Коли хтось говорить про безперспективність, неприбутковість та несамостійність аграрної галузі, то мені завжди пригадується роман Жуль Верна «Таємничий острів». А саме епізод, коли один з героїв переконує інших товаришів по нещастю, з якими разом потрапив на безлюдну територію, що зернина пшениці, несподівано знайдена у когось у кишені, допоможе їм вижити.

«...Та що ж ми можемо зробити з однієї зернини?

— Напечемо хліба, — відповів Сайрес Сміт.

— Авжеж, хліба, тістечок, тортів!.. — глузливо підхопив моряк. — Розкажіть іще що-небудь! Поки ми діждемося хліба з однієї зернини — всі посивіємо!

Не надаючи жодного значення своїй знахідці, Герберт уже ладен був викинути знайдене зернятко, але Сайрес Сміт узяв його, пильно оглянув, переконався, що воно не пошкоджене, і, дивлячись морякові в очі, спокійно запитав: Чи знаєте ви, Пенкрофе, скільки колосків пшениці виростає з однієї зернини?

— Один, гадаю,— відповів моряк, здивований таким запитанням.

— Помиляєтеся, Пенкрофе, — десять! А знаєте, скільки зернин в одному колоску?

— Їй-Богу, ні?

— У середньому — вісімдесят, — пояснив Сайрес Сміт. — І якщо ми посадимо цю зернинку, на перший урожай ми матимемо вісімсот зернин, на другий — шістсот сорок тисяч, на третій — п’ятсот дванадцять мільйонів, а на четвертий — понад чотириста мільярдів зерен. Ось така пропорція.

Коли Смітові товариші почули його слова, в них відібрало мову.

Названі цифри всіх приголомшили. Проте його розрахунки були правильні.

— Саме так, друзі мої, — повів далі інженер. — Плідна природа родить зерно саме в такій прогресії. А втім, чого варте розмноження пшениці, одна зернина якої за першого врожаю дає вісімсот зерен, якщо порівняти його з маком, — у одній його коробочці визріває тридцять дві тисячі мачинок, або з тютюном, одне стебло якого дає триста шістдесят тисяч насінин? Якби не існувало різних перешкод для їхнього розмноження, за кілька років ці рослини заполонили б цілий світ».

У Жуль Верна, звісно, художній твір, а не наукова доповідь. Утім, чимала дещиця правди у таких підрахунках є. Про це говорять і вчені. Завідувач кафедри рослинництва Харківського національного аграрного університету імені   В. В. Докучаєва Михайло Бобро розповів, що з однієї зернини виростає у середньому три стебла, кожне дає колос, у якому може бути й 50 зерен. «Чим більше стебел — зерен буде менше з кожного. У середньому у нас, на сході України, у колосі 29, 30, 40, до 50 зернин. Якщо грубо взяти три пагони осіннього кущіння, тобто продуктивних — то виходить принаймні 90 зернин дає одна пшеничина», — повідав науковець.

Отже, дійсно, не такий він вже й безперспективний аграрний бізнес. Навіть ті керівники господарств, які ладні на кожному кроці переконувати у безнадійності своєї справи, у форматі «не для преси» щиросердно зізнаються, що шкірка вартує вичинки. З другого боку, добре це для нашого Мінагрополітики чи погано, але у сільгосппідприємствах вже давно звикли вирощувати зерно без контролюючого «всевидячого ока» зі столичних аграрних кабінетів. У багатьох господарствах навпаки жахаються від посиленої до себе уваги столичних «помагальників». Часто вона в одному списку з такими негараздами, як несприятливі погодні умови або дефіцит під час посівної пально-мастильних матеріалів. Тобто, швидше, виробники потрібні кермувальникам галузі, бо завдяки їхній роботі останні непогано живуть, а не навпаки. Звідси відомий аграрним журналістам принцип безперебійної роботи успішних господарств, якого часто воліють дотримуватися керівники сільгосппідприємств: «Аби не заважали!».

