У 94 роки подолав чимало кілометрів заради зустрічі з колегами

На своє 60-річчя вересневої днини зібрався весь колектив Державного підприємства «Висоцький лісгосп», що в Дубровицькому районі на Рівненщині. Привітати лісівників з ювілеєм приїхав і народний депутат України Василь Яніцький.

На урочистості запросили ветеранів підприємства, які творили базу підприємства, плекали й оберігали ліс, що радує нас і нині. Їхні спогади слухали з великою увагою. Особливо одного з найперших директорів лісгоспу Анатолія Кумпана. Цей 94-річний чоловік подолав великий шлях з Херсонської області, щоб побачитися з висоцькими лісівниками, з якими свого часу «з’їли не один пуд солі». Спогадами поділилися колишні директори лісгоспу Володимир Вінічук, Василь Михайлюк, Григорій Сокол.
Їх змінювали на сцені колишні лісничі, робітники, інженери. Люди ділилися враженнями про побачене на підприємстві. Нині — це сучасне виробництво, механізоване, автоматизоване, комп’ютеризоване. Раділи за своїх молодих колег, що вони мають добрі зарплати, соціальну захищеність та впевненість у завтрашньому дні. А ветерани згадували часи, коли по лісу ходили пішки, а колоди тягали кіньми. Нині ж з року в рік зростає і матеріальна зацікавленість лісівників, технічне оснащення. Майстри лісу забезпечені службовими мотоциклами, індивідуальними засобами пожежогасіння. Правда, у зв’язку з тим, що в останні роки активізувались лісокради і лісівникам доводиться боротися з ними, вони часто ризикують життям… Загалом у всі роки на Поліссі професія лісівника була в пошані. Висоцькі лісівники стараються вибудовувати з населенням партнерські стосунки щодо профілактики незаконних рубок та пожеж.

З «біографії» лісгоспу

ДП «Висоцький лісгосп» має багатолітню історію.  Він був організований на базі Більської ЛМС, яка бере початок від 1 грудня 1958 року, на підставі наказу Міністерства сільського господарства УРСР «Про організацію лісних механізованих станцій і лісних механізованих дільниць». 1961 року Більську ЛМС перейменували у Більський лісгоспзаг, а 1967-го — у Висоцький лісгоспзаг.  
Нині до складу лісгоспу входять Висоцьке, Людинське, Золотинське, Жаденське, Миляцьке, Більське лісництва, а також Удрицький нижній склад та ремонтно-механічна майстерня. Основний вид діяльності підприємства — вирощування, відновлення та охорона лісів, підвищення їх продуктивності та якості, раціональне використання земель лісового фонду, а також безперервне і невиснажливе лісокористування з дотриманням вимог європейських стандартів.
Для підтримання та поліпшення водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних функцій лісів, збереження в природному стані цінних лісових ландшафтів на території лісгоспу виділено 10 об’єктів природно-заповідного фонду площею 3309 гектарів, п’ять із них — загальнодержавного значення.
Фахівці лісгоспу при проведенні лісокультурних робіт максимально використовують рекомендації науковців та індивідуально підходять до методів заліснення кожної ділянки. Щорічно садять близько 250 гектарів лісів. Для регулярного отримання лісового насіння з цінними спадковими властивостями та високою посівною якістю на підприємстві сформована лісонасіннєва база основних лісоутворюючих порід: генетичні резервати, постійні лісонасіннєві ділянки, клонові плантації та плюсові дерева.
Щорічно висоцькі лісівники заготовляють центнер насіння сосни звичайної. Крім лісових розсадників, вирощують посадковий матеріал в контрольованому середовищі, для чого мають теплиці з автоматизованою системою поливу та спеціальні короби. Щорічно для проведення посадки лісових культур вирощується близько трьох мільйонів стандартних сіянців і саджанців деревних порід. Крім цього, в розсадниках вирощуються саджанці декоративних порід: туї західні різних форм, ялівці, самшит та інші, які реалізуються населенню та організаціям для озеленення.

Свято з «осадом» через «фермерський» закон

Продовжуючи славні традиції попередників у веденні лісового господарства, новий директор ДП «Висоцький лісгосп» Віталій Торчило (на знімку) основну ставку робить на раціональне невиснажливе лісокористування.


«Прикро, що святкуємо ювілей нашого підприємства з гірким осадом на душі. Адже в серпні набрав чинності закон про стимулювання діяльності фермерських господарств, який безпосередньо стосується лісогосподарської галузі. «Фермерський» закон запроваджує подвійне оподаткування державних лісових господарств, що унеможливлює нормальну роботу лісгоспів. Ми змушені будемо сплачувати такі високі земельні податки, котрі неминуче призведуть до банкрутства лісогосподарських підприємств. Адже цей закон будь-яке виробництво робить нерентабельним — завищувати ціни немає можливості, бо ринок продажу лісодеревини і так доволі «кволий», а платити нові податки — означає загнати підприємство в кабалу й позбавити роботи  частину людей», — каже керівник підприємства Віталій Торчило, який пройшов у лісовому господарстві хорошу школу на різних посадах, починаючи від майстра лісу, працював головним інженером, відтак має великий досвід.

Головне надбання — кадри

На підприємстві працює 136 кваліфікованих робітників, із них 56 — лісова охорона. Саме кадри керівник лісгоспу вважає головним надбанням свого підприємства.
За десятки років хорошими організаторами лісогосподарської діяльності зарекомендували себе головний лісничий  Олександр Костючек  та головний інженер Сергій Гура, двадцять років стажу в майстра лісу Людинського лісництва Олександра Бахомента, сорок — у різноробочого Сергія Цьопи. На хорошому рахунку й електрик ремонтної майстерні Леонід Гром, майстер лісу Миляцького лісництва Володимир Шах.
В інженера з  охорони  та захисту лісу Миколи Юдка (на знімку)

трудовий стаж у лісовому господарстві не такий уже й великий. Після інституту він прийшов працювати майстром лісу у Висоцьке лісництво. Спочатку мирну трудову діяльність перервала служба в армії, згодом — АТО. Побував, здається, в самісінькому пеклі — воював у складі 128-ї бригади під Станицею Луганською, Дебальцевим. Повернувся на підприємство вже із зовсім новим досвідом. Але навіть війна не вплинула на характер молодого фахівця, в надзвичайній напрузі бойових операцій зумів зберегти товариську, спокійну вдачу. Нині про бойове минуле Микола Сергійович воліє не згадувати, адже багато приємних змін сталося в його житті після демобілізації — одружився, народилася донечка, на роботі також кар’єрне зростання.
 

Рівненська область.

Фото Людмили РОДІНОЇ.