«Нещодавно районна газета опублікувала звіт голови райдержадміністрації Миколи Чередника, — так почали свій лист до «Голосу України» брати Геннадій та Валерій Вишнякови з села Вільховець Звенигородського району. — У ньому йшлося про виконану у 2013 році роботу. Зокрема й про те, що в районі завершено видачу нетелей у рамках селянської програми. В урочистій обстановці, торік, 22 серпня і 14 жовтня, нам також вручили сертифікати на отримання телиць. Проте досі, після численних обіцянок, виголошене з трибуни не виконано. Замість нетелей маємо на руках лише папірці», — завершили своє звернення обурені брати.
Ні Магнолії, ні Лаванди
Щоб з’ясувати, чому залишилися обдуреними селяни, автори цих рядків звернулися до Звенигородської РДА. На жаль, з керівником району поспілкуватися не вдалося. Навіть по телефону. Зате Юрій Піковський, начальник управління агропромислового розвитку РДА, пояснив, що «проблема з нетелями» у Вільховці справді є. До нього вже двічі приїжджала зі скаргами мати братів Вишнякових. Її обурення, зазначив Юрій Миколайович, можна зрозуміти. Однак вина у тому, що сталося, не лише управлінців району, а й сільського голови Вільховця. Мовляв, керівник громади не спромоглася узгодити з місцевими господарниками, хто з них і кому видаватиме нетелей. Не змогла також скоординувати свої дії з районом.
На ці закиди сільський голова Вільховця Тетяна Колосенко висунула свої аргументи. І запропонувала відвідати спочатку претендентів на отримання нетелей.
...Братів Вишнякових у Вільховці знають як добрих господарів. Знають і про вручені їм сертифікати. Бо, показавши, де мешкають господарі, жіночки, які стояли на автобусній зупинці, в один голос і не без лукавства запитали, чи ми не з райдержадміністрації. І, почувши, що до владних структур не належимо, розчаровано мовили:
— А ми вже подумали, що ви телиць їм на налигачі ведете...
Геннадій Вишняков, як і його мати, Олена, по всьому було видно, теж чекали якщо не на нетелей, то хоча б на пояснення, чому з ними так несправедливо обійшлися.
— Знаєте, нам не так прикро, що не видали телиць, як від людей соромно, — журиться Олена Йосипівна. Жінка чи не весь свій вік пропрацювала у Вільховці листоношею, отож знають тут її і старий і малий. — Дехто, заздрісний, і в очі сміється: що, не вийшло молочка попити на халяву? По правді, то я дітей умовила взяти молодняк. Почула, що видаватимуть добрих телиць. Досі ми утримували звичайних корів, от і захотілося мати високоудійних. Доглянути їх, як слід, є кому. Син Валерій ветлікар...
Геннадій Вікторович додає до материних слів:
— Я зголосився на «подарунок» не одразу, бо знаю приказку про те, що безплатний сир буває лише у мишоловці. Утім, ознайомившись детально з проектом, вирішив, що не втрачаю нічого. Навпаки. Ось дивіться: мінімальна ринкова вартість корови — дев’ять-десять тисяч гривень. При цьому ніхто не гарантує її високу продуктивність. А тут тобі безплатно виділяють телицю п’яти-шестимісячного віку. Та ще й дотацію дають...
Що й казати, вигода для трударів навіч. Після розтелення первістки на утримання теляти до 15-місячного віку передбачена дотація з державного бюджету в розмірі тисячі гривень. Із зазначеної суми 700 гривень мають компенсувати вартість молока, використаного на годівлю теляти... Наче й небагато. Але, якщо врахувати, що собівартість вирощування нетеля до продуктивної первістки становить 3,5 — 4 тисячі гривень, то майже третина цієї вартості покривається дотацією.
Утім, розрахунки-розрахунками, а поява будь-якої худобини у сільському дворі — це неабияка подія для його господарів. Тож Вишнякови, особливо дітлахи, довго тішилися отриманими сертифікатами, в яких було вказано навіть клички нетелей. Особливо сподобалася малим кличка телиці, що мала дістатися сім’ї Геннадія — Магнолія. Та минав, як ми вже знаємо, місяць за місяцем, а про обіцяних нетелей і чутки не було. Прочитавши у газетному звіті голови райдержадміністрації, що «станом на 19 листопада ц. р. видано 25 нетелей, що становить 100 відсотків до прогнозу», хлопці почухали потилиці: ні Магнолії, ні Лаванди їм не бачити. І законно обурилися: вони ж не діти, щоб гратися з ними у піжмурки!
Іван киває на Петра
Хто все-таки наламав дров у «справі нетелей»? Як уже згадувалося, чиновники РДА стверджують, що сільський голова. Однак Тетяна Колосенко, очільниця територіальної громади Вільховця, переконана, що вона персонально не відповідальна за виконання районної програми. Не ті в неї функції. Її обов’язок — визначити претендентів на худобу та узгодити, хто з місцевих фермерів виділить нетеля для проекту. Що вона й зробила. І почала чекати, коли її та голову фермерського господарства Віктора Замригу, котрий «виставив» нетеля, викличуть до району вручати сертифікати на худобу.
