Луцьк:
У обласному центрі завершився Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Лісова пісня», який зібрав на Волині письменників України, Білорусі, Польщі.
У літературно-меморіальному музеї Лесі Українки в Колодяжному.
Фото автора.
Це чудове свято поезії завжди відбувалося, починаючи з 2001 року, у рідному Лесі Українці краї у другу неділю серпня. Пов’язували його із сумною датою 1 серпня, коли в 1913-му в грузинському місті Сурамі припинило битися серце великої дочки нашої країни. Другу ж неділю обрали тому, що в першу відзначали свято «Лесині джерела» в теж рідному їй Новограді-Волинському, і там розпочали це робити раніше, ніж на Волині.
Цього разу «Лісова пісня» змінила свій формат. Більшість дійств відбулася в обласному центрі, а не в заповітному урочищі Нечимне, перебування в якому в червні 1884 року і розповіді дядька Лева біля палаючого вогнища на березі таємничого лісового озера на все життя вкарбувалося в пам’ять Лесі. Вже дорослою, борючись із важкою хворобою, вона написала на основі тих споминів один із найкращих екологічних художніх творів у світовій літературі, відому драму-феєрію «Лісова пісня».
Відкриття фестивалю відбулося 7 вересня в Луцьку на Театральному майдані біля пам’ятника Лесі Українці. Опісля того шанувальники поезії мали змогу почути виступи літераторів у бібліотеках, навчальних закладах міста. Глибоке враження на учасників фестивалю справив перегляд вистави «Лісова пісня» в майстерній постановці Волинського академічного театру ляльок, а також екскурсія Старим Луцьком, вуличками якого любила гуляти маленька Леся Косач (Українка).
Не оминули святкові дійства й милого серцю поетеси села Колодяжного, що під Ковелем. Тут гості побували в літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, поклали квіти до пам’ятника поетесі, а ввечері у нещодавно відремонтованому Будинку культури зустрілися з жителями Колодяжного, почитали їм свої поетичні твори, послухали виступи місцевих фольклорних колективів і аматорів сцени із селища Люблинець.
Хвилюючою була поїздка письменницького десанту і в заповідне урочище Нечимне, огляд експозиції розташованого там музею одного літературного твору — драми-феєрії «Лісова пісня».
Прикро, але саме озеро Нечимне фактично зникло: на місці, де колись плескалися його хвилі, тепер лише заросле болотяною рослинністю грузьке багновище.
Сумно було дивитися і на порожню сцену лісового амфітеатру, з якої під час попередніх фестивалів «Лісова пісня» звучали прекрасні поетичні рядки, народні пісні, а поруч на галявині працювали книжкові ярмарки, продавалися вироби народних майстрів. Сотні людей поспішали сюди, щоб стати свідками захоплюючого дійства. Навіть нині, почувши про фестиваль, сюди приїхали шанувальники поезії. Але під кронами старезних дубів, багато яких бачила ще Леся Українка, панувала тиша.
Не можна не згадати і про гірке, про людську байдужість. Так, на проведення «Лісової пісні» обласна влада виділила з бюджету мізерну як на сьогодні суму: лише вісім тисяч гривень. Це при тому, що фестиваль з кожним роком набирає в літературних колах дедалі більшої популярності. Що ж, скупим поезія, напевно, не потрібна!
Треба віддати належне керівникам Ковельського району, колективу СЛАТ «Тур», а також Колодяжненській об’єднаній територіальній громаді, які зробили все, щоб ті, хто завітав на фестиваль, відчули гостинність землі Лесі Українки. На слово подяки заслуговує обласна організація Національної спілки письменників України і, зокрема, її голова Ольга Ляснюк.
