Про величну Качанівку — старовинний маєток із розкішним парком, знають усі. А чи знаєте ви про залізничну станцію Качанівка? Повірте, це місце заслуговує не меншої уваги, ніж білосніжний палац, і може бути однією з туристичних цікавинок нашої місцевості, Ічнянщини.
Станція Качанівка Південної залізниці.
Експонати залізничного музею на станції Качанівка.
Фото надано автором.
Туристичні можливості Ічнянщини справді великі: тут є і Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», і славетний Іржавець, пов’язаний з козацькою історією, постатями Великого Кобзаря та видатного композитора Л. Ревуцького. Але культурно-історичний потенціал нашого регіону цим не вичерпується. Приклад поруч — на залізничній станції Качанівка у селищі Парафіївка діє унікальний музей, що яскраво репрезентує історію залізниці, пов’язує її з качанівським маєтком та парафіївським цукрозаводом — взірцем модерної індустріальної архітектури ХІХ сторіччя.
Дзеркало нашої історії
Історія залізничної станції нерозривно пов’язана з історією маєтку Качанівка, Парафіївки та Парафіївського цукрового заводу, а головний герой цієї історії — видатний українець, підприємець та меценат Павло Іванович Харитоненко. Саме він посприяв появі залізничного сполучення з Качанівкою.
Парафіївський цукровий завод належав славетній родині Тарновських, володарів Качанівки. Будівництво розпочали 1846-го, а запрацював завод у 1852-му. Вже в перший рік він приніс власникам чималі прибутки, адже на підприємстві впровадили тогочасні передові технології — парові машини. Цікаво, що на заводі використовували не кріпосну робочу силу, а вільнонайманих працівників.
У другій половині ХІХ ст. Парафіївський цукровий завод був одним із найпотужніших підприємств Чернігівської губернії.
Душа останнього господаря Качанівки з родини Тарновських власника заводу Василя Тарновського (молодшого) більше схилялася не до підприємництва, а до благодійництва та збирання старожитностей рідної землі. Колекція Василя Тарновського була справді унікальною, адже містила артефакти та раритети часів Київської Русі й козацької доби, предмети, що належали гетьманам Івану Мазепі, Павлу Полуботку. Особливий розділ зібрання мецената становила безцінна Шевченкіана — автографи, офорти, листи Кобзаря.
Значні витрати на благодійництво та колекціонування, розкішне життя, заведене у Качанівці, поставили Тарновського на межу розорення. У 1897 році він змушений був продати садибу, цукровий завод і частину зібрання мільйонеру-цукрозаводчику, теж відомому колекціонеру-меценату, Павлу Івановичу Харитоненку за 1 млн рублів.
Качанівська колекція оцінювалась сучасниками в кілька сотень тисяч рублів сріблом. Меценат передав усі свої скарби Чернігівському губернському земству. Зібрання стало основою для Чернігівського обласного історичного музею, який нині носить ім’я Василя Тарновського.
Новий господар Качанівки Павло Іванович Харитоненко модернізував виробництво і реконструював цукровий завод, який на честь доньки Харитоненка, Олени Олів, перейменували на Оленівський.
Завод виробляв солодкий пісок у неймовірних масштабах. Вистачало на все. Але значну частину прибутків Харитоненко, якого називали цукровим королем, спрямовував на благодійництво та допомогу місцевим громадам.
За Харитоненків у Парафіївці з’явилися земська школа, бібліотека та лікарня. Підприємець електрифікував та телефонізував качанівський маєток, телефонний зв’язок з’явився і в Парафіївці. У 1898 році спеціально для реконструкції цукрового виробництва Харитоненко збудував у Парафіївці цегельний завод. Це дало змогу створити нові робочі місця. У 1903—1904 рр. цукровий завод розширили, спорудили нові приміщення і будинок для працівників, установили електричні двигуни.
Модернізоване цукрове виробництво потребувало потужнішої логістики — і для доставки сировини, і для транспортування цукру. Забезпечити її могла лише залізниця.
Член правління Бєлгород-Сумської залізниці Павло Іванович Харитоненко подбав і про це. Залізниця до Парафіївки була прокладена у 1913 році. Станція, розташована неподалік цукрового заводу, дістала назву Качанівка.
Майже сторіччя завод і станція існували в природному симбіозі. За радянських часів Парафіївський цукровий виробляв 27,7 тис. т солодкого піску на рік, а станція забезпечувала і підвезення сировини, і вивезення готової продукції. Завод припинив діяльність 2011-го, потрапивши в недобрі руки. А станція Качанівка діє і нині.
Вона належить до Полтавського відділення залізничних перевезень Південної залізниці. Більшість потягів, що проходять тут, перевозять вантажі, але є і пасажирське сполучення.
Кілька років тому станцію реконструювали. Після відродження будівля більше схожа на житло аристократів ХІХ сторіччя, ніж на адміністративну споруду. Тут створений і діє унікальний музей. Його експонати цікаво і наочно репрезентують історію залізниці. З-поміж них — хвостові та семафорні ліхтарі, старовинні технічні книги, облігації царських часів та інші раритети.
Працівники Південної залізниці пишаються і реконструйованою станцією, і залізничним музеєм, але шкодують, що це місце майже не відоме широкому загалу.
Інтер’єри станційної зали очікування та кімнати-музею нагадують качанівський палац, але мають власну неповторну енергетику. Зала очікування прикрашена чудовими картинами із зображеннями Парафіївського цукрового заводу та Качанівського парку. Також на стінах — копії відомих портретів Василя Тарновського та Павла Харитоненка.
Обов’язково відвідайте музей на станції Качанівка. Вхід до нього — вільний. Враження — незабутні.
Увічнено на пам’ятній монеті
Слово «монета» має латинське походження і перекладається як «застережниця», «радниця», «берегиня». Пам’ятні монети, присвячені видатним місцям чи особистостям рідної землі, — це не лише сувеніри, а й справжні обереги.
У 2018 році випущена пам’ятна монета-оберіг, присвячена станції Качанівка, Парафіївському цукровому заводу, взірцю модерної індустріальної архітектури ХІХ ст., та Павлу Харитоненку — видатному українцю, людині, яка працювала на благо цієї місцевості.
На аверсі монети — старовинний паровоз та дата заснування станції — 1913 рік, а по колу — напис «Станція Качанівка Південна залізниця». На реверсі — Парафіївський цукровий завод і дата запуску виробництва — 1852 рік.
Пам’ятну монету викарбувано на Монетному дворі Соколиного хутора — еко-агросадиби в с. Петрушівка неподалік Качанівки.
Микола ЧЕРЕП, громадський діяч, голова Чернігівської обласної організації Народного руху України, член Національної спілки краєзнавців України.
