Часто-густо виникають певні непорозуміння, коли йдеться про ці близькі поняття. Щось схоже сталося останніми днями. Йшлося про строк перебування нині діючого президента на своїй посаді та про термін, коли відбудеться інавгурація або, як кажуть, вступ на посаду наступного Президента України, прізвище якого поки що невідоме.
Справді, статтею 103-ю нашого Основного Закону визначено, що строк перебування його на посаді — п’ять років. Тому якщо Петро Порошенко обійняв свою посаду 7 червня 2014 року, то закінчити цю свою першу каденцію він повинен не раніше 7 червня 2019-го. А чому не раніше?
Може, й раніше. Випадки, коли це може статися, власне, критерії дострокового припинення повноважень глави держави, перелічуються в іншій статті Конституції. А саме в 108-й. Не будемо їх згадувати, аби, не приведи Господь, не наврочити чого. Отже, якщо нічого надзвичайного, згаданого в цій статті, не відбудеться, то будь-які намагання встановити термін прийняття присяги будь-якою іншою особою раніше 7 червня зазначеного року вважатимуться порушенням прав не стільки самого попереднього Президента, скільки тих людей, які обрали його на п’ять років і ні на день менше.
Деякі експерти вважають, що порушенням буде також, якщо Президент залишатиметься на посаді трохи більше п’ятирічного строку своєї каденції. Таке твердження свідчить лише про одне: ці експерти розглядають Конституцію дещо несистемно. Адже частиною першою її 108-ї статті унормовується, що Президент повинен виконувати свої повноваження, аж допоки не обійме посаду новообраний Президент України. Ним, до речі, може бути й нинішній очільник держави. То вже як народ вирішить.
Таким чином, зі строком перебування на посаді Президента ми начебто визначилися: ні на день менше п’яти років, а більше за певних обставин може бути. Отже, запитання деяких дописувачів щодо того, яким повинен бути строк перебування Президента на його посаді, має, як ми бачили, однозначну відповідь. І тому в цьому випадку, на наш погляд, вкрай нетактовною видається сентенція щодо того, який «строк отримає Порошенко», коли йдеться про те, скільки йому відведено бути на посаді, на яку його обрали у 2014-му. По-перше, строки в звичайному розумінні цього слова в нашій державі дає установа під назвою «суд». А в нашому випадку про це аж ніяк не йдеться. По-друге, питання гранично просте, і жодних звернень, тільки вже до Конституційного Суду, аж ніяк не потрібно.
Звісно, хтось пошлеться на те, що ми не маємо права тлумачити Конституцію. До речі, такою свого часу була позиція лідера фракції Партії регіонів добродія Єфремова. Проте він достеменно був не правий: будь-яка людина, та той же Єфремов, має на це повне право. Ось тільки право неофіційно тлумачити її. Але вже як щойно ми казали: звертання до конституційної судової інстанції стосовно тлумачення зазначеного строку було б щонайменше дивним.
Але, якщо ми в сукупності розглядатимемо строк президентської каденції та термін проведення президентських виборів, який встановлено в Конституції теж абсолютно однозначно — остання неділя березня п’ятого року повноважень Президента, то побачимо певну часову колізію. Якщо будуть виконані всі необхідні процедури виборчого процесу, зокрема, відбудеться повторне голосування, то вступ новообраного Президента на посаду відбудеться десь 2 червня. Отже, діючий на сьогодні Президент не добуде приблизно п’яти днів своєї каденції. Право ж не визнає поняття «приблизно», навіть один день може стати предметом для судового розгляду.
В разі ж, коли Президента буде обрано в першому турі голосування, йтиметься вже щонайменше про місячний дефіцит. Хоча, звісно, що рік, що місяць, ба навіть день є порушенням Конституції. І виправляти становище треба. Експерти пропонують звернутися за роз’ясненнями до Конституційного Суду. Але що тут треба тлумачити: порушення очевидне.
Сидить воно насамперед у нормі статті 104-ї Конституції, де йдеться про те, що складати присягу новообраний Президент, а це і стає його першим днем перебування на посаді, має не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів. Саме між цим офіційним оголошенням та попереднім кроком процедури обрання глави держави, яким є оприлюднення ЦВК результатів виборів Президента України, і з’являється той часовий люфт. Якби частина перша тієї статті 104-ї мала вигляд, близький до такого: «Новообраний Президент України вступає на пост з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України після офіційного оголошення результатів виборів, що має відбутися в разі чергових виборів не раніше ніж за тридцять днів до останнього дня п’ятого року повноважень попереднього Президента України. Новообраний на позачергових виборах Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, що має відбутися наступного дня після оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради», то і проблеми б не було. Звісно, наша конструкція доволі складна і потребує техніко-юридичного доопрацювання, але суть проблеми і орієнтовний шлях її вирішення ми, на наш погляд, показали.
Проте до змін у Конституції на сьогодні й не варто вдаватися. Набагато простіше внести ще на цій парламентській сесії відповідні зміни до закону про вибори Президента України, владнавши в подальшому проблему вже внесенням змін до Конституції. Звісно, насамперед треба відмовитися від того конституційного рудименту про призначення виборів на останню неділю березня п’ятого року повноважень діючого Президента. Але в жодному разі також не можна приставати на точку зору тих, хто вважає коректним і оптимальним варіант формулювання: «Остання неділя останнього місяця п’ятого року повноважень Президента». Адже це стовідсотково продовжує каденцію діючого Президента на строк проведення чергових виборів аж до моменту інавгурації наступного глави держави.
На сьогодні ми бачимо, що жодного поруху президентської команди в напрямку, про який гомоніли фейкові словесні розбудови, не спостерігається. Та, вочевидь, і надалі не буде чутно нічого. Адже якщо комусь і треба займатися цим питанням, то саме тим політичним силам, які й підняли цей рейвах. Бо зараз м’яч на президентському боці виборчого поля.
Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ, народний депутат України першого скликання,
Андрій ШИНЬКОВИЧ, народний депутат України восьмого скликання.
