Створення ефективної системи охорони інтелектуальної власності в державі є фундаментом для інноваційної моделі розвитку України, її модернізації та підвищення конкурентоспроможності у світі. Тобто, фактично, це є вибором того шляху, яким країна розвиватиметься наступні десятиліття: чи залишиться сировинним придатком та постачальником дешевої робочої сили для інших країн, чи, навпаки, зможе виробляти власний інноваційний продукт. Від цього, у свою чергу, залежить перспектива створення робочих місць у нових галузях, які визначають обличчя світової економіки ХХІ століття — економіки, що базується на знаннях.

Одночасно це і питання створення цивілізованого ринкового середовища, де науковці, винахідники, автори, творці, виконавці, підприємці і споживачі були б надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів.
На жаль, нині в Україні щодо захисту інтелектуальної власності існує ціла низка глибоких проблем, серед яких: нестабільність умов для винахідницької та раціоналізаторської діяльності, недорозвиненість елементів, що забезпечують комерціалізацію і захист запатентованих досягнень, використання неліцензійного програмного забезпечення, фальсифікованих і контрафактних товарів, високий рівень інтернет-піратства, неефективна та непрозора система збору роялті тощо.
Справжній стан справ яскраво ілюструє той факт, що Україна стабільно щороку все далі і далі втрачає свої позиції в таких провідних рейтингах оцінки системи інтелектуальної власності, як Індекс Глобального центру інтелектуальної власності (GIPC) та Міжнародний індекс прав власності (IPRI).
Ратифікувавши у вересні 2014 р. Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони, Україна взяла на себе зобов’язання наблизити національне законодавство до законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності.
Варто звернути увагу, що положення глави 9 «Інтелектуальна власність» розділу 4 Угоди про асоціацію займають майже п’яту частину від загального обсягу основного тексту Угоди. Це вказує на особливе значення, яке цивілізований світ надає питанням захисту інтелектуальній власності.
Адже проблеми охорони інтелектуальної власності все частіше і частіше виходять в світі на перший план. Сьогодні це вже не просто юридичні чи комерційні питання, а внаслідок інтелектуалізації сучасної світової економіки, дедалі все більше питання, пов’язані з економічною безпекою, що вимагають стратегічних підходів до їх вирішення. Адже дохід від продажу ліцензій на запатентовані об’єкти в світі вже перевищив показник у 100 млрд дол. у рік. Стратегією сталого розвитку «Україна-2020», схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, реформа захисту інтелектуальної власності, віднесена саме до вектору безпеки.
Важливо враховувати, що глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності практично вже сформувалася. Україна повинна адаптуватися до неї, щоб найближчим часом не стати відмежованою від світових тенденцій економічного й технологічного розвитку.
Глава 9 Угоди про асоціацію містить основні положення відповідних директив та регламентів ЄС щодо різних аспектів захисту інтелектуальної власності: авторських прав, географічних зазначень, торговельних марок тощо. Тому гармонізація національного законодавства в сфері інтелектуальної власності з європейським — це наше зобов’язання і перед міжнародними партнерами також.
Відповідно до Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні та Плану заходів з її реалізації, затверджених ще Кабінетом Міністрів улітку 2016 р., якісно змінити ситуацію в Україні мало б розроблення урядом та прийняття Верховною Радою пакета з восьми законопроектів, який би забезпечив єдиний комплексний підхід до всебічної реформи сфери захисту інтелектуальної власності.
Передбачалось, що такий пакет законодавчих змін мав би включати в себе:
— інституційні зміни в системі управління в цій сфері;
— запровадження нової ефективної системи збору роялті, що забезпечить отримання гідної винагороди за інтелектуальну діяльність нашим авторам, виконавцям та іншим творцям;
— вдосконалення правової охорони об’єктів авторського права та суміжних прав, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, торговельних марок, географічних зазначень;
— удосконалення захисту прав інтелектуальної власності та посилення відповідальності за порушення цих прав тощо.
Прийняття такого комплексного пакета законопроектів сприяло б стимулюванню винахідницької діяльності наших науковців, подоланню таких ганебних явищ, як інтернет-піратство, «патентний тролінг» і «вічно зелені патенти», забезпеченню необхідної охорони для медичних препаратів та належної якості сільськогосподарських продуктів і продуктів харчування тощо. Це закріпить в законодавстві України європейські правові норми, впровадить міжнародно визнані підходи щодо відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності та перешкоджання зловживанню такими правами.
