30 квітня поточного року в районі бойових дій на південному сході нашої країни була припинена антитерористична операція (АТО), керівництво якою здійснював антитерористичний центр при СБУ. У протистоянні військовій агресії РФ на Донбасі почався новий етап — Операція об’єднаних сил. Згідно зі зміненим форматом протидії російській окупації наших територій і воєнних дій з використанням регулярної армії й важкого озброєння, які ініціює Росія, керівництво ООС взяли на себе військові. Було створено штаб Об’єднаних сил, куди ввійшли ЗСУ й інші силові структури, задіяні в операції. Командувачем ОС призначено генерал-лейтенанта Сергія Наєва.
Зміна цього формату потребує відповідного нормативно-правового врегулювання, зокрема й на законодавчому рівні. Чекаючи на законодавчі ініціативи, напередодні офіційного початку Операції об’єднаних сил, Командувач ООС своїм наказом від 28.04.2018 року затверджує Інструкцію про порядок перебування в районі операції осіб, які не беруть участь у ній, і тих, хто залучається до заходів Об’єднаних сил у зоні їх відповідальності.
На самому початку Операції ОС генерал-лейтенант Наєв робить кілька загальних заяв, із яких випливає, що стратегія української сторони в розв’язаній Росією війні на Донбасі міняється. І ці зміни стосуються не тільки тактики ведення бойових дій, реакцій на провокації із застосуванням зброї з урахуванням мінських обмежень, а й наведення внутрішнього порядку в ореолі проведення ООС, так би мовити, «зважаючи на вимоги воєнного часу й теперішнього моменту». Зокрема, судячи з коментарів Сергія Наєва, командування Операцією об’єднаних сил повинне чітко знати, хто з осіб, які безпосередньо не брали участь у виконанні поставлених їм завдань, перебуває на підконтрольній території і з якою метою. Накази, як відомо, не обговорюються. А от вирвані з їхнього контексту шматки — дуже. Такий «шматок» недоговореного з вищезгаданої інструкції про недопущення «людей, які виконували незрозумілі завдання в зоні бойових дій», кинули в ЗМІ. І він ледве не став поперек горла й військовим, і бійцям добробатів. Цей шматок «зради» довго жувався в інформаційному просторі, зіштовхуючи лобами військових і добровольців. Після зустрічі Наєва з лідером Української добровольчої армії, народним депутатом України Дмитром Ярошем у Краматорську й публічного прояснення позицій сторін і пунктів інструкції інцидент було вичерпано.
Нині процес правового врегулювання у зв’язку зі змінами формату операції у зоні бойових дій на Донбасі триває. Розроблено проект інструкції, що регламентує допуск і перебування волонтерів на території Донецької й Луганської областей. Основа для цього документа підготовлена Управлінням цивільно-військового співробітництва ЗСУ й днями винесена на публічне обговорення.
«Голос України» звернувся до начальника Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ Олексія Ноздрачова (на знімку) із проханням прокоментувати основні положення проекту інструкції, пояснити доцільність і механізм її введення, щоб звести до мінімуму напруження, що наростає в певних волонтерських колах, у зв’язку із суб’єктивним трактуванням пропонованих змін.
— Олексію Олексійовичу, що це за інструкція й навіщо вона потрібна?
— Це не інструкція, а проект (я це підкреслюю). Його назва повністю звучить так — проект Інструкції з акредитації волонтерської діяльності у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях.
Цей проект документа визначає порядок організації акредитації, допуску (пропуску) волонтерів під час надання ними волонтерської допомоги ЗСУ й іншим силовим та держструктурам, які задіяні в Операції об’єднаних сил на території Донецької й Луганської областей.
Підготовлена основа документа для подальшого його обговорення розроблялася відповідно до Закону України «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях» і вимог Закону України «Про волонтерську діяльність». Ці пропозиції є продовженням правового врегулювання в зоні відповідальності ОС, головні напрями якого зазначені в затвердженій раніше наказом Командувача Об’єднаних сил Інструкції про порядок перебування в районі операції осіб, які не брали участь у ній, і тих, хто залучається до заходів ООС.
