Але до яких наслідків призводить перетягування каната між двома гілками влади? Це добре продемонструвала остання колегія Львівської облдержадміністрації, під час якої управлінці, економісти, керівники області спробували проаналізувати, куди ж прямує регіон.
Мінус мільярд гривень
Розпочнемо з двох промовистих фактів. За результатами роботи минулого року Львівська область за соціально-економічними показниками посіла 24 місце в України. Можливо, в цьому аграрному регіоні краще йшли справи в сільському господарстві? Ні — лише 15—16 місце серед областей країни. Поголів’я худоби зменшується. 90 відсотків тваринництва — це сільські двори. Знижується врожайність, занепадає рослинництво, орні землі заростають бур’янами.
— Чому так? — поцікавився голова Львівської ОДА Олег Сало (на знімку).
— У рослинництві погані справи, бо не вродила картопля. Несприятлива погода і не найкраща цінова ситуація на аграрному ринку, — пояснив заступник директора департаменту агропромислового комплексу ОДА Роман Верещинський.
Виникло закономірне запитання: чому в Тернопільській та Івано-Франківській областях на селі краща ситуація. У них що, інші кліматичні умови?
Традиційний козир — село — на Львівщині втратили. У промисловості очікували на зростання виробництва в межах 3,7%, а план виконали на 1,1%. Якщо в цифрах, то недобрали продукції на мільярд гривень. Лихоманило відомі в Україні підприємства: Дрогобицький машинобудівний та завод автомобільних кранів, Львівський автобусний. З мінусом спрацювали хімічна та вугільна промисловість, металургія, електроенергетика.
У чому ж проблема? Як пояснив перший заступник голови ОДА Олександр Сторчило, серед низки причин — і недостатня робота органів державної влади.
Все це в кінцевому підсумку призвело до того, що в області не виконали 34 бюджети. За рівнем середньої заробітної плати Львівщина плентається в хвості — не дотягує й до трьох тисяч гривень.
Півдолара інвестицій на жителя району
В усіх зарубіжних та всеукраїнських дослідженнях Львівську область називають найсприятливішою в Україні для ведення бізнесу.
— Та від нас можна накривати всю територію колишнього Союзу аж до Уралу, — вважає підприємець Петро Писарчук, керівник торгово-виробничого центру «Південний», у якому працює близько 10 тисяч осіб. Тут на кожному кроці повинні бути представництва зарубіжних фірм. Від Львова до кордону з ЄС — лише 100 кілометрів. Але вони чомусь до нас не йдуть.
У 2013 році інвестиційну політику на Львівщині звели до нуля — залучили 90 мільйонів іноземних інвестицій.
У 2012-му притік інвестицій становив 314 мільйонів доларів США. Падіння — у 3,5 разу. На одного жителя у Бродівському районі залучили 13,6 долара інвестицій, в Дрогобицькому — 46,6, у Мостиському — 25,5, у Золочівському — 34,5, в Турківському — 1,2, у Старосамбірському — 0,5 долара.
Про що свідчать ці цифри? Що ефективність органів державного управління на Львівщині зведена до мінімуму. З того приводу навіть з’явився новий львівський анекдот: можна скоротити всі управління, окрім пенсійного, і ніхто цього не помітить.
Низькі зарплати призвели до того, що місцевим жителям невигідно працювати на промислових підприємства. Вони масово отримують «картки поляків» та займаються «човниковим» бізнесом: перевозять із Польщі товари та перепродують. Різниця між польськими й українськими цінами в середньому становить 30 відсотків. За тиждень «човник» на власному автомобілі перевозить і заробляє стільки, як на підприємстві за цілий місяць. Ну хто ж при зарплаті в три тисячі гривень піде працювати навіть на зразковий німецький завод «Леоні». Лише селяни, які ще ведуть підсобне господарство.
Найбільший прорахунок інвесторів у тому, що вони не знають місцевих підводних течій. Плануючи виробництво, планку заробітної плати ставлять трохи вищу, ніж у середньому в області. Вони ж не знають про масові зарплати в конвертах. За оцінками експертів (із ними погоджуються і керівники регіону), понад 50 відсотків економіки Львівщини перебуває в тіні, з усіма наступними наслідками.
Облрада та облдерж-адміністрація: гра в піддавки?
Тривале протистояння обласної ради і облдержадміністрації — це гра в піддавки, яка вигідна для обох гілок влади.
Депутати кажуть: «Виконавча влада не наша, що ми можемо зробити. Мусимо воювати з центром і виявляти галицький дух. Буде наш Президент, будемо по-іншому працювати».
Має козир на руках і голова ОДА: «Це ж опозиційний і бунтівний регіон. Що я можу зробити, коли немає підтримки населення?».
І в першому, і в другому разі — усім співчувають і живуть сподіваннями на кращі часи. Тільки жителям Львівщини від того не легше. У найсприятливішому для підприємництва регіоні — високий рівень безробіття, корупції й беззаконня і низькі зарплати. Люди розчаровані й не вірять у зміни. Ось чому вони масово їдуть на Майдан і сподіваються, що вдасться перевантажити нашу систему влади, коли чиновники і народ немов крутяться на різних орбітах.
Очевидно, робота у Львівській області для голів ОДА зараховується як рік за три, тому за чотири роки в регіоні центр змінив п’ять керівників. Кадрова чехарда призвела до того, що нова команда не встигає увійти в курс справ, як уже доводиться залишати кабінети.
Нині стало непрестижно працювати в органах державної влади. Мізерні зарплати та відсутність упевненості у завтрашньому дні. Кожен новий керівник набирає свою команду — за принципом особистої відданості. Найкращі фахівці давно перейшли в бізнесові структури. Регіональна влада перестала бути локомотивом ідей і часто свою безпорадність пояснює відсутністю правил гри в країні.
Таке враження, що великий державний апарат працює не на народ, а на обслуговування олігархічних кланів. Саме їм віддали кращі й прибуткові підприємства. Дійшло до того, що червоноградське вугілля лежить на складах, а паливо на теплові електростанції довозять зі східних регіонів. Чиновники в області не вірять у свої можливості щось змінити в цій країні. Інколи доходить до абсурду, коли державне підприємство поштовиків змушують впарювати населенню газету олігарха, а видання центральної влади не потрапляють до читача.
Все це — один з елементів загальнодержавного процесу, коли багатьох охопила лихоманка швидкого збагачення. А на місцях підтримали такі правила гри. І поділ бюджету часто перетворюється на спроби щось урвати для своїх.
Львівська область.
Фото Євгенія КРАВСА.