Реалізувати такі амбітні задуми передбачалося до кінця 2016 року. Проте, як часто буває, не так сталося, як гадалося... Причинами цього ставали часто як формальний, так би мовити, «задля галочки», підхід до розроблення відповідних законодавчих новел чиновниками, яким ця робота доручалася, — мовляв «там у парламенті нехай поправлять», — так і несприйняття необхідних реформ, намагання у всілякий спосіб блокувати і протидіяти з боку низки стейкхолдерів у сфері інтелектуальної власності, небажання йти на компроміс з метою напрацювання необхідних якісних рішень задля стрімкого розвитку сфери захисту інтелектуальної власності в Україні.
Станом на сьогодні з означеного пакета з восьми законопроектів парламентом прийнято два закони, ще два законопроекти підготовлено Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти та рекомендовано до прийняття в сесійній залі за результатами другого читання. Отже, ми дійшли фактично до умовного «екватора» на цьому шляху, а тому, напевне, є сенс проаналізувати вже зроблене, визначити помилки і складності, що виникали, та більш ретельно підійти до якісної фахової підготовки решти чотирьох законопроектів. Тим паче що два з них були відхилені Верховною Радою, один — направлено на доопрацювання до Комітету з питань науки і освіти. Ще один так і не був унесений до парламенту, він періодично то з’являється на сайті Мінекономрозвитку для громадського обговорення, то потім доопрацьовується, знову починається обговорення і т. д. Це свідчить про необхідність їх значного суттєвого доопрацювання та пошуку необхідних рішень разом з експертами та усіма зацікавленими стейкхолдерами розвитку сфери захисту інтелектуальної власності.
Так от, спочатку про те, що вже вдалося зробити.
Безумовно, головним досягненням є прийняття Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VIII (більш відомий як законопроект 7466). Його метою є реформування системи колективного управління правами суб’єктів авторського права і суміжних прав, унеможливлення незаконної діяльності організацій колективного управління, збереження та розвиток інтелектуальної діяльності авторів, виконавців та інших творців, імплементація в національне законодавство положень Директиви Європейського парламенту та Ради № 2014/26/ЄC від 26.02.2014 «Про колективне управління авторським та суміжними правами та мультитериторіальне ліцензування прав на музичні твори з метою онлайн використання на внутрішньому ринку».
Як відомо, протягом усіх 27 років незалежності Україна не мала правого механізму, який би забезпечив авторам, композиторам, виконавцям та іншим творцям гідну винагороду за їх творчу інтелектуальну діяльність. А відповідні гарантії, передбачені Конституцією ще в 1996 році, досі, на жаль, залишалися лише декларацією.
Одним із зауважень до України з боку наших міжнародних партнерів довгий час залишалася непрозора діяльність організацій, що мають займатися збором винагороди (роялті) авторам. Ця ділянка у сфері захисту інтелектуальної власності ще до недавнього часу була однією з найбільш проблематичних і неврегульованих: наявність розширеного управління правами, відсутність прозорості в діяльності організацій колективного управління, їх велика кількість, сфера управління між якими не узгоджена, недостовірність звітності щодо зібраної винагороди і неефективні судові спори з платниками винагороди.
Сьогодні ми з впевненістю можемо сказати, що розв’язали цю проблему! Закон «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» врегульовує діяльність організацій колективного управління в Україні та надає їм всі необхідні повноваження.
Суть реформи полягає в тому, що збором, розподілом та виплатою винагороди нашим українським авторам і творцям відтепер займатимуться не чиїсь приватні чи державні (теж чиїсь...) установи, а організації колективного управління, які будуть утворені як громадські організації самими авторами і виконавцями творів та яким вони передадуть відповідні свої повноваження. Тепер виключно ці організації від імені авторів творів можуть укладати договори з користувачами, погоджувати розмір винагороди (роялті), збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду. Саме вони забезпечать захист прав інтелектуальної власності музикантів, письменників, художників та інших творців.
