо прямо впливати на процес об’єднання громад, натомість детально консультуємо громади, допомагаємо людям отримати максимум предметної інформації. В будь-якому випадку зрозуміло, що Цибулеве як громада не може залишитися осторонь реформи і наодинці». Але ж хтось має вплинути?
Кіровоградська область.
