Місто над Прутом і Черемошем святкує свою 610-ту річницю. І це велико, як кажуть на Буковині. Участь у цьогорічному Дні Чернівців візьмуть 377 підприємців із 19 регіонів України, які будуть представлені у торговельних павільйонах на всіх площах міста. Пальчики оближеш, куплене додому не донесеш.

Чернівці і Буковина вміють святкувати. Хлібосольні кавказці ніяковіють на буковинських застіллях, їх декласують місцеві кухарі і гостинність. Страви буковинської кухні, рознесені вітром по світах, стають гастрономічними зразками. Буковинська пісня та карпатський колорит, чернівецький флер та особливий стиль добре знані в Україні, в Європі, за океаном.
Чернівці є ще однією туристичною Меккою України. У готелях — аншлаги й у несвяткові дні. Як місто впорається з шаленим потоком туристів на свою 610-ту річницю — велика загадка. Але край мольфарів, народних цілителів, авантюрників і непересічних талантів, схоже, зможе прийняти, нагодувати, забавити всіх.
Сподіваюся, про це подбають і міський голова у відпустці Олексій Каспрук, і нині виконувач його обов’язків Василь Продан. Ювілей — день, коли треба разом збирати каміння і приймати гостей. Це по-чернівецькому. Бо чернівчанин — це візитівка у світі, це валюта, це знижки і бонуси. Напевно, немає жодного міста у світі, де б не було хоч найменшої чернівецької діаспори, як тут кажуть, маленького весіллячка на півтори пари.
Чернівчани горді австрійським паспортом у своєму родоводі, але вони завжди залишаються відданими патріотами України, гоноровими, амбітними, відповідальними. Чернівецькі ж національні діаспори різнокольорові, як олівці у пеналі школяра. Вони самобутні, цікаві, смачні.
Ледь зачувши буковинську мелодію: українську, молдавську, румунську, єврейську, — в усіх однаково спалахують очі. Бо Чернівці — це світовий зразок толерантності і взаємоповаги. Тут на кожному кроці міжнаціональні шлюби, а дві мови у родині лише додають цимесу та барвистості.
Уже на відкритті свята покажуть цікаве театралізоване дійство, присвячене легендам про Чернівці. На площі Пресвятої Марії розгорне свої ятки традиційний мистецький узвіз, на вулиці Ольги Кобилянської свої вироби презентуватимуть представники Чернівецького фортелю. Там же буде виставлено книжковий розвал та розгорнуто експозицію робототехніки.
Але протокольне відкриття святкування 610-ліття першої письмової згадки про Чернівці відбудеться 6 жовтня о 12:00 біля ратуші. Чернівчанам продемонструють, що влада у місті є, навіть нехай це збірна з кількох міських очільників.
Ще на День міста чернівчани, буковинці, гості та численні туристи побачать фестиваль гуцульської культури, споглядатимуть різноманітні спортивні змагання, зможуть зробити селфі в оригінальній нічній фотозоні на тлі статуї Європи, яку, вірогідно, одягнуть у вишиванку.
На святкувальників чекають виступи переможців фестивалю «Червона рута», що пішов у світ саме з чернівецької бруківки, інші святкові концерти та потужне лазерне шоу.
Дуже готуються до свята і місцеві кондитери. Вони вже працюють над створенням стокілограмового торту, яким пригощатимуть усіх охочих на Центральній площі міста о 14:00.
Традиційно підготували подарунки місту і місцеві ковалі, які вже викували не один шедевр, що прикрашає чернівецькі вулиці. Головним із них є карета на вулиці Ольги Кобилянської навпроти Палацу урочистих подій, де чернівчани поєднують свої долі.
У Центрі культури «Вернісаж», на вулиці Івана Франка, відбудеться мистецька акція національного масштабу Всеукраїнське триєнале «Український фолькмодерн-2018». У літньому театрі відбудеться фестиваль-конкурс народного танцю «Ластівка dance fest» з неповторним Богданом Ластівкою. У будинку офіцерів — конкурс дитячої та юнацької творчості «Осіння пектораль талантів».
У програмі й офіційні заходи. Спільний молебень за мир, за Чернівці відбудеться на Театральній площі, поблизу унікального чернівецького театру. Також чернівчани покладуть квіти до могил колишніх бургомістрів, примарів та міських голів, учасників АТО та містян, загиблих на Майдані.
Шанувальники футболу зможуть побувати на ретроекскурсії в золоте минуле чернівецької «Буковини» та поринути у легенду національної збірної під час матчу між ветеранами-збірниками України і зірками буковинського футболу. А паралельно відбудеться чемпіонат України з футболу серед дитячо-юнацьких спортивних закладів сезону 2018—2019.
Цікавою є презентація дитячого інклюзивного мистецького фестивалю «Наш чудовий Сонцесвіт». Доступність є дуже важливою у контексті європейського міста.
На молодь чекають конкурс рок-музики та фестиваль технічних видів спорту, на поціновувачів класики — концерт органної музики. На ерудитів — турнір інтелектуальних ігор брейн-ринг та презентація школи робототехніки «Лего». Також будуть автокрос та мотокрос, виставка-продаж хлібобулочних виробів та вогняне шоу, мистецькі перформанси, презентації-портфоліо та багато іншого.
У цей день Чернівці співатимуть, танцюватимуть, наливатимуть та пригощатимуть шедевральними наїдками буковинської кухні на всіх перехрестях та на всіх майданах. Забувши про свої комунальні проблеми, протистояння у депутатському корпусі, про все, до чого вже повернуться з понеділка.
Разом із Чернівцями святкує і Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, котрий відзначає свою 143-тю річницю.
Цей безапеляційно найкрасивіший університет України постійно відвідують 16 тисяч студентів, а ще — понад 100 тисяч туристів на рік.
Тут, у Мармуровій залі ЧНУ, вже розпочалися урочистості з нагоди річниці університету та Дня міста. Участь у них взяли представники наукової спільноти зі всієї України та з-за кордону, а також дипломати.
У цій пам’ятці архітектури світового значення функціонують 11 факультетів та 2 інститути. Принагідно звання почесних докторів отримали два професори іноземних університетів — Славка Томащикова з університету в Кошице у Словаччині та Клаус Оферман з Німеччини. Чернівецький університет направду унікальний.
Трохи історії. До розбудови чернівецької резиденції митрополитів, яка передувала університету і споруджена за проектом чеського архітектора Євгена Гакмана, доклав зусиль австрійський імператор Франц Йосиф, пам’ятник якому сьогодні красується навпроти УСБУ. Він усіляко сприяв розвитку й управлінню Буковини, що з 1849 року дістала статус автономного коронного краю — герцогства Австрійської імперії.
У 1873 році, коли вже будівництво нинішнього університету тривало десятий рік, розпорядженням цісаря єпископство було перетворено на митрополію Буковини та Далмації.
За словами історика і дослідника, кандидата історичних наук Сергія Осадчука, православний митрополит у Чернівцях на той час управляв усіма православними церквами в австрійській частині Австро-Угорщини і двома православними церквами у Відні.
А нам хтось торочить, що ми не маємо права на Томос.
«Я, повертаючись у Чернівці, щоразу ніби заходжу в органну залу чи на концерт симфонічного оркестру. А, може, потрапляю у картинну галерею. Щоразу мурашки поза шкірою.
Чернівці інші, зліплені з інакшого тіста, колорит і самобутність тут зашкалюють. Повітря тут особливе, просякнуте запахом ялиць та модрин, з димком від гуцульської ватри, де варять кулешу.
Зараз Чернівці, як і всі наші міста, мають цілі гордіїві вузли проблем, на які накладаються ще й міжусобиці та протистояння між місцевими владниками. Ще течуть рури і дратують вибоїни на дорогах, ще не в усіх очах радість від життя. Але це дрібниці. Держава прямує дорогою змін. Наші люди все переборють, перебудуть, відметуть, переможуть. Зроблять усе, як має бути. Бо Чернівці вічні, як Рим. Як Прут і Черемош», — сказав у переддень свята народний депутат України Іван Рибак. Знає, що каже.
Зі святом вас, Чернівці!

