Пам’ятник Тарасу Шевченку встановлять у селі Війтівка Бершадського району на Вінниччині. Скульптуру виготовили з ініціативи і за кошти місцевого підприємця депутата Вінницької облради Володимира Зарічанського. Її доставили в село. Урочисте відкриття планували присвятити річниці незалежності держави. Несподівано виникли проблеми з місцем для Кобзаря. Чому?

Марія Шевченко — жінка з таким само прізвищем, як і в нашого генія слова, — надихнула пана Володимира на створення у його рідному селі пам’ятника поету. Сама ж пані Марія мешкає у сусідньому Теплицькому районі. Її кожен знає у селі Соболівка.

Це вона, Марія Кирилівна, ініціювала встановлення толокою пам’ятників загиблим фронтовикам, жертвам Голодомору і сталінських репресій. Про неї написана художньо-документальна повість «На віку, як на довгій ниві». Видати книжку допоміг

Володимир Зарічанський. Каже, таким, як пані Марія, руки треба цілувати, бо вони у них справді золоті. Тоді й перейнявся бажанням мати пам’ятник Кобзарю у Війтівці. На добрі справи для громади підприємець не шкодує зароблених коштів.

Молодий, повний снаги та завзяття, герой нашої розповіді після закінчення політехнічного інституту не знайшов роботу за фахом інженера-конструктора. Як і багато інших, змушений був зайнятися торгівлею. Треба ж було сім’ю годувати! Набравшись досвіду, збудував магазин, створив робочі місця для односельців. Земляки стверджують, що продукти у магазині Зарічанського дешевші, ніж в інших продавців.

Якось у Тростянці пан Володимир заглянув у дитячий садочок. Пам’ятає заклад, в який ходив малим хлопчиком. Запитав у завідувачки Віри Дробної: «Чим можу допомогти?» Жінка відповіла, що вкрай потрібні столики для однієї з груп. Згодом меблі доставили в дитсадок. Для закладу згаданої Соболівки пан Володимир придбав спортивну стінку. Замовляв її виготовлення в одній зі столичних фірм. Принтери, телевізори, шкільні дошки, звукова апаратура, канцтовари, м`ячі, посуд, засоби хімії та гігієни, іграшки — всі ці речі отримали у подарунок від Зарічанського шкільні та дошкільні заклади Бершадського, Теплицького та Тростянецького районів. До свят найменші дітки отримують солодкі подарунки. Загалом 14 тисяч хлопчиків і дівчаток смакували солодощами, придбаними для них обранцем облради.

Постійно переймається тим, щоб малі діти мали місце для ігор, а молодь — для занять спортом. Тому допоміг в облаштуванні щонайменше п’ятнадцяти ігрових та спортивних дитячих майданчиків у трьох названих районах. Є спортмайданчик і у Війтівці.

Село прикрасив напис: «Я люблю Війтівку!». У темну пору літери підсвічуються. Місце стало улюбленим для фотосесій місцевої молоді. Уточнимо: замість слова «люблю» там полум’яне серце, що є свідченням взаємних та відкритих почуттів до людей, зокрема, і самого депутата.

Літні люди також перебувають під опікою депутата. Приділяє увагу Маньківському і Соболівському будинкам для людей похилого віку.

Неодноразово побував депутат із Війтівки у зоні АТО — власною машиною возив захисникам України зібрані небайдужими жителями району необхідні речі та продукти.

Одне прикро — не складаються відносини у благодійника і депутата з місцевою владою. Тільки через це, на думку пана Зарічанського, йому не вдається реалізувати ще один добрий намір — спорудити дитячий майданчик біля власного магазину. Каже, замість того, щоб сприяти у цьому, депутати сільради на сесії... відмовили. «Мотивують тим, що це суперечить генеральному плану села, — каже пан Зарічанський. — Зрозуміло, не всі проголосували за відмову. У мене великий сумнів щодо існування такого документа взагалі». Нині чоловік через суд намагається віднайти можливість про надання земельної ділянки під дитячий майданчик.

...Володимиру Зарічанському імпонують роботи талановитого харківського скульптора Сейфаддіна Гурбанова. Їздив до нього у майстерню. Познайомився. Каже, був приємно вражений відвертістю і простотою у спілкуванні. Запропонував створити скульптурну постать Поета. Тепер скульптура Великого Кобзаря уже в селі. Але виникли проблеми — місцева влада не надає дозволу на його встановлення на центральній площі.

Ось як пояснює ситуацію депутат облради Володимир Зарічанський і сільський голова Війтівки Марія Замкова.

Володимир Зарічанський:
— Мені пропонують встановити пам’ятник на подвір’ї школи, — каже пан Володимир. — На думку автора, центральна частина села — найкраще місце для скульптурного зображення Кобзаря. Саме до цього місця він «прив’язував» пам’ятник, коли працював над ним. На території школи я готовий так само профінансувати іншу скульптурну композицію, яку б запропонували вчителі, учні. Аргумент про те, що в центрі вузькі сходи до площі перед Будинком культури, спростовую однією пропозицією: «Я готовий реконструювати площу і вона стане справжньою окрасою села». Як діятиму далі? Маю намір добиватися скликання сходу села. Нехай люди скажуть. То буде найбільш правильне рішення. У селі 4,5 тисячі мешканців, а «за» встановлення пам’ятника біля школи голосували менш як 20 депутатів. Хіба це справедливо? Навіть троє депутатів-учителів висловилися «проти», бо вважають, що Кобзар має стояти у центрі села. Планували урочисте відкриття присвятити черговій річниці незалежності держави. Як тепер буде, не знаю.

Марія Замкова:
— Чи розмовляла я особисто з Зарічанським про пам’ятник? Ні. Ми вже два роки спілкуємося тільки письмово. Рішення приймала не я одна. Депутати більшістю голосів підтримали пропозицію встановити пам’ятник біля школи. Школа велика, у ній 500 учнів. Гарне подвір’я. Там можна буде проводити Шевченківські дні. У центрі села нині немає такої можливості. Та й деякі депутати нагадували, що там стояв пам’ятник Леніну. Казали ще конкретніше: «Де стояв ідол — Шевченку не місце!»

Костянтин МАТУЩАК, ветеран журналістики, Василь ПІДДУБНЯК, публіцист.

Вінницька область.