Ситуація, коли за ампутації кінцівки інвалідність ставилась на рік-два, припинилась

«Реформування системи реабілітації та визначення групи інвалідності громадян України» стали предметом обговорення під час однойменного круглого столу, організованого Комітетом Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Участь у заході взяли народні депутати, представники органів виконавчої влади, обласних медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) та клінічних госпіталів ветеранів війни, громадськості, міжнародних та благодійних організацій та безпосередньо ветерани війни на сході нашої країни.
Мета зібрання — широке професійне та громадське обговорення питань щодо визначення стану функціонування й основних стратегічних напрямів подальшого розвитку системи реабілітації та визначення групи інвалідності громадян України, розроблення пріоритетних заходів, які мають бути вжиті законодавчою та виконавчою владою з метою реформування системи реабілітації та визначення групи інвалідності громадян.
Відкриваючи засідання, перший заступник голови комітету Оксана Корчинська висловила сподівання, що обговорення означеної проблематики у широкому представницькому колі дозволить імплементувати дорожню карту змін безпосередньо у закладах, представники яких зібрались у Києві.
Окремо депутат наголосила на законодавчих новаціях, які вже вдалося втілити. Так, у березні цього року набули чинності зміни до статті 7 Закону «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні (щодо встановлення групи інвалідності)».
Цей закон, зокрема, передбачає, що МСЕК створять комісії, які виїжджатимуть на місця для огляду травмованих, які подали документи на групу інвалідності. Закон передбачає також, якщо втрачено будь-який орган, група інвалідності надається безстроково. «Ситуація, коли за ампутації кінцівки інвалідність ставилась на рік-два, припинилась. Тепер ви не маєте права якось інакше трактувати закон — там усе чітко прописано», — наголосила О. Корчинська. Власне, основні законодавчі новації оформили у вигляді інфографіки, яку роздали представникам МСЕК та клінічних госпіталів ветеранів війни. На ній чітко вказано хто і що має робити, відповідно до закону. Там навіть міститься роз’яснення, що робити, якщо при проходженні МСЕК у вас вимагають гроші та куди можна поскаржитись на дії медико-соціальних експертних комісій.
В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун визнала наявність проблем із системою реабілітації. Багато українців, за її словами, не з чуток знають наскільки принизливою є процедура присвоєння статусу людини з інвалідністю. «Про неефективність системи говорять невтішні результати. У 2017 році зі складених 477 тис. індивідуальних програм реабілітації кількість виконаних становить 325 тис. Це 68%. Кількість повністю виконаних — 144 тис. Це лише 30%. Після проходження індивідуальної програми реабілітації повністю реабілітовано лише 2%, а частково — 16%», — повідомила вона і додала: «Так сталося, бо система реабілітації спирається на застарілі підходи до визначення порушень та обмежень. Методи реабілітації у більшості недоказові — грязелікування, електролікування, електрофорез. Є багато прикладів, коли ветеранів АТО після ампутації кінцівок і встановлення протезів навіть не навчили, як сідати або ходити на них. Це дуже банальні, але життєво необхідні речі».
До того ж у нас спочатку людині встановлюють інвалідність, а лише потім складається індивідуальна програма реабілітації. Тобто система орієнтована на видачу папірця, а не на повернення людині звичайного життя. Водночас у Норвегії реабілітація людини з інсультом починається з відділення реанімації і не закінчується до повернення додому. У нас же — лише після виписки зі стаціонару, і то за умови, що пацієнт або його родичі розуміють необхідність реабілітації.
В. о. міністра не лише окреслила основні проблеми, а й назвала шляхи їх розв’язання. Це, зокрема, впровадження міжнародної класифікації. Ми приєднуємось до розвинених країн і починаємо розглядати не міру втрати людиною здоров’я, а її можливість жити повноцінно. Над втіленням частини озвучених шляхів міністерство вже працює, розробляє необхідні нормативно-правові акти з різних потреб: інклюзія, реабілітація, і навіть надання допомоги людям, які пережили насильство. У багатьох випадках для цієї роботи потрібна команда фахівців із різних галузей.
Крім того, особистим досвідом, як жити повноцінним життям навіть після чотирьох ампутацій, з присутніми поділився Вадим Свириденко, Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників АТО. На його думку, найкраща реабілітація — це спорт. Сам В. Свириденко у 2016 році представляв Україну на 41-му марафоні Морської піхоти США у Вашингтоні, де став призером, пробігши 10 км. У вересні 2017 на Іграх нескорених у Торонто здобув бронзову нагороду в змаганнях із веслування на тренажерах.

Олена ГОРБУНОВА.