Особливості роботи АПК у зимовий період

Важко навіть пригадати, коли ще сільськогосподарська галузь України функціонувала б сама по собі, без керування з Хрещатика, 24. Але донедавна складалася саме така ситуація. З розташованої у центрі столиці будівлі Мінагрополітики майже тиждень не контролювали стан озимих на ланах держави і не підраховували кількість видоєного по областях молока. Адже протестувальники з Євромайдану організували для себе у зручно розміщеній споруді пункт обігріву. Тепер роботу міністерства начебто розблоковано. За інформацією, яка надходить звідти від тих таки галузевих очільників, всередині будівлі триває інвентаризація. Перевіряльники ретельно вишукують, чи бува що не зникло?

Тим часом, багато хто з працівників ланів та ферм впевнені, що блокування аж ніяк не позначиться на їхній роботі, тобто і корови як доїлися, так і доїтимуться, і пшеницю вони як сіяли, так і сіятимуть. Хоча керівництво галузі з таким формулюванням й не погоджується. Очільник міністерства Микола Присяжнюк, його перший заступник Іван Бісюк та інші керманичі у період блокування час від часу з’являлися на екранах телевізорів і з стурбованими від хвилювання за долю країни обличчями в унісон наголошували: мовляв, зупинення їхньої діяльності може спричинити серйозні збої в АПК. Треба думати, саме аби не допустити серйозних катаклізмів для сільського господарства держави у зимовий період, вони на ті буремні дні облаштували кабінети в інших аграрних будівлях столиці й продовжували самовіддано працювати. З інших лякливих заяв: через блокування Мінагрополітики селяни можуть не отримувати державної допомоги, передбаченої у бюджеті на розвиток тваринництва.

Хоча, на мою думку, свою роль і місце у процесі функціонування галузі міністерство дещо перебільшує. Можна припустити: навряд чи є підстави говорити, що блокування будівлі на Хрещатику спричинить колапс вітчизняного АПК. Адже у виробничому ланцюжку все ж головне не самовіддана праця кермувальників міністерства, а те, що підприємства галузі й надалі працюють, випускають продукцію, перераховують податки, а казначейські рахунки не заблоковано. Та й експорт залежить більше від ситуації на світових ринках, а не від нашого аграрного відомства. Головне, щоб була сільгосппродукція і попит на неї за кордоном.

Навряд чи під загрозою опиниться й підготовка аграріїв до весняно-польових робіт. Адже дефіциту ресурсів для їх проведення на внутрішньому ринку немає. Тобто добрива, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин є у вільному продажі. Єдине — для придбання потрібні гроші. З ними у АПК сутужно, але не через блокування міністерства, а тому що аграріями хоч і зібрано рекордний врожай, та ціни на збіжжя суттєво знизилися. Якщо вірити офіційній статистиці, зерновий вал на третину вищий, ніж мали у 2012-му. Зокрема, кукурудзи на зерно намолотили на  47,4% більше, пшениці — на 41,3%. Саме фактор браку коштів, схоже, вже зіграв під час осіннього засіву. Озимих посіяли на 400 тис. га менше, ніж у 2012-му. Але ці проблеми набули б загострення незалежно від того, блокувалося міністерство чи ні.

Хоча, можна припустити — з виплатами державної допомоги на тваринництво, дійсно, виникатимуть перебої. Але значна заборгованість за дотації на худобу існувала й раніше. Тепер платити можна ще менше. На революцію, як відомо, усе можна списати...

Інфографіка Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Прогноз

Загроза продовольчої кризи залишилася в спогадах

Рекордно високі ціни в 2012 році на ключові сільськогосподарські культури, такі як кукурудза, пшениця й соєві боби, викликали потужну відповідну реакцію у фермерів із усього світу. Активний посів разом зі сприятливими погодними умовами для вирощування сприяли тому, що врожай досяг майже рекордних обсягів, і це спричинило різке падіння цін. На початок 2014 року світові сховища вщент наповнені, і загроза продуктової кризи залишилася в далеких спогадах. З наближенням сезону посіву ціни визначатимуться рівнем експортного попиту на американські сільськогосподарські культури, а також перспективами врожаю в південній півкулі, зазначено в Економічному прогнозі «Саксобанку» на перший квартал 2014 року.