групи народних депутатів України попередніх скликань до співгромадян у зв’язку з наступними виборами Президента України і Верховної Ради України
Споконвічний ворог українців — Московія не позбулася намірів повернути Україну в лоно своєї імперії.
Наскільки немислимою для путінської Росії є перспектива реальної втрати України, засвідчує розв’язана війна проти нашої Держави, анексія Криму, небачена досі активізація гібридних інформаційно-пропагандистських атак, мобілізація причаїлої агентурної мережі московських спецслужб, спекулятивне роздмухування певних внутрішніх проблем з метою спровокувати суспільний неспокій, протистояння, недовіру до органів влади, зрештою Держави.
На повну потужність запрацювала, достатньо впливова легальна московська п’ята колона російської православної церкви. Не випадково два кремлівські «патріархи-чекісти» Путін і Кіріл Гундяєв роблять відчайдушні зусилля, аби зірвати надання Українській церкві Автокефалії.
Той, хто знайомий з воєнною доктриною РФ, неодмінно фіксуватиме зухвале намагання реалізувати її приписи тут, на теренах нашої Держави і навколо неї.
Зусилля Кремля знищити Україну руками самих українців, що не раз спрацьовувало в нашій історії, сьогодні посилюються.
Ми завжди повинні пам’ятати, що московські правителі в першу чергу зазіхали на нашу історію. З їхньою куцою історією болотного Залісся — країни Моксель, ординського московського улусу, третього Риму не побудуєш.
Тому їм, як повітря для життя, потрібні Київ, Корсунь-Херсонес, князі Володимир Великий і Ярослав Мудрий. Бо тут засяяла Зірка християнства. Тут функціонувала могутня європейська держава Київська Русь — Україна.
Сподівання Путіна повернути Україну «лагідним» способом не таке вже й наївне. На президентських виборах 2010 року він без війни, без анексій отримав Януковича, а відтак і Україну.
Потрібен був Майдан, розстріляна Небесна Сотня, щоб порятувати ситуацію.
Хто ж тоді, у 2010 році, допоміг Путіну отримати бажане? Відповідь на поверхні. Антиющенківська парламентська опозиція у складі комуністів—регіоналів—БЮТ.
Сьогоднішня антипрезидентська опозиція в тому ж складі: тодішні комуністи і регіонали зібрані в Опоблоці, в групі «За життя» і вічно живий, незнищенний БЮТ.
Що єднало Путіна з антипрезидентською опозицією у 2010 році і єднає з сьогоднішньою? Єдине. Лють і ненависть до Президентів, які намагалися вирвати Україну з лабет Московії. За їхню принципову, послідовну проукраїнську позицію.
Для Путіна і тодішній, і сьогоднішній Президенти України — націоналісти і фашисти.
Щодо націоналістів можемо погодитися і гордитися. Президенти зобов’язані бути націоналістами — патріотами. Інакше вони януковичі.
Ми бачили одухотворені, щасливі обличчя киян, коли гордо Хрещатиком на військовому параді у 27-му річницю Незалежності крокували українські воїни під марш Українських націоналістів. Така Армія, такий Народ — Непереможні! Але ж тональність задав їх Верховний Головнокомандувач, розпочавши свій святковий виступ словами гімну Українських націоналістів — «Зродились ми великої години...».
Пам’ятаючи уроки нашої ще зовсім свіжої історії, ми, народні депутати України, які ухвалювали Декларацію про Державний Суверенітет, Акт Незалежності, Конституцію України, інші державотворчі документи, які стали основою новітньої Державності, спостерігаючи за тим, як розгортається виборча президентська кампанія, фіксуючи потенційних кандидатів, добре знаємо їхні можливості, наміри і переконання, — застерігаємо Вас, шановні співвітчизники, від можливості гірко помилися у своєму виборі. На Вас лавиною накочуватиметься солодкий популізм і демагогія, нездійсненні обіцянки вирішення всіх проблем у перший місяць президентства.
Пам’ятаймо! За долю нашої Держави в першу чергу відповідальні ми, її громадяни. В даному випадку обиратимемо Президента. Щоби вибір був максимально осмисленим, маємо знати функції Президента, його повноваження, які чітко виписані у Конституції.
Маємо орієнтуватися і бути впевненими, що наш обранець здатний зреалізувати завдання, які його зобов’язує Конституція і стан війни, яку підступно веде проти нас Московія.
Президент — це Глава Держави. Він презентує нашу Країну у світі. Реалізовує міжнародну політику України.
Президент — це голова Ради національної безпеки і оборони. На його плечах — безпека громадян, держави, її недоторканність і цілісність.
Президент — це Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.
Ставте в першу чергу перед собою запитання: хто з претендентів здатний успішно виконувати всі доручені йому функції і обов’язки?
Президент разом з іншими органами влади та підтримкою суспільства зобов’язаний завершити процес інтеграції України в Європейський Союз і НАТО.
В Україні нарешті має запанувати материнська, державна мова при забезпеченні національно-культурних прав національних груп.
Розбудова і зміцнення Армії як основного Гаранта нашої незалежності і безпеки — одне з найголовніших завдань Президента.
Збереження і зміцнення міжнародної антипутінської коаліції. Спільними зусиллями повернути анексований Крим і очистити окуповані землі сходу України від московської скверни.
Хоча війна забирає величезні фінансові і матеріальні ресурси, Президент—Парламент—Уряд зобов’язані шукати і знаходити можливості підвищення рівня життя наших громадян через демонтаж давно сформованої системи олігархату, гальмівного впливу монополій на розвиток малого і середнього бізнесу.
Приблизно такий перелік завдань ми, громадяни України, повинні ставити перед тими, хто заявить свої претензії очолити Державу.
Серед кількох десятків претендентів на Президентську булаву будуть відомі пройдисвіти, друзі Кремля, контрабандисти, які нелегально, як контейнер з цигарками, переносили через державний кордон одного зарубіжного балагура, і ще купа сірих-безликих шукачів щастя, які нічого доброго за своє життя для України не зробили.
Будуть і ті, хто чесно хоче служити і працювати на потребу рідної Держави і Народу.
Зупинімося на тому, кому сміливо можемо довірити носити високе звання Президента великої і славної Країни — України, а потім спільними зусиллями, чесною і жертовною працею впорядкуємо її і здивуємо світ. Думаймо!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!
Михайло КОСІВ,народний депутат України першого—четвертого та шостого скликань, письменник, заслужений діяч мистецтв України, учасник дисидентського руху;.
Павло МОВЧАН,народний депутат України першого—четвертого та шостого скликань, поет, лауреат Державної премії імені Т. Шевченка, голова ВУТ «Просвіта»;
Орест КЛИМПУШ, народний депутат України другого та четвертого скликань, дипломат, академік, перший міністр транспорту незалежної України;
Ярослав КЕНДЗЬОР, народний депутат України першого—шостого скликань, журналіст, учасник дисидентського руху;
Дмитро ЧОБІТ, народний депутат України першого—третього скликань, письменник, краєзнавець;
Володимир КАРПУК, народний депутат України п’ятого та шостого скликань;
Степан ПАВЛЮК, народний депутат України першого скликання, академік НАН України, професор, директор Музею етнографії;
Роман ТКАЧ, народний депутат України четвертого та шостого скликань;
Степан ДАВИМУКА, народний депутат України четвертого—шостого скликань, доктор економічних наук;
Зіновій ШКУТЯК, народний депутат України п’ятого та шостого скликань;
Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ, народний депутат України третього—шостого скликань, політв’язень;
Степан КУРПІЛЬ, народний депутат України п’ятого—сьомого скликань, журналіст.
