У багатьох країнах уже сьогодні біоенергетика посідає важливе місце. Так, в Австрії на неї припадає 12 відсотків загального енергобалансу, Швеції — 21, Німеччині — понад 24 відсотка. Загалом в ЄС щорічно із біомаси отримують 14 відсотків загальної потреби енергії. До того ж 75 відсотків біогазу виробляється з відходів сільського господарства, 17 — з органічних відходів приватних домогосподарств і підприємств, ще 8 відсотків — з каналізаційних очисних споруд. Україна ж у цій справі безнадійно відстає, а Волинь і поготів. Ось чому багатьох зацікавив досвід фермерського господарства «Одарочка», що у Вінницькому районі, де планують спорудити установку для отримання біогазу з кукурудзяного силосу і виробництва з нього електроенергії. Яку саме вигоду матиме від цього господарство, на круглому столі «Реалізація ефективних біогазових комплексів», який відбувся в Луцьку наприкінці липня, розповів його керівник Юрій Щетинін (на знімку).
Це моя друга спроба запустити біогазову технологію. Перша була в 2007 році. Ми тоді дуже чекали рішення Верховної Ради щодо «зеленого тарифу». На жаль, закон було прийнято тільки щодо сонячної і вітрової генерації, про біогазові — «забули». У грудні 2017-го Верховна Рада нарешті ухвалила закон про «зелений тариф» і на біогазовій генерації. Це дає нам величезний шанс розв’язати багато проблем.
А спонукало цим зайнятися декілька чинників. Насамперед, гарантований ринок збуту товарної продукції. В сільському господарстві є сезонність праці, а тут цілорічний режим роботи. Так вирішується соціальна складова.
Хто пов’язаний із сільгоспвиробництвом, той спостерігає не зовсім приємну тенденцію. По-перше, відбувається різка зміна клімату, якщо торік висушувало все, то цього року заливає. По-друге, рентабельність виробництва постійно зменшується. Виникають досить непрості відносини між орендодавцями і орендарями, а ще, нічого гріха таїти, держава аграріїв все більше «любить» та все наполегливіше бере в свої «обійми» і з кожним роком ці обійми стають потужнішими. Тому впровадження біоенергетики — це питання виживання села. Вона дає змогу заробити з гектара більше грошей, ніж від аграрного сектору. І для біоенергетики не обов’язково має бути ферма, гній і таке інше. Може бути силос або все те, що перебродить і дасть газ.
Мене запитували про вартість створення кіловату потужності від початку будівництва електростанції до її підключення в мережу — це 3,5 тисячі євро. Якщо все правильно робити, з мегаватної станції (1000 кіловат/годину) річний чистий прибуток — мільйон 200 тисяч євро. Окупність проекту — 3,4 місяця.
У технічному плані проблем немає жодних, є інше — так звана вітчизняна складова. Тобто подолання всіляких бюрократичних перешкод. Та попри все треба використовувати біогазову енергетику. Електроенергія — це лише один із її складових елементів. На мегаватній електростанції за годину отримують додатково ще й 800 кіловат теплової енергії, 40 відсотків якої піде на те, щоб висушити суху речовину на органічні добрива, які мають надзвичайний попит, а рідка фракція піде на підживлення власних полів, щоб отримати з гектара по 1000 центнерів силосу.
Особливість цього силосу полягає в тому, що він енергетичний, худоба його не їсть, тому азотних добрив туди можна сипати від душі. Для цілорічного функціонування мегаватної електростанції потрібно 14—15 тисяч тонн силосу, який можна отримати зі 150—200 гектарів площ. Кукурудза — монокультура, тому можна розташувати поля так, щоб логістична складова була мінімізована, витрати зменшити до мінімуму і збільшити дохідність.
Сьогоднішній біотариф діє до 2020 року, далі він скорочуватиметься. Тому цей рік є для того, щоб побудувати біоелектростанцію. Чому мегаватну? Для нас це оптимальний варіант. У великих господарствах можна будувати і більші. Що вони потужніші, то собівартість електроенергії менша і окупність швидша. Все залежить від того, які у кого потреби.
Слід враховувати, що 60 відсотків тепла, що виділяється, вільне, його треба десь задіяти. У нас тепло дармове. Його можна спрямувати в теплицю, щоб ми цілий рік мали свіжі огірки, помідори, зелену цибулю... А якщо господарство, як у нас, розташоване в межах десяти кілометрів від обласного центру, то це гарантований ринок їх збуту. Ми підібрали таку земельну ділянку, щоб теплову енергію використовувати з користю. Це один з елементів підвищення віддачі з гектара землі. Ймовірно, запустимося наступного року в серпні, а першу електроенергію отримаємо у вересні.
Нині у Європі лідируючу позицію з виробництва біогазу посідає Німеччина (понад половина всіх установок). У перспективі 10—20 відсотків використовуваного у країні природного газу можна буде замінити біогазом. Більшість працюючих біогазових установок використовують як основний субстрат енергетичні культури і гній. Найефективнішою енергетичною культурою є кукурудза, під якою тут зайнято 900 тисяч гектарів. Кількість сільськогосподарських біогазових установок становить майже 10 000. Ще 92 заводи утилізують біологічні відходи, зокрема муніципальні тверді побутові відходи. Понад півтори тисячі заводів працюють на каналізаційних очисних спорудах.
Серйозним фактором, що вплинув на впровадження біогазових установок у Європі, є зростання цін на імпортовані енергоносії, пов’язані з ними політичні ризики і подальша державна підтримка біогазової енергетики, яка полягає в тому, що держава зобов’язана викуповувати електроенергію за «зеленим тарифом», що стимулює появу нових підприємств.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
