Закон України

Верховна Рада України постановляє:
І. Внести зміни до таких законів України:
1. У Законі України «Про заставу» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47, ст. 642):
1) статтю 24 доповнити частиною другою такого змісту:
«Положення цієї статті не поширюються на відносини застави, якщо заставодержателем є юридична особа держави, визнаної державою-агресором та/або державою-окупантом по відношенню до України, або юридична особа з іноземними інвестиціями чи іноземне підприємство держави-агресора та/або держави-окупанта, а боржником - підприємство оборонно-промислового комплексу, внесене до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»;
2) статтю 56 доповнити словами і цифрами «крім випадків, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону».
2. У статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 32, ст. 422; 2014 р., № 12, ст. 178):
частину першу доповнити словами «крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті»;
доповнити частиною другою такого змісту:
«2. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта».
3. У Законі України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укр-оборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст. 413; 2015 р., № 11, ст. 75):
1) преамбулу після слів «Державного концерну «Укроборонпром» доповнити словами «державних підприємств, утворених Державним концерном «Укроборонпром», а також акціонерних товариств, єдиним акціонером яких є держава в особі Державного концерну «Укроборонпром»;
2) доповнити статтею 21 такого змісту:
«Стаття 21. Вирішення питань заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу, внесених до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, перед юридичними особами держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичними особами з іноземними інвестиціями чи іноземними підприємствами держави-агресора та/або держави-окупанта
1. Установити, що відносно зобов’язань щодо стягнення заборгованості, де кредитором (стягувачем) є юридична особа держави-агресора та/або держави окупанта або юридична особа з іноземними інвестиціями чи іноземне підприємство держави-агресора та/або держави-окупанта, а боржником - підприємство оборонно-промислового комплексу, внесене до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, примусове виконання рішень щодо стягнення заборгованості не допускається.
2. Підлягають зупиненню вже відкриті та не допускаються до відкриття нові виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
3. Не допускається провадження у справі про банкрутство підприємств оборонно-промислового комплексу, внесених до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, за заявами юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
4. Положення частин першої - третьої цієї статті поширюються, в тому числі, на зобов’язання, у яких було здійснено заміну сторони (кредитора, заявника) або уступку права вимоги, в результаті якої таке право перейшло до третіх осіб, однак першочергово такий борг виник саме щодо юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Примітка. Держава-агресор та/або держава-окупант - держава, визнана державою-агресором та/або державою-окупантом Верховною Радою України.
Для цілей цієї статті юридичною особою держави-агресора та/або держави-окупанта вважається:
юридична особа, яка зареєстрована або іншим чином утворена згідно з правом держави-агресора та/або держави-окупанта, та/або
юридична особа, виконавчий орган управління якої знаходиться на території держави-агресора та/або держави-окупанта, та/або
юридична особа, яка контролюється чи діяльність якої управляється (у тому числі, але не виключно, за допомогою фінансування) з території держави-агресора та/або держави-окупанта».
4. У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., 
№ 30, ст. 542, № 51, ст. 839; 2017 р., № 9, ст. 67; 2018 р., № 12, ст. 68):
1) частину першу статті 34 доповнити пунктом 13 такого змісту:
«13) наявності підстав, передбачених статтею 21 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»;
2) статтю 35 доповнити частиною сьомою такого змісту:
«7. У випадку, передбаченому пунктом 13 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій на період дії обставин, визначених статтею 21 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»;
3) статтю 78 доповнити частиною другою такого змісту:
«2. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта».
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України П. ПОРОШЕНКО.

м. Київ, 12 липня 2018 року.
№ 2508-VІІІ.