Публічно говорити про те, що діти часто бувають жорстокими одне до одного, в нашому суспільстві почали порівняно недавно. Мабуть, точкою відліку можна вважати повідомлення, що в Чернігові підлітки побили дівчинку, а натовп її однокласників та знайомих спостерігав за цим. Відео, яке знімали самі ж «глядачі», цієї весни не сходило з телеекранів і вражало жорстокістю та байдужістю учасників дійства. Саме тоді в нашу повсякденню мову ввійшов термін «булінг». Раніше ми використовували для таких випадків слово «цькування», «приниження». Тоді ж ми дізналися, що схожу проблему мають навіть дуже розвинені країни, з однією відмінністю — там про неї відкрито говорять і шукають шляхи вирішення. Відтоді повідомлення про побиття в школах почали сипатися одне за одним. Так проблема вийшла в площину суспільного обговорення.

Улітку в парламенті з’явився проект змін до низки законодавчих актів для протидії булінгу. Його авторами виступили народні депутати, які представляють різні політичні сили. Вони звертають увагу на те, що за інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) із цим явищем у навчальних закладах стикалися майже 70 відсотків дітей. Статистика свідчить: найчастіше від однолітків потерпають сором’язливі та слухняні учні, а також ті, хто через різні життєві обставини, «замкнутий у собі» і закритий для спілкування. Здебільшого зачіпляються за зовнішній вигляд, переконання, поведінку, пов’язану з особливостями виховання. Страждають і ті, хто виховується у неблагополучних обставинах або неповних сім’ях.
Але це в світі. Згідно з опитуваннями, проведеними в нашій країні, жертвами булінгу себе вважають 40 відсотків юних українців. Майже половина з них ніколи не розповідають своїм батькам про знущання однокашників. Також майже половина тих, у кого на очах відбувалося цькування, не заступалися за жертву, бо боялися самі потрапити під роздачу. Однак коли йдеться про булінг, не завжди мається на увазі побиття. Це може бути й психологічний тиск, жорстоке ставлення, агресія тощо. Одно слово, дії, спрямовані на те, щоб викликати страх, тривогу та підпорядкувати особу своїм інтересам.
Автори законодавчої ініціативи вважають за необхідне визначити заходи для протидії булінгу та встановити чітку відповідальність для того, щоб гарантувати тим, хто хоче вчитися, «безпечне освітнє середовище». Зокрема, поняття «булінг» пропонують включити в Кодекс про адміністративні правопорушення, доповнивши його окремими положеннями статті 173. За вчинення дій, які кваліфікуватимуть, як булінг, «світитиме» штраф, розміром від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, вчинені стосовно неповнолітнього або вчинені з особливою жорстокістю, тягнутимуть вже на сто-двісті неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Окреме покарання передбачається і за приховування випадків булінгу педагогічними, науково-педагогічними, науковими працівниками, керівниками або засновниками закладу освіти — від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Очікується, що протоколи про відповідні порушення складатимуть представники Національної поліції.
Звісно, зміни будуть і в законі про освіту. Сюди також додадуть саме визначення булінгу. А статтю про права та обов’язки засновника закладу освіти доповнять положенням про здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд апеляційних скарг про відмову в реагуванні на окремі випадки за заявою здобувачів освіти. Засновник закладу також буде уповноважений приймати рішення за результатами розгляду таких скарг, а також матиме право скликати комісію з розгляду апеляційної скарги.
Керівник освітнього закладу повинен буде затверджувати та оприлюднювати план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розглядатиме заяви про відповідні випадки та видавати рішення про проведення розслідування. Також матиме обов’язок скликати комісію для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживати відповідних заходів реагування. Певні обов’язки для запобігання цькування в навчальних закладах покладаються на всіх учасників навчального процесу, включно із батьками та із самими учнями.
Як зауважила одна з авторів законопроекту про запобігання булінгу, народний депутат від Блоку Петра Порошенка Оксана Білозір, важливо, що нині ЗМІ дедалі більше приділяють уваги «такому жахливому явищу». «Потрібно розглядати кожен випадок, з’ясовувати, що йому передувало та наскільки відповідною була реакція, вважає парламентарій. — Бо висвітлення проблеми — це вже крок на шляху до її вирішення». О. Білозір обіцяє, що зміни до законодавства винесуть на обговорення широкого кола громадськості. І станеться це, за її словами, вже цієї осені.