25 серпня — День авіації
Що для вас Україна? Здавалося б, просте запитання... Утім, спробуйте відповісти відверто хоча б собі! Російсько-українська війна вже розставила чимало крапок над «і» і продовжує це робити... Особливі люди, котрі обрали справою свого життя захист Батьківщини, відповідають на це запитання, перепрошую за тавтологію, особливо. Зокрема, командир 15-ї бригади транспортної авіації Дмитро Філатов (на знімку).
Про себе говорить стримано й лаконічно. «У вже далекому 1988 році, після закінчення вищого військового училища, прийшов служити в тодішній 25-й полк транспортної авіації в Мелітополі (нині 25-та бригада). Зрозуміло, після розпаду СРСР прийняв присягу на вірність українському народові. У 2001-му перевели мене служити в Бориспіль. З листопада 2004-го — командир 15-ї бригади транспортної авіації. І хоча бригада має не одну ескадрілью, але асоціюється більше за назвою однієї з них — «Блакитна стежа». Адже ми — єдині, хто виконує завдання з міжнародного договору «Відкрите небо». Звичайно, є ще багато завдань за призначенням, які виконуються гідно».
Командир з гордістю каже про своїх підлеглих, військових побратимів. І з болем. Швидше, полинним присмаком віє від його слів через бойові втрати. Саме літаки цієї частини перші були обстріляні в зоні бойових дій на Донбасі. А
6 червня 2014 року над Слов’янськом терористами був збитий літак АН-30 транспортний авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа», який виконував спостережний політ. Командир літака, Костянтин Могилко наказав екіпажу покинути літак, а сам до останнього робив усе можливе, щоб відвести його від житлових кварталів міста та селищ. Врятував багато людських життів але...
З восьми членів екіпажу врятувалися троє. Командир екіпажу підполковник Костянтин Могилко, майор Сергій Камінський, капітан Павло Дришлюк, прапорщик Володимир Момот та прапорщик Олексій Потапенко назавжди залишаться в серцях українців як Герої, загиблі з честю і гідністю, виконуючи військову клятву, дану на вірність українському народові...
Командир військової частини А2215 Дмитро Філатов каже: «За героїзм і самопожертву 12 військовослужбовців частини нагороджено державними відзнаками. На жаль, п’ятьох із них — посмертно... У частині майже 100-відсотково всі учасники бойових дій. Ми знайомі давно, ще за мирних часів».
Командир завжди був небагатослівний. А за роки війни він став ще «промовистіший». І, певно, саме ця стислість, але ємкість у справах, себто у виконанні завдань ним і бригади в час, коли Україна відстоює свою незалежність, право на життя, й сприяла досягненню того, що місцева влада повернулась обличчям до своїх захисників.
І волонтери разом із представниками бізнесу від початку війни не полишали бригаду наодинці з проблемами: допомога полягала від надання аптечок міжнародного стандарту, спальників, GPS-навігаторів — до всенародної допомоги в ремонті, відновленні й модернізації літаків. Зокрема, останнім часом і забудовники повірили МОУ й попри всю складність цієї неповороткої бюрократичної системи пішли на співпрацю і минулого року в день Українського прапора було вручено майже сто ордерів на житло військовослужбовцям та ветеранам.
А на запитання: «Що для вас Україна?», командир військової частини А2215 відповідає просто: «Для мене це дім, моя Батьківщина! Тут я одружився. Тут народилися мої дві доньки. Обидві, до речі, закінчили авіаційний інститут, тож теж пов’язані з небом України!».