Водночас закон визначає і заходи контролю з боку як суб’єктів авторського права і суміжних прав, так і держави, та забезпечує прозорість у діяльності таких організацій. За новим законом організації колективного управління будуть зобов’язані постійно звітувати про свою діяльність, повідомляти митцю про використання його творів, належну йому винагороду тощо. Правовласники через свої онлайн-кабінети (електронний майданчик) зможуть мати постійний деталізований доступ до діяльності щодо управління його правами, яку здійснює організація колективного управління. Крім того, щорічні звіти таких організацій будуть загальнодоступними на їх веб-сайтах.
Отже, тепер суспільство і держава зможуть вільно спостерігати та контролювати діяльність ОКУ, а у разі виявлення зловживань — інформувати про це компетентні органи.
Закон визначає по одній організації колективного управління за кожною зі сфер колективного управління. Завдяки цьому автор знатиме, яка організація відповідає за той чи інший напрям діяльності та якою категорією митців опікується.
Але найголовніше — це те, що раз на три роки ОКУ повинні будуть вибороти право на зайняття діяльністю по збору роялті на відкритому публічному конкурсі (пройти процедуру акредитації)! Тобто довести авторам, суспільству і державі, що вони є достатньо компетентними в цій сфері, продемонструвати відкритість і ефективність у своїй діяльності, та заслужити їх довіру. Адже рішення про акредитацію (тобто надання відповідного дозволу) прийматиметься не одноосібно якимось чиновником, а на відкритому публічному конкурсі акредитаційною комісією, що складається як з представників держави, так і громадських організацій, самих авторів і виконавців, а також експертів з відповідних авторитетних міжнародних організацій. Закон також запроваджує критерії відбору: лише організації, які є найбільш репрезентативними, мають міжнародне визнання та реальну підтримку правовласників, зможуть бути акредитованими на зайняття діяльністю щодо колективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського і суміжних прав.
Без перебільшення, це надзвичайно революційна реформа, що забезпечить прорив у сфері захисту прав інтелектуальної власності для наших творців і виконавців та отримання ними достойної винагороди за свою творчу інтелектуальну діяльність! Щоб, як то кажуть, було вже зовсім все усім зрозуміло, наведу лише один приклад. Одна організація колективного управління музичними правами у Польщі зібрала в 2017 році 64 млн євро, у Румунії — 16,5 млн євро. А в Україні всі організації разом зібрали лише 80 млн грн, з яких незапитаними (такі, що не знайшли своїх авторів) залишилось майже 55 відсотків коштів. У результаті до всіх українських авторів і виконавців дійшло трохи більше 1 млн євро. Уявляєте? Тобто до сьогодні в Україні автори, музиканти, актори, виконавці та інші творці подекуди навіть не знали, хто збирає гроші від їх імені. І тому, скоріш за все, цих грошей вони не отримували. А організація, яка це вчиняла, не несла жодної відповідальності.
Нерозв’язання на законодавчому рівні цієї проблеми протягом багатьох років фактично давало можливість красти інтелектуальну власність наших творців. Цим законом виправлено таку ганебну ситуацію!
Думаю, що варто згадати, що робота над законопроектом була надзвичайно складною та напруженою. Адже до Верховної Ради (ще навіть до реєстрації урядового законопроекту 7466) уже було подано 4 законопроекти, присвячені регулюванню сфери діяльності організацій колективного управління.
У Комітеті з питань науки і освіти ґрунтовно підійшли до організації спільної роботи з Мінекономрозвитку. Зокрема, було утворено робочу групу, до складу якої, крім народних депутатів України — членів комітету та представників уряду, увійшли народні депутати України — автори альтернативних законопроектів. А також представники всіх стейкхолдерів сфери інтелектуальної власності, в тому числі — представники мистецьких колективів, експертного середовища та громадських організацій, наукових установ, вітчизняні та міжнародні експерти.
Тобто ми зібрали абсолютно всі зацікавлені сторони для того, щоб обговорити і створити відповідний текст законопроекту. Це було дуже непросто, але до спільної роботи над цим законопроектом ми долучили 72 фахівці. Жодна людина, жоден фахівець, жодна група чи ЗМІ не отримали заперечення щодо участі в цій роботі. Надійшло та було опрацьовано майже 400 поправок народних депутатів України. Щодня з 10 години ранку до 21-22 години вечора протягом місяця відбувались засідання робочої групи. В результаті було напрацьовано єдиний консолідований підхід до системи ефективного колективного управління правами правовласників у сфері авторського та суміжних прав. Після цього вже узгоджений робочою групою текст законопроекту було направлено ще й на міжнародну експертизу.
