На Майдані Незалежності відкрилася виставка, присвячена долям тих, хто у 1968 році протестував проти придушення військами Варшавського договору «Празької весни».
Уночі з 20 на 21 серпня 1968 року громадяни Чехословаччини прокинулися від гуркоту танків — так розпочалося придушення військами країн Варшавського договору, здебільшого Радянського Союзу, спроби чехів і словаків демократизувати життя в країні, яка отримала назву «Празька весна».

На знімку: Перший заступник Голови Сенату Парламенту Чеської Республіки Мілуше Горска, учасник подій Зорян Попадюк, глава Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.

Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко назвала дуже символічним той факт, що цю виставку відкрито саме на Майдані Незалежності, який є сакральним для українців, що виборюють свою свободу, де ми прощаємося з нашими героями, які зупиняють збройну агресію Росії на Донбасі.

«Символічно, що поряд з нами наші друзі — чехи, які 50 років тому на собі відчули, чим є «російська весна», коли на територію Чехословаччини вдерлися 200 тисяч солдатів та 5 тисяч танків», — зазначила вона та підкреслила, що нинішня агресія Москви проти України є продовженням тієї само політики, що й у 1968 році.

Також Ірина Геращенко подякувала чеським друзям, зокрема, присутній на відкритті виставки Першому заступнику Голови Сенату парламенту Чеської Республіки Мілуше Горскій за підтримку територіальної цілісності і суверенітету України та за жорстку позицію Чехії щодо продовження санкцій проти Російської Федерації.

Мілуше Горска у свою чергу зазначила, що події серпня 1968 року дали змогу чехам остаточно зрозуміти, що Радянський Союз не має щодо Чехії жодних добрих намірів, бо вперше таке розуміння прийшло у 1948 році після комуністичного перевороту.

Саме тому до опору окупантам долучилися не тільки звичайні люди, а й чехословацький парламент. «Тоді депутати підтримали резолюцію про відмову залишити будівлю, тож в ту гарячу пору чехословацький парламент працював як єдиний державний орган. Депутати також висловили свій протест проти окупації, і для багатьох із них це стало кінцем політичної кар’єри», — сказала чеський політик.

Зазначивши, що одним із виявів опору радянській окупації стало самоспалення Яна Палаха та Яна Зайіца, Перший заступник Голови Сенату парламенту Чеської Республіки наголосила, що цей спротив мав місце не лише в Чехословаччині, а й в інших країнах соціалістичного табору, зокрема, в Києві. Символічно, що на Хрещатику, за кількасот метрів від проведення виставки, знаходиться місце, де так само в знак протесту проти радянської окупації Чехії й України та проти русифікації акт самоспалення вчинив українець Василь Макух.

«Військам інших держав немає чого шукати в наших країнах без нашого дозволу — я це кажу зі всією серйозністю та зі знанням ситуації на сході України та в Криму», — зазначила М. Горска та підкреслила, що Чехія ніколи не визнає російської окупації української території.

Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зауважив, що ця виставка розповідає не стільки про події «Празької весни», як про тих людей, зокрема, й українців, які зважилися на протест, навіть розуміючи, що їх за це чекає. «Кількасот метрів звідси, біля Бессарабського ринку стався акт самоспалення Василя Макуха, ця виставка розповідає про інших українців та громадян інших держав, які були засуджені комуністичним режимом за акції, присвячені захисту «Празької весни», — сказав В. В’ятрович та підкреслив, що гасло «За вашу і нашу свободу», яке використовувалося у 1968 році, не втратило своєї актуальності і тепер, адже сьогодні Україна перебуває на передовому рубежі боротьби за нашу свободу і за свободу Європи та потребує солідарної підтримки інших країн.

Голова Комітету Верховної Ради Ганна Гопко висловила думку, що сьогодні надзвичайно важливо засвоїти уроки 1938-го та 1969 років, щоб подібні події більше не повторилися. «Україна потребує солідарності у боротьбі з агресором, бо плани Кремля простягаються далі, ніж Україна. Тому жодна політика умиротворення агресора, і, як свідчать події 1948 року, навіть перебування в одному з ним союзі, не захистить від можливого вторгнення», — сказала вона та закликала Чеську Республіку підримувати посилення санкцій проти Росії, допомагати у звільненні політв’язнів та спільно виступати у міжнародних організаціях.

Один із тих, хто у 1968 році підписав лист проти арештів активістів, які засудили придушення «Празької весни», народний депутат Мустафа Джемілєв підкреслив, що ті події стали однією з підвалин, які через двадцять років дали змогу знищити комуністичний режим. «Якби не було подій «Празької весни», якби не було спротиву чеського народу, то, можливо, звільнення від комуністичного режиму відбулося б значно пізніше», — підкреслив він.

Під час відкриття виставки також виступив політв’язень радянського режиму Зорян Попадюк, який у 1968 році входив до групи однодумців, яка поширювала листівки проти окупації Чехословаччини та інформувала про вчинок Яна Палаха. Після арешту він загалом провів у тюрмах 13 років.

ДОВІДКА

Виставка «За вашу і нашу свободу. 1968-2018 рр.» присвячена долям тих людей, мешканців країн Східного блоку, які вирішили у різний спосіб протестувати проти окупації: виходили на мирну демонстрацію на Красній площі в Москві, підписували листи проти радянського вторгнення в ЧССР, підтримували засуджених учасників протестного руху, відмовлялися від служби в радянській армії, організовували студентські страйки та поширювали інформаційні листівки, попри загрозу ув’язнення, звільнення з роботи, відсторонення від навчання чи примусового лікування в психіатричному закладі. Відвідувачі виставки зможуть побачити, що українці не стояли осторонь тих протестів, про що свідчать долі Василя Макуха, Романа Гриня, Михайла Ліхцова, Зоряна Попадюка, Володимира Івкова, Василя Долішнього, Дмитра Мазура, Івана Куріласа, Олександра Сергієнка та багатьох інших.