Полтаву відвідали учасники всеукраїнського спільного велопробігу зрячих і незрячих людей, який відбувається під девізом «Бачу! Можу! Допоможу!» і днями стартував у Харкові. А фінішувати вони планують 24 серпня, у День Незалежності, в Херсоні. За двадцять днів екіпажі велотандемів у складі зрячого пілота й незрячого штурмана подолають понад тисячу кілометрів.
При цьому йдеться, звісно, не про перегони на швидкість. Навпаки, згадані велосипедисти зупиняються частіше, щоб у дорозі зустрітися з якомога більшою кількістю людей. Зокрема, у Полтаві вони влаштували прес-конференцію та поспілкувалися з мешканцями обласного центру.
За словами співорганізаторки пробігу Юлії Сачук, ініціатори доброчинної акції прагнуть зруйнувати стереотипи про те, що люди з вадами зору та, власне, з інвалідністю сидять удома й не хочуть нічим займатися. Неправильно також лише постійно їм співчувати й оберігати від будь-яких фізичних навантажень.
У наших містах уже починають формуватися спільноти велолюбителів, котрі залучають до свого захоплення друзів, знайомих із інвалідністю. Як це можна зробити, вони показують власним прикладом. У такій довгій і тривалій подорожі пілотами стали люди різних професій. Однак усі вони — досвідчені велосипедисти, здатні долати будь-який екстрим і допомагати іншим. Водночас штурмани під час мандрівки змінюються.
Зрештою, кожен обирає для себе посильну дистанцію.
Скажімо, полтавка Наталія Шостак разом із пілотом Олександром Дишливенком (на знімку) вирішила для початку проїхати кілька кіл довкола розташованого в центрі міста театру. Зір вона втратила вже в дорослому віці. Тож на велосипеді каталася, та дуже давно. Тепер, за її словами, знову, як у дитинстві, під час руху двоколісником з’явилися відчуття свободи, легкості, майже невагомості.
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