Лише після таких тривалих і змістовних узгоджень і консультацій, абсолютно в прозорий, демократичний і публічний спосіб напрацювання реально консолідованого та узгодженого з усіма тексту законопроекту, його було винесено на розгляд, спочатку — Комітетом, а потім — і до сесійної зали.
Хочу також зазначити, що підтримку законопроекту 7466 також висловили наші закордонні партнери в особі Глави Представництва ЄС в Україні Хюґа Мінґареллі та Надзвичайного і Повноважного Посла США в Україні Марі Йованович.
У результаті через механізми, закладені в цьому законі, автори і виконавці отримали реальні механізми впливу на діяльність організацій колективного управління, аж — до звільнення керівника. В свою чергу зручність і зрозумілість системи для користувачів збільшить збори, які надходитимуть правовласникам.
Сподіваюся, що вже найближчим часом інтелектуальні творчі талановиті особистості в Україні отримуватимуть гідну винагороду за свою діяльність, як в усіх розвинених країнах!
4 вересня 2018 року Верховною Радою було прийнято вже другий закон із пакета захисту інтелектуальної власності — Закон України «Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» (щодо подолання піратства та поліпшення інвестиційного клімату)» (законопроект 4571).
Цей закон запроваджує більш прозору процедуру адміністрування голограмного маркування, та, фактично, є імплементацією окремих положень Директиви Європейського парламенту та Ради від 29 квітня 2004 р. № 2004/48/ЄC «Про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності».
Закон вдосконалює існуючу правову охорону прав авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних під час розповсюдження їх творів та виконань. Закон запроваджує дієвий механізм, який врегулює процес правомірного розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних та подолає нелегальне піратство в цій сфері. Закон уточнює порядок подання заяви для одержання контрольних марок, а також вводить норму про обов’язкове оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері інтелектуальної власності, інформації про заявників та відповідні примірники аудіовізуальної продукції щодо прийнятого рішення про видачу контрольних марок, їх кількості, дати видачі тощо.
Ухвалення закону стало вагомим кроком у боротьбі з недопущенням порушень і забезпеченні захисту законних прав та інтересів осіб, яким належать права на об’єкти авторського права та (або) суміжних прав, та виконанні Україною своїх міжнародних зобов’язань.
Крім того, 13 березня 2018 року парламентом прийнято за основу ще два законопроекти з пакета захисту інтелектуальної власності. Нині ці законопроекти вже доопрацьовано з урахуванням поправок, що надійшли від народних депутатів України, розглянуто та рекомендовано Комітетом з питань науки і освіти для прийняття Верховною Радою за результатами другого читання в цілому.
Законопроект 5694 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення охорони прав на компонування напівпровідникових виробів» відповідно до глави 9 «Інтелектуальна власність» розділу IV Угоди про асоціацію передбачає узгодження законодавства України щодо охорони прав на компонування (топографії) інтегральних мікросхем з правом Європейського Союзу. Зокрема, законопроект передбачає імплементацію вимог статей 224—227 Угоди про асоціацію, а також положень Директиви Ради ЄС № 87/54/ЄЕС від 16 грудня 1986 р. «Про правову охорону топографій напівпровідникових виробів» у національне законодавство.
Законопроект 5694 пропонує внести зміни до відповідних статей Цивільного кодексу та Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», щодо:
— осучаснення визначень низки термінів з метою узгодження їх з відповідною термінологією, що використовується в праві ЄС;
— удосконалення умов надання правової охорони та умов охороноздатності компонування напівпровідникового виробу;
— удосконалення та спрощення порядку проведення експертизи заявок;
— уточнення переліку прав та обов’язків, що випливають з державної реєстрації компонування напівпровідникового виробу.
Законопроектом пропонується доповнити Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» положенням, згідно з яким не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією компонування, використання зареєстрованого компонування шляхом його відтворення з метою аналізу, оцінки або вивчення концепцій, процесів, систем чи методів, втілених у компонуванні, або самого компонування. Таке доповнення відповідає вимогам статті 226 Угоди про асоціацію.