Інструкція, про проект якої ми з вами говоримо, необхідна для того, щоб, по-перше, ввести волонтерську діяльність у правове поле, по-друге, створити механізми захисту волонтерів (у вигляді «служби» їх підтримки в Донецькій і Луганській областях) і за бажанням волонтерів допомагати їм з обліком і контролем над дорогим майном, яке вони поставляють армії. Для армії, у свою чергу, це мінімізація загроз, пов’язаних із можливою розвідувальною діяльністю противника, дискредитацією дій ЗСУ з боку людей, які їздять у зону ООС аж ніяк не допомагати нашим захисникам...
Впровадження задуманого передбачає три етапи: підготовку проекту інструкції і її публічне обговорення, створення списків діючих волонтерів і волонтерських організацій, благодійних фондів і т. д., які допомагають армії, з видачею акредитації і відпрацьовування механізму підтримки волонтерів.
— Тобто на час відсутності внесення змін, пов’язаних із проведенням ООС, на законодавчому рівні (на це потрібен час) пропонована інструкція має регламентувати відносини між військовими й волонтерами в правовому полі з урахуванням зміненого формату операції в зоні бойових дій на сході нашої країни?
— Безумовно, згідно з верховенством права, Конституція є головним законом України. А там записано, що громадянин України на добровільній основі має право займатися благодійною, волонтерською діяльністю. Є також окремий закон про волонтерську діяльність, прийнятий у 2011 році, відповідно до нього організації, які одержують допомогу від волонтерів, мають певні права з врегулювання механізму її одержання. І от розроблений нами проект інструкції, по суті, і позначає механізм взаємодії військових (реципієнтів допомоги) і волонтерів (донорів допомоги) для зони ООС.
— Чому саме ваше управління розробляло основи для цього документа?
— Таке завдання було поставлено нашому Управлінню цивільно-військового співробітництва ЗСУ Генштабом. І це цілком логічно, бо саме «сіміки» (скорочення від civil-military cooperation), згідно зі стандартами ООН і НАТО, за якими ми будуємо українську армію, здійснюють комунікацію різного роду між військовими й цивільними в зоні збройних конфліктів. Зокрема, у нас у Сєверодонецьку, Краматорську й Маріуполі діють центри цивільно-військового співробітництва, де кожен волонтер може одержати інформаційну й іншу підтримку. До того ж наші мобільні групи працюють по всій лінії зіткнення сил. Плюс у більшості бригад є штатні офіцери-«сіміки».
Створена діюча багаторівнева й багатофункціональна система цивільно-військового співробітництва. Тому на нас і поклали всі обов’язки з, скажімо так, удосконалення системи взаємодії з волонтерами у зв’язку зі зміненим форматом операції в зоні проведення бойових дій на Донбасі.
— Про які обов’язки йдеться?
— Ми організовуватимемо акредитацію, супровід волонтерів під час їхнього перебування в Донецькій і Луганській областях, і, за бажанням волонтерів, відстежуватимемо й контролюватимемо облік наданої допомоги.
Після введення системи акредитації кожен зареєстрований зможе запросити й одержати офіційне підтвердження того, що він є волонтером Об’єднаних сил і перебував на території проведення ООС у такий-то період. Ці документи створять основу його соціального захисту, якщо буде потреба.
Зазначу, Генштаб ЗСУ здійснює консультативну допомогу в запуску нової системи.
Ми допомагаємо командуванню Об’єднаних сил створити нормативно-правову базу й механізм взаємодії військових і волонтерів в умовах формату ООС. Але не Київ керуватиме процесом, а Командувач і штаб ООС, який розгорнуть у Донецькій і Луганській областях. Звернення від волонтерів адресується туди, рішення про акредитацію ухвалюється там.
