У Великих Сорочинцях завершився традиційний ярмарок. Описане ще найвидатнішим уродженцем згаданого села Миколою Гоголем дійство вирувало шість днів поспіль.
Своє обрядове весільне дійство на ярмарку демонструють представники Сумщини.
Цьогоріч удруге його продовжили фактично на півдоби. Адже раніше офіційне закриття відбувалося в неділю опівдні. Тепер ту врочисту й трохи сумну мить перенесли на пізній вечір. За словами організаторів, зроблено це на прохання підприємців, які хочуть у вихідний розпродати якомога більше привезеного звідусіль краму. Тим паче, що, скажімо, у перший день цьогорічного ярмаркування вони традиційно нарікали на брак потенційних покупців. Однак потім, особливо у вихідні, серед велелюддя Жабокрицького майдану яблуку ніде було впасти. Прикро, та через хронічне безгрошів’я далеко не кожен міг придбати потрібний товар, але це вже, як то кажуть, інша, зовсім не ярмаркова історія...
Зрештою, розважалися, веселилися, надихалися нашим національним колоритом усі ярмаркувальники. Їм у цьому, за підрахунками розпорядників дійства, допомагали понад півтисячі народних майстрів і п’ять тисяч(!) самодіяльних та професійних артистів. До того ж долучитися можна було не тільки до співів, танців і жартівливих оповідок, а й до численних майстер-класів та навіть виготовлення «Хлібної мапи України». Останню, тобто величезний різнобарвний коровай зі знайомими всім обрисами нашої держави, привезли у Великі Сорочинці представники однієї з хлібопекарських компаній. Її працівники допомагали кожному охочому виготовити з тіста свою прикрасу до того дива.
Водночас феномен цього неповторного дійства просто на згаданому майдані осмислювали і обговорювали поважні науковці, педагогічні працівники та знані народні майстри. Зокрема, ті з них, хто взяв участь у міжнародній науково-практичній конференції «Сорочинський ярмарок — історична пам’ятка ярмаркування в Україні». Причому тези їхніх доповідей можна було звірити з реаліями, тільки-но переступивши поріг ошатного прес-центру, де відбувався науковий форум. Бо, скажімо, зовсім поруч, у стилізованій панській садибі, вирувало старовинне українське весілля. На ярмарку вперше організували фестиваль цього обрядового дійства.
Тож його регіональні особливості, та, власне, свої традиції показували представники різних областей України. В ролі весільних батьків і коровайниць автор цих рядків побачив давніх знайомих із народного фольклорного ансамблю «Комишанське надвечір’я», що репрезентує Сумщину. В його складі є бабусі поважного віку, котрі бачили такі весілля не лише у, так би мовити, сценічному виконанні. А хто їм допомагав, виконуючи роль молодих, дружок та інших учасників весільного обряду? «Напишіть просто: це наші онуки!» — відповіли жінки. Зрештою, заради того, щоб одвічні народні традиції продовжували діти, онуки та правнуки їхніх сьогоднішніх хранителів, і відбувається щороку ярмарок у Великих Сорочинцях.
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