Проектом закону пропонується внести зміни до статті 475 Цивільного кодексу, які запроваджують новий підхід до розрахунку строку чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування напівпровідникового виробу. Зазначено, що цей строк спливає через десять років, що відлічується від найбільш ранньої з таких дат: закінчення календарного року, в якому компонування було вперше використане на комерційній основі будь-де у світі, або закінчення календарного року, в якому була подана належним чином оформлена заявка на державну реєстрацію. Такий підхід відповідає положенням частини третьої статті 7 Директиви 87/54/ЕЄС та статті 227 Угоди про асоціацію.
Законопроект 5694 також передбачає запровадження сплати зборів за подання заявок та підтримання в силі реєстрації компонування напівпровідникових виробів у розмірі 10 відсотків від установленого Кабінетом Міністрів України збору. Така норма сприятиме створенню відповідних напівпровідникових виробів у наукових установах та вищих навчальних закладах.
Очевидно, що прийняття законопроекту 5694 сприятиме удосконаленню в Україні правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності стосовно охорони прав на компонування напівпровідникових виробів та здійснить адаптацію відповідних національних актів законодавства до права ЄС.
Законопроект 6023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень» відображає вимоги, установлені статтями 204—207 глави 9 «Інтелектуальна власність» розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС, та стандарти, встановлені відповідним європейським законодавством, а також передбачає імплементацію в національне законодавство Регламенту (ЄС) № 1151/2012 Європейського Парламенту та Ради від 21 листопада 2012 р. про якість сільськогосподарських продуктів та продуктів харчування.
У Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти спільно з експертами Представництва ЄС в Україні, Мінекономрозвитку і Мінагрополітики відбулася ґрунтовна робота щодо доопрацювання законопроекту 6023 при підготовці його до другого читання, максимально спрямована на імплементацію у законодавство України положень міжнародних актів, які не були запропоновані в редакції урядового законопроекту.
Голова Представництва ЄС в Україні пан Хюґ Мінґареллі в своєму листі зазначив, що Представництво ЄС підтримує законопроект 6023 саме в такій доопрацьованій до другого читання редакції, а також звертається з проханням щодо включення питання про розгляд законопроекту 6023 у другому читанні до порядку денного найближчих пленарних засідань Верховної Ради.
Законопроектом 6023 пропонується:
— надати нове визначення термінів «географічне зазначення», «назва місця погодження товару» тощо;
— уточнити умови надання правової охорони географічному зазначенню та підстави для відмови в надані такої охорони;
— уточнити коло осіб, які мають право на державну реєстрацію географічного зазначення;
— удосконалити порядок проведення експертизи заявок на географічні зазначення;
— визначити вимоги до технічних умов, яким повинен відповідати товар, для якого заявляється зазначення, тощо.
Прийняття законопроекту 6023 забезпечить досягнення європейського рівня правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності щодо правової охорони географічних зазначень та адаптацію відповідних національних актів законодавства до права ЄС.
А тепер про те, що ще необхідно зробити. І тут, мені здається, наш портфель завдань дещо «товщий», ніж ті, що вже виконано, а робота над наступними законопроектами та пошук необхідних компромісів і фахових рішень щодо їх норм будуть значно складнішими і такими, що потребують ретельнішого опрацювання.
Адже, як зазначалося вище, наступні чотири законопроекти з тих чи інших причин поки що не знаходять підтримки в залі.
Так, 15 травня 2018 року Верховна Рада не підтримала та відправила на доопрацювання до Комітету з питань науки і освіти урядовий законопроект 7539 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав».
Народними депутатами України — членами Комітету з питань науки і освіти, враховуючи позитивний досвід якісного доопрацювання законопроекту 7466 робочою групою з числа всіх зацікавлених стейкхолдерів, було прийнято рішення, що робоча група, утворена раніше комітетом для доопрацювання законопроекту 7466, продовжує роботу і над законопроектом 7539. Водночас робоча група залишається відкритою, а тому її склад значно розширився за рахунок залучення нових експертів.
Отже, наразі в Комітеті щоденно активно працює робоча група над напрацюванням нової редакції законопроекту 7539.
Цей законопроект є без перебільшення надзвичайно важливим для усієї сфери інтелектуальної власності, адже покликаний вдосконалити правові норми, що стосуються саме базових фундаментальних принципів у цій сфері. Зокрема, законопроект має узгодити між собою та привести у відповідність до норм законодавства Європейського Союзу положення таких основоположних у сфері інтелектуальної власності національних актів законодавства, як Цивільний кодекс (а саме, його книга четверта «Право інтелектуальної власності»), Закон України «Про авторське право і суміжні права», норми Кодексу про адміністративні правопорушення щодо охорони і захисту права інтелектуальної власності, а також цілої низки інших законодавчих актів.