Запрошення з району не надійшло. Ба, навіть не повідомили про подію. Голова РДА вирішив «засвітитися» сам, особисто. Під гучні оплески вщерть переповненої зали, «ощасливлені» селяни отримали з його рук кольорові папери і запевнення, що незабаром їм вручать і телиць. Звичайно, вже не на сцені, а за місцем проживання. Тим часом фермер Віктор Замрига, не дочекавшись «сигналу» згори, передав нетеля своєму працівникові. А чому б ні? Фермер дотримав угоди. Про те, що комусь уже вручили у Звенигородці сертифікат, він міг і не знати. Сертифікат — не ордер, а Вільховець — село велике.
Ось так закінчилася у Вільховці мало не детективна історія з нетелями. Але чи закінчилася? У райдержадміністрації знову обіцяють, що брати Вишнякови, як й інші претенденти, обов’язково отримають телиць у першому кварталі цього року...
Головам час думати
У багатьох інших селах району телицями наділили працівників фермерських господарств чи сільгосппідприємств. Не тільки рядових, а й спеціалістів. Так, у Ризиному власником нетеля став головний агроном СТОВ імені Гришка. У сільській раді пояснили, що більше ніхто з жителів села не претендував на худобину.
В інших сільських радах теж не морочили собі голову з претендентами. А шкода. Чому? Аби представники місцевого самоврядування справді хотіли потурбуватися про добробут селян, які залишилися без роботи, але хочуть працювати, про малозабезпечені, багатодітні родини, вони б це зробили. Адже передусім на ці, незахищені, категорії населення, й розрахований проект з розвитку молочарства у селянських господарствах. У районі, як бачимо, вихолостили цю ідею.
І все ж, чому в інших районах немає серйозних нарікань щодо програми, а у Звенигородському й досі не можуть з нею розібратися? Як з’ясувалося, все дуже просто. Область рекомендувала РДА фінансувати програму за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. У сусідньому зі Звенигородським, Катеринопільському районі, для придбання молодняку залучили кошти районного бюджету та субвенцію з сільських рад. Згідно з умовами програми певну суму виділили з обласного бюджету. А звенигородчани, виходить, на закупівлю нетелей грошей торік з районного бюджету не виділили! Не велася мова й про гроші сільських рад. Тому й з обласної скарбниці кошти не надходили. Де ж взялися, запитаєте, оті 25 нетелей, про передачу яких бадьоро відрапортував Микола Чередник?
Ні, вони не впали з неба. Придбання та виділення нетелей на Звенигородщині керівництво району повністю поклало на ... сільгоспвиробників. Робили вони це в рахунок коштів, передбачених соціальними угодами між СТОВами, фермерськими господарствами та сільськими радами. Закупивши телиць чи виділяючи їх зі своїх ферм, господарники «розписали» їх на свій розсуд. Мали, вважають, на це право. Своїм ветеранам тваринництва, як це було, зокрема, у Козацькому, іншим працівникам. Що могли вдіяти проти цього керівники сільських громад? А нічого. Недарма народ каже: чий віз, того й кобила...
Утім, як випливає з усього, звенигородські сільські голови ще від початку «програми нетелей» поставилися до неї без ентузіазму. Зрозуміло чому. Разом зі своїми депутатами вони на рік наперед «освоїли» кошти, що надійдуть у сільську скарбницю від сільгоспвиробників. На найболючіші проблеми села: «латання» доріг, ремонти амбулаторії, дитсадка, школи, клубу тощо. Саме про це запитають їх згодом люди та й районні владці також. А від того, що буде в селі на одну-дві первістки більше і на чиїй оборі вони телитимуться, від того їм ні холодно ні жарко. Жаль, звичайно, що органи місцевого самоврядування досі «танцюють» під дудку держадміністрацій, не мають своєї позиції, а потім скаржаться на безгрошів’я. Чи не пора людям, обраним керувати територіальною громадою, думати своєю головою? Недарма їх посада називається поважно і авторитетно — голова.
Феофан БІЛЕЦЬКИЙ, Лідія ТИТАРЕНКО.
Черкаська область.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Коментар
Анатолій Чернецький, заступник начальника управління агропромислового виробництва та продовольства, начальник відділу тваринництва департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА:
— Обласна програма розвитку молочного скотарства в особистих селянських господарствах діє з 2012 року. Торік на виконання програми з обласного бюджету було виділено мільйон гривень. Крім цього, на закупівлю молодняку спрямовувалися також кошти з місцевих бюджетів та інших джерел. Завдяки цьому в особисті селянські господарства було передано 568 нетелей.
Цього року програму буде продовжено. На сесії обласної ради виділено на її реалізацію 700 тисяч гривень. Розпочнеться також передача молодняку від власників, які отримали нетелей у 2012 році, новим господарям. Організаційні недоліки, що виникали під час виконання програми, буде усунуто.