Але, незважаючи на пропоновані нововведення й допоміжний супровід, головними в цих відносинах залишаються командир, який одержує допомогу, і волонтер, котрий на добровільній основі її надає. А «сіміки» відповідають за механізм, що забезпечує роботу цієї системи.
— Яка процедура волонтерської акредитації?
— Щоб видати офіційний документ, повинна бути хоча б мінімальна інформація про людину. Але коли готувався проект інструкції, у нього заклали максимальний набір персональних даних для одержувача акредитації. При цьому розраховуючи, що при публічному обговоренні прийдемо до оптимального для всіх рішення щодо цього пункту. В остаточному підсумку інструкція не повинна захищати тільки інтереси військових або тільки інтереси волонтерів. Ми готові й закликаємо до співробітництва для знаходження консенсусу у всіх спірних моментах. Нині розглядаємо можливість створення електронної заявки на акредитацію з подачею мінімальних даних (скан документа, що підтверджує особу, фото). Також ми готові розглянути варіант онлайн-акредитації й онлайн-маршрутних заявок. Запевняю, усі ці зміни не потребуватимуть додаткового фінансування. Ресурс для їхньої реалізації у нас є.
— Як ви вже сказали, рішення з акредитації і пропуску в зону ООС ухвалюватимуться в штабі Об’єднаних сил на основі заяв волонтерів, отриманих від них даних. Пропонується створити базу волонтерів і періодично її обновляти. У проекті інструкції (пункт 2.9) прописано, що списки подаються в штаб ООС для проведення аналізу діяльності волонтерів. Що це значить?
— Нині «гаряча точка» на південному сході України перебуває в зоні відповідальності не СБУ, як це було під час проведення АТО, а військових — Об’єднаних сил. Тому командування операцією, згідно з метою і завданням, які сьогодні стоять перед ООС, переформатують систему взаємодії, що раніше склалася, у тому числі й із цивільними особами. При цьому опікуючись їхньою безпекою, яку можливо забезпечити тільки при виконанні певних умов з боку волонтерів. Жодним чином не применшуючи заслуги волонтерів у підтримці армії, ми розуміємо, що ситуація 2018-го відрізняється від 2014-го. Обмундируванням, засобами захисту й продовольством українські військовослужбовці забезпечені. Але російська агресія триває в різних формах, у тому числі й з використанням інформаторів, диверсантів, агітаторів і т. д. у нашому тилу. Щоб мінімізувати ці ризики, ми повинні контролювати ситуацію. Довіряти, але перевіряти. І в цьому немає нічого образливого. Тим, хто щиро допомагає армії, боятися нема чого.
— У цьому контексті, я так розумію, на основі «перевірки діяльності» волонтерам можуть відмовити або в подальшому позбавити акредитації? За яку провину?
— Насправді у цій частині проекту інструкції немає нічого нового. Там просто перераховані правопорушення, які неприпустимі в принципі для всіх акредитованих осіб і організацій, що перебувають у зоні ООС: будь то журналісти, доброчинці, представники міжнародних організацій. Йдеться про порушення правового режиму інформації (простими словами — «зливу» інформації або передачі даних про розташування позицій і об’єктів українських сил), про провокації відносно ЗСУ й інших структур у складі
Об’єднаних сил. А також у разі, скажімо так, негідної поведінки, яка несе загрозу військовим і цивільному населенню на території перебування.
А для безпеки самих волонтерів акредитація й пропуск у зону Операції ОС можуть бути припинені у зв’язку із загостренням ситуації в районі відвідування, проведенням там заходів з підготовки або введенням режиму обмеження переміщення цивільних осіб.
Ще раз акцентую увагу, що ми виставили на обговорення проект інструкції. І закликаємо волонтерів до конструктивного діалогу й партнерського співробітництва в доопрацюванні цього документа! Із проектом інструкції можна ознайомитися на сайті https://cimic.com.ua/
Розмовляв Іван ЗАДЕРЕЙ.