Законопроект має імплементувати в національне законодавство положення цілої низки актів права ЄС, а саме:
Директива 93/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 1993 р. про узгодження деяких положень авторського права і суміжних прав та застосування їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції,
Директива 96/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 1996 р. про правову охорону баз даних,
Директива 2001/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 травня 2001 р. про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві,
Директива 2001/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 р. про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва,
Директива 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 р. про захист прав інтелектуальної власності,
Директива 2006/115/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2006 р. про право оренди, позички та деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності,
Директива 2009/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про правову охорону комп’ютерних програм.
Результатом прийняття такого законопроекту мають стати врегулювання проблемних питань у сфері авторського права і суміжних прав, що наразі існують, а також втілення в законодавство України норм, що регулюють сферу інтелектуальної власності, згідно з принципами, визначеними Угодою про асоціацію, та відповідають найкращим європейським і світовим стандартам.
Упевнений, що вже найближчим часом робоча група зможе надати комітетові саме такий — якісний і консолідований — текст цього законопроекту, що може бути і повинен бути прийнятий парламентом.
Однак наразі існує ще одна група проблемних питань, стосовно яких у парламенті поки що немає консенсусу, але які теж потребують невідкладного та, водночас, фахового, якісного законодавчого врегулювання. Ці питання належать до такої сфери інтелектуальної власності, як «Патентне право» або, як її зараз називають, «Право інтелектуальної (промислової) власності».
Урядом було зроблено спробу внормування цих проблемних питань шляхом розроблення трьох законопроектів.
Зокрема, законопроект 5699 від 23.01.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної (промислової) власності», передбачав:
— запровадження дієвого механізму боротьби з недобросовісною реєстрацією промислових зразків, які не є новими, і подальшим зловживанням правами на такі патенти (явище відоме як «патентний тролінг»);
— запровадження адміністративного оскарження свідоцтв на промислові зразки в Апеляційній палаті протягом усього терміну охорони та після його завершення (процедура post-grant opposition), що дасть змогу значно зменшити судові витрати добросовісних учасників ринку. Демотиватором для патентних тролів має стати поява компенсації за порушення прав третіх осіб під час подання заявки на промисловий зразок у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат;
— введення 3-річного строку охорони незареєстрованих промислових зразків;
— встановлення чітких строків подання заперечень третіми особами: протягом трьох місяців з дати публікації відомостей про заявки;
— збільшення строку невикористання торговельної марки, достатнього для визнання її недійсною, до п’яти років;
— імплементацію до національного законодавства положень:
статей 204-207 Угоди про асоціацію,
Директиви 98/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 жовтня 1998 р. про правову охорону промислових зразків,
Регламенту Ради (ЄС)               № 6/2002 від 12 грудня 2001 р. про промислові зразки Співтовариства;
Директиви 2008/95/ЄС від 22 жовтня 2008 р. Європейського Парламенту та Ради про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок,
Регламенту Ради (ЄС)               № 207/2009 від 26 лютого 2009 р. про торговельну марку Співтовариства.
Законопроект 7538 від 01.02.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів і корисних моделей» стосувався вирішення питання щодо «вічнозелених» патентів, які є характерною рисою для фармацевтичної галузі, коли для продовження строку охорони діючої речовини препарату патентують нові форми, властивості або нове використання відомого лікарського засобу, чим штучно продовжують строк чинності охоронного документа. Водночас вирішення цього питання забезпечило б здешевлення окремих сучасних лікарських препаратів майже в 100 разів!
Крім того, законопроект мав направленість на стимулювання винахідницької діяльності в Україні, досягнення європейського рівня охорони прав інтелектуальної власності на винаходи і корисні моделі, та повинен був забезпечити імплементацію положень статей 219—223 Угоди про асоціацію, Директиви 98/44/ЄC Європейського Парламенту та Ради від 06.07.1998 про правову охорону біотехнологічних винаходів, Регламенту (ЄС) № 469/2009 Європейського Парламенту та Ради від 06.05.2009 про сертифікати додаткової охорони для медичних продуктів та Регламенту (ЄС)      № 1901/2006 Європейського Парламенту та Ради від 12.12.2006 про медичні продукти для педіатричного використання.