Перехідне правосуддя — як крок до примирення

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини та проекту USAID «Права людини в дії» провів круглий стіл на тему «Перехідне правосуддя як шлях подолання наслідків конфлікту та збройної агресії». Участь у ньому взяли народні депутати, представники уряду, Конституційного та Верховного судів, секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, міністерств, міжнародних та неурядових організацій, академічних установ.
Учасники заходу обговорили перспективи використання міжнародного досвіду перехідного правосуддя у врегулюванні збройного конфлікту на території України та в постконфліктний період, недопущення безкарності та ефективне розслідування воєнних злочинів, запровадження нових підходів з надання допомоги жертвам конфлікту та відновлення правових зв’язків із населенням окупованих територій.
«Понад чотири роки Україна має справу з неоголошеною війною, і вперше наша держава після отримання незалежності зіткнулася з такими подіями, ми не маємо досвіду в перехідному правосудді», — зауважив голова комітету Григорій Немиря. Хоча розробка законопроектів із перехідного правосуддя вже стартувала. Існує декілька підходів до бачення перехідного правосуддя, розроблено вже декілька законопроектів. У світі також не існує єдиної моделі перехідного правосуддя. «І роль комітету — сприяти відкритому обговоренню тематики перехідного правосуддя, — наголосив Г. Немиря. — Люди, які перебувають на непідконтрольних територіях, мають знати, як політики бачать перехідне правосуддя. Це не лише відповідальність перед громадянами, а й один із елементів не ілюзорного, а стійкого та взаємоохоплюючого бачення миру в Україні, відновлення порушених прав вимушено переміщених осіб».
Започаткувати модель перехідного правосуддя в Україні має на меті законопроект «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту», який розроблено парламентським комітетом за участю фахівців та експертів. Для його доопрацювання у комітеті створено робочу групу.
Один із ініціаторів цього законопроекту — голова підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Ірина Суслова (фракція БПП) — відзначила, що на сьогодні термінологія вітчизняних законів, що стосуються проблем військового конфлікту, часто не збігається з міжнародними термінами. А парламент не може ухвалити законопроекти, що стосуються наслідків військового конфлікту з РФ. Наприклад, коли в парламенті нещодавно розглядався законопроект, що передбачав виплату грошової компенсації людям у зоні ООС за втрату свого житла, багато депутатів не хотіли голосувати, бо, мовляв, так Україна визнає військову агресію Росії. «Спочатку потрібно розробляти загальні концептуальні законопроекти, які не потребують додаткових коштів, а вже потім ухвалювати законопроекти, що передбачають фінансові витрати із чітким фінансово-економічним обґрунтуванням», — зазначила І. Суслова.
Комітет також розробив план заходів на реалізацію даного законопроекту в рамках перехідного правосуддя — які органи виконавчої влади відповідатимуть за виконання певних заходів. І. Суслова запропонувала провести ще низку обговорень на тему перехідного правосуддя, орієнтовані на конкретні цільові аудиторії.
«Нам важливо повернути контроль не тільки над територіями, а і серцями і думками людей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, тоді й перехідне правосуддя відбуватиметься легше та скоріше», — таку думку висловила народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка Валерія Заружко, котра сама з Донецька і є вимушеною переселенкою. На її погляд, люди, які не можуть через брак коштів виїхати з тимчасово окупованих територій, повинні мати чіткі сигнали — що після того, як буде відновлено державний контроль над цими територіями, вони не піддаватимуться репресіям, адже люди, особливо літнього віку, дуже налякані, пам’ятаючи радянські репресії. «Потрібна інформаційна політика щодо вимушених переселенців та людей, які залишилися на тимчасових територіях», — вважає депутат.
Народний депутат України Наталія Веселова розповіла про досвід перехідного правосуддя Колумбії та Ірландії, з яким вона мала змогу ознайомитися особисто.
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко відзначив, що на міжнародному рівні створено платформи для координації українських, російських та європейських неурядових організацій. Він закликав, враховуючи міжнародний досвід, як позитивний, так і негативний, розробити узгоджену концепцію побудови української моделі перехідного правосуддя, що сприятиме розгляду у вітчизняних та міжнародних судах справ щодо воєнних злочинів і захисту жертв військового конфлікту.
У рамках дискусії відбулося дві сесії: «Правові засади перехідного правосуддя в Україні» та «Що може зробити Україна до завершення конфлікту?». За підсумками дискусії вироблено рекомендації Кабінету Міністрів, у яких, зокрема, пропонується розробити національну модель перехідного правосуддя та нормативно-правові акти, спрямовані на подолання наслідків збройного конфлікту.

Юліана ШЕВЧУК.

Довідково

Перехідне правосуддя (Transitional Justice) стосується переходу суспільства від збройного конфлікту до постконфліктного періоду, притягнення до кримінальної відповідальності воєнних злочинців, захисту прав жертв військового конфлікту, відшкодування шкоди постраждалим. Модель перехідного правосуддя також має вирішувати проблеми військовополонених, зниклих безвісти, ідентифікації загиблих тощо.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря та народний депутат України Ірина Суслова.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.