Під Черкасами поруч із пам’яткою природи, сосновим бором і мальовничим селом Руська Поляна, вже кілька десятиліть діє велетенський сміттєвий полігон. Замість сортування та переробки побутових відходів непотріб тут просто заривають у землю.

Відсортоване побутове сміття біля житлового будинку одного з німецьких містечок.

Фото з архіву Лариси Соколовської.

Жителі Руської Поляни не раз і не два виходили на акції протесту, та Черкаський міськвиконком і його очільники заспокоювали людей і обіцяли побудувати сучасний «європейський» сміттєпереробний завод. Кожні чотири роки, а то й частіше, змінювався склад міськвиконкому, переобиралися міські голови, а план будівництва заводу з переробки сміття залишався на папері. Втім, проекти неодноразово показували громадськості, демонстрували навіть, де стоятимуть сортувальні лінії... Та згодом запал чиновників кудись випаровувався, а разом із ним зникали й наполеонівські прожекти.
Тим часом «еверест» міських відходів зростав і цього року сягнув критичної позначки. Закінчився термін експлуатації полігона. Батьки міста активізувалися, зібрали занепокоєну громадськість, журналістів і повідомили про «твердий намір» побудувати... нове сміттє-звалище. Але з «ноу-хау» — сміттєсортувальною дільницею.
Споруду зведуть на території тієї ж Русько-Полянської сільської ради, повідомили в міськвиконкомі. На більш як чотиригектарній площі, крім 15-метрової завглибшки чаші полігона з ізольованим дном, будуть об’єкти другої черги. Це очисні споруди для рідини — фільтрату, протипожежні трубопроводи по периметру, зона складування відходів і дві сміттєсортувальні лінії. Саме сортування, запевнили автори проекту, повинно збільшити термін служби полігона (3,5 року) вдвічі.
Попередньо вартість об’єктів другої черги — 93 мільйони гривень, зокрема ліній сортування — приблизно 15 мільйонів, повідомив директор міського департаменту архітектури та містобудування Артур Савін.
Михайло Куценко, директор львівської компанії «Хаммель-Україна», яка виграла тендер на проектування другої черги полігона, попередив, що сортувальна лінія прийматиме лише побутові відходи. Інші — великогабаритні, відходи озеленення, будівництва, промисловості — також можна переробляти: розбирати, сортувати, по-дрібнювати. Але для цього необхідно поставити спеціальне обладнання.
На сортувальній лінії відбиратимуть 8—10 відсотків ваги сміття. Але за об’ємом це 50 і більше відсотків. Як показує практика інших міст, із трьох-чотирьох фур після сортувальної лінії назад на чашу котловану їде одна наповнена машина, зазначив Михайло Куценко. Механізовано відбиратимуться чорні метали. Є автоматика, що розриватиме сміттєві пакети. Решта — вручну. Додаватиме клопотів бите скло. Львівський проектант висловив утопічне побажання, щоб черкасці сортували сміття на «сухе-мокре»... Нині в обласному центрі, й то не на всіх житлових масивах, поруч із загальними контейнерами для відходів встановлено ємності для збирання пластику й скла. Різнокольорові урни для роздільного викидання побутових відходів планують встановити в режимі екс-перименту.
«Хаммель-Україна» — товариство україно-німецьке. Скориставшись його послугами з проектування, добре було б нашим органам місцевого само-врядування запозичити в тій-таки Німеччині досвід поводження із непотребом. Адже там давно побутове сміття кожне домогосподарство збирає роздільно.
Що куди з відходів викидати, німецькі діти знають змалечку. Їм розповідають про призначення кожного контейнера. У чорний викидають органічні відходи. За персональним календарем, який надходить поштою й висить у кожному будинку і квартирі, у визначений день тижня «органіку» треба виставити край дороги, щоб забрала комунальна служба. Папір і картон із синього ящика забирають раз на місяць. У жовтий поліетиленовий мішок можна вкидати металеві консервні банки, пробки, фольгу, вакуумні пакети з-під напоїв, поліетиленові кульки й пакети, тюбики, пляшки з-під миючих засобів, пластикові коробки з-під маргаринів, молочних продуктів, джемів, фасувальну тару. Вкинув щось не те — забирай назад, сортуй. У дворах багатоповерхівок для різноманітної упаковки стоїть також жовтий контейнер. Бувають контейнери й для несортованого сміття.
Для пластикових пляшок є два шляхи з дому. Один — у магазин, якщо на пляшці є позначка, що це обмінна тара. Тоді при купівлі такого ж напою вартість пляшки з ціни вирахують. Другий — збирай і сам вивозь на спеціальні майданчики. Там стоять десятки контейнерів, і кожен лише для певного виду відходів. Більшість із них можна утилізувати тільки платно. Сюди можна вивезти меблі, будівельні відходи, каміння, апаратуру, електролампи, одяг. Непридатні ліки — в аптеку. Батарейки — в магазини техніки.
Приймаючи відходи органічні, кухонні, садівництва, німецькі комунальники закладають їх у компостні кагати — пересипані землею, з додаванням добрив, вони два роки лежать і «дозрівають». Сумішам проводять аерацію, а воду, яка стікає з компостного майданчика вниз у басейн, насосом повертають у кагати. В результаті на виході готовий цінний продукт — справжній чорнозем, який дорого коштує.
У країнах Скандинавії, наприклад, усі пластикові пляшки здають у спеціальні автомати-накопичувачі й отримують за це гроші.
Отож краще щось пробувати робити, дивитися, як цивілізовані люди утилізують відходи, ніж продовжувати по-дикунському заривати непотріб у землю. Міській владі Черкас потрібно наполегливіше пропагувати елементи сортування сміття вдома, а не потурати психології «совкового» міщанина: «А я так звик!». Необхідно роз’яснювати основи поводження із сміттям дітям у школі, у дошкільних закладах, підтримувати ініціативи студентів-екологів, громадських активістів. Тоді й не доведеться виділяти мільйони на обслуговування «совкової» звички викидати за свій поріг усе підряд.