Проте 4 вересня 2018 року два зазначені законопроекти — 5699 і 7538 — були відхилені парламентом. А третій законопроект з цього блоку питань реформування сфери інтелектуальної власності, що стосується запровадження необхідних інституційних змін, удосконалення державного управління сферою інтелектуальної власності (створення національного органу інтелектуальної власності), так і не був внесений урядом до парламенту.
Шлях такого епізодичного, секторального унормування існуючих проблемних питань, обраний урядом, можливо, і міг би мати переваги при прийнятті необхідних рішень у парламенті, виходячи з точки зору консолідації більшості навколо вирішення окремих точкових питань. Проте він містить ризики розбалансування законодавчого поля у відповідній сфері, адже ці проекти писалися різними людьми, з різними поглядами, на різних майданчиках та в різний час, тому вони містили в собі низку неузгодженостей і протиріч та навіть різних змін одних і тих же положень актів.
Тому мною разом з моїми колегами народними депутатами України головою Комітету у закордонних справах Ганною Гопко, головою Комітету з питань культури і духовності Миколою Княжицьким, заступником голови Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Олександром Опанасенком 17 вересня 2018 року було зареєстровано комплексний законопроект 9088 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня охорони і захисту прав інтелектуальної (промислової) власності та удосконалення державного управління сферою інтелектуальної власності», який розроблявся разом з Мінекономрозвитку та носить системний характер і одночасно передбачає реалізацію усіх вищезазначених законодавчих новел, а також необхідні як інституційні, так і організаційні зміни у сфері побудови інфраструктури державного управління та захисту права інтелектуальної (промислової) власності.
Прийняття саме такого комплексного законопроекту могло б забезпечити єдиний системний підхід до всебічної реформи сфери захисту інтелектуальної (промислової) власності. А це й інституційні зміни в системі управління в цій сфері, і стимулювання винахідницької діяльності наших науковців, й боротьба з такими ганебними явищами, як інтернет-піратство, «патентний тролінг», «вічнозелені» патенти, й забезпечення необхідної охорони для медичних препаратів та належної якості сільськогосподарських продуктів та продуктів харчування тощо, закріплення в законодавстві України правових норм, що відповідають найкращим європейським і світовим стандартам і практикам державного управління та забезпечення захисту права інтелектуальної власності.
Не претендуючи на досконалість усіх його норм, чудово розуміючи необхідність його подальшого ґрунтовного доопрацювання, цим законопроектом ми ставили за мету забезпечити продовження дискусії щодо пошуку необхідних компромісів у напрацюванні якісних рішень у питаннях реформування сфери права інтелектуальної (промислової) власності.
На нашу думку, саме такий комплексний підхід надав би можливість зібрати навколо обговорення положень законопроекту всіх зацікавлених стейкхолдерів сфери права інтелектуальної (промислової) власності, що, у свою чергу, забезпечило б системність, синхронність та узгодженість змін, що пропонуються стосовно реформування цієї сфери, зробило б їх дієздатними та прогнозованими, прозорими та зрозумілими для суспільства.
Проте, на жаль, і в нашої спроби більше антисимпатиків, ніж прихильників, а тому навряд чи комплексний законопроект може стати прохідним у парламенті.
Отже, пошук компромісів у побудові інфраструктури захисту інтелектуальної власності триває.
Водночас при цьому надзвичайно важливо пам’ятати, що сьогодні технологічний прогрес у світі розвивається швидше, ніж відбуваються зміни відповідного законодавства в Україні. В таких умовах реформування сфери інтелектуальної власності стає питанням забезпечення конкуренції, розширення торгівлі, а зрештою — і зростання прямих іноземних інвестицій та інноваційного розвитку країни.
Адже саме інтелектуальна власність сьогодні визначає топ-країн світу. Україна повинна стати країною, в якій створюється інтелектуальний продукт, країною, у якій його захищають. Інтелектуальний продукт має стати головним продуктом на території України. Тоді не буде міграції молодих вчених, люди повертатимуться в Україну, створюватимуть стартапи, бо вони будуть впевнені: українське законодавство захищає інтелектуальну власність, хоч би хто її виготовив.

Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ, народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, член-кореспондент НАПН, доктор педагогічних наук.