Колись тут воювали й перемагали козаки, ходили за уловом рибалки з місцевої флотилії й ретельно тренувалися військові моряки. Нині військових, як і раніше, вистачає, але водночас місто дедалі гостинніше розкриває свої обійми спраглим до моря курортникам, стаючи справжньою приморською перлиною в короні Миколаївщини.

Пляжів в Очакові достатньо.

«Дитячий» розташований за 4—5 хвилин пішої прогулянки від Свято-Миколаївського собору. Колись давно тут цілими днями гралася дітвора із сусідніх піонерських таборів. Від таборів тут і сліду давно нема, а назва, пронизана дитячим сміхом, залишилася з нами назавжди.

Наступним вас зустрічає «Дикий» пляж. Потім — «Центральний» («Госпітальний»). Просто над ним у часи СРСР розташовувався госпіталь для військових, від якого в наші дні залишилися лише руїни, купи сміття та назва.

Пляжі тягнуться далі вузькою смугою до Чорноморської коси. Вони вузькі, до десяти метрів, не більше, і скрізь впираються в ті самі глиняні підйоми, які нагорі переходять у степ. Точнісінько рельєф кримських Качі, Лисячої бухти чи одеської Санжейки.

Однак є і неприємні відмінності, вам не вдасться прогулятися вгорі, як у згаданих місцях, оскільки очаківські схили або забудовано базами відпочинку, або огороджено колючим дротом і віддано в розпорядження сумлінної прикордонної варти.

Сміття на пляжах вистачає. Що трохи дивує, оскільки саме місто чисте, доглянуте, тут безліч баків для відходів, причому пластик збирають окремо. А от пляжі в цьому плані підкачали.

Не забувайте, що поблизу Очакова морська аква віта змішується з річковою з Дніпра й Південного Бугу. Якщо течія і вітер з моря — вода солоніша й у ній більше медуз, якщо навпаки — ви плаваєте в наполовину прісній воді.

Також не розраховуйте на особливу прозорість води, видимість не більш як метр — заважають мікро-
скопічні зелені водорості. Зате дітям на цьому курорті роздолля — дно опускається дуже плавно, навіть повільніше, ніж у Кароліно-Бугазі, і повністю пірнути дорослому курортникові вдасться лише метрів за двадцять.

Але ось ви нарешті досхочу накупалися і ввечері вирішили подивитися, чим, крім моря, порадує вас славне місто Очаків.

Центральним серед визначних пам’яток міста вважається Військово-історичний музей ім. Суворова. Ця філія Миколаївського краєзнавчого з’явилася 1972 року і знайомить вас з прадавніми поселеннями регіону, історією міста, а також Кінбурнської коси, битвами, яких чимало гриміло на цих землях. Привертають увагу також Алея героїв-воєначальників російсько-турецької війни 1787—1791 років, розташована перед входом до музею. Ушаков, Кутузов, Платов, Барклай де Толлі, Головатий — які люди були, куди там.

Також не забудьте зазирнути до Музею мариністичного живопису ім. Судковського. Це єдиний в Україні музей, ущерть заповнений роботами про море. Крім картин місцевого уродженця Руфіна Судковського, тут можна побачити роботи й інших художників-мариністів, зокрема Айвазовського.

І Свято-Миколаївський собор — у дівоцтві мусульманська мечеть. У 1788-му доля храму кардинально змінилася: мечеть переосвятили на кріпосну церкву, в цьому статусі вона перебувала до 1930-го. Потім тут розміщувався Будинок піонерів, згодом надовго поселився музей Суворова. За храмом з 1886 року розмістили могилу й погруддя Руфіна Судковського.

За десять метрів від собору — пам’ятник Олександру Суворову. Він з’явився 1907 року, до стодвадцятиріччя перемоги над османами на Кінбурні. Пам’ятників у місті вистачає й крім Суворова. В їх пошуках, гуляючи містом, можна згаяти чимало часу.

А от Офіцерському зібранню, будівлі ХІХ століття, де судили лейтенанта Шмідта, не пощастило. У часи Союзу тут був музей, але останнім часом зібрання стоїть порожнє, із забитими вікнами, старіючи й розвалюючись.

Особливим різноманіттям кафе й інших фастфудів Очаків вас не порадує. Піцерія на головній площі й кілька барів не найвищого  ґатунку. Готуйте, мовляв, самі, товариші курортники. Тим паче ринок у місті гарний, великий і здатний задовольнити найвишуканіші смаки. Овочі, фрукти, м’ясо, молочка — ціни більш-менш на рівні київських. Варто згадати магазин «4 сезони» (неподалік автовокзалу) та його власну пекарню — торти, тістечка, хліб — усе свіже, смачне й за прийнятними цінами.

Є в місті й гордий супермаркет мережі «АТБ», тільки розташований він далеченько від центру, пішки з півгодини, плюс ціни на продукти завищені щонайменше на 2—3 гривні порівняно з магазинами цієї мережі в Миколаєві. Якщо порівнювати з київськими «АТБ», ви переплачуєте подекуди не менш як червінець.

А тим, кому нудно довго сидіти на одному місці, можна подумати про екскурсії.

Одна із найближчих цікавинок Миколаївщини — Кінбурнська коса. Найчистіше місце з майже недоторканою людиною природою, морською водою, чистою, як сльоза дитини, величезними зграями різноманітних, часом досить рідкісних пернатих і майже повною відсутністю людей.

Також неподалік Чорноморська коса, причому туди можна дістатися без допомоги катерів — або пішки уздовж берега у напрямку Одеси, або бусиком з Очакова (15 гривень).

Третій варіант екскурсії — славний град Миколаїв. Він здивує мандрівників великим зоопарком, за словами скромних його творців, — «найкращим в Україні». Центральною частиною з безліччю пам’ятників, прекрасними храмами, набережною, дитячим містечком «Казка» і ще багато чим цікавим. Також неподалік розташувалася славнозвісна Ольвія, археологічна Мекка, де буде цікаво побувати всім, хто закоханий в історію країни.

Спокійний відпочинок у невеликому затишному місті, повному троянд. Чудове повітря, що змішує морський бриз із запахами степу, і чарівна природа. Довгі пляжі, де завжди можна знайти пустельну місцину. Прийнятний за цінами базар, плюс екскурсії в чудові місця Миколаївщини. Що ще потрібно, щоб добре провести відпустку? Спасибі Фортеці біля моря — місцю, яке вдало поєднує камуфляжний військовий стиль із легковажними курортними елементами. Спасибі й удачі!

Фото автора.