Фото Василя КИЯШКА.

Дорогі земляки!

Від щирого серця дозвольте привітати із Днем нашого найкращого міста на землі.
Чернівці — це райський куточок з автентикою, історичною пам’яттю та славними традиціями, які супроводжують жителів міста упродовж багатьох століть. Пишаюся тим, що є вихідцем та мешканцем цього прекрасного міста, в якому людська порядність, доброзичливість і гостинність завжди були головними догмами.
Наше місто пам’ятає на своєму віку багато знаменних подій — як радісних, так і сумних. На жаль, нині для нього настали темні часи. Чернівцям, які пережили і подолали чимало загроз ззовні, кинуто черговий виклик. Місцеве самоврядування, розвиток та гідне існування громади зіткнулись з наругою купки «доморощених загарбників» — самозванців, які вдруге за останні сім років незаконно усунули міського голову й активно взялися до нищівного «дерибану» комунального майна. Впевнений, ці труднощі тимчасові. А цей іспит на зрілість та згуртованість Чернівці пройдуть з гідністю.
Адже ми — чернівчани, вільні й волелюбні патріоти свого міста і своєї країни — зробимо все, щоб відновити справедливість. І нашою зброєю є любов до свого міста, повага до його історичної пам’яті та традицій.
Тож, дорогі чернівчани, щиро вітаю вас зі 610-ю річницею нашого міста. Від щирого серця бажаю нам усім миру та здоров’я, злагоди і благополуччя!
Нехай наше славне місто ще довго надихає усіх нас на корисні справи!

Щиро ваш Максим БУРБАК.

Завжди залишається собою

У цьому житті все тимчасове, а Чернівці — вічні. Змінюються кордони, з’являються та зникають держави, а наше місто залишається таким, яким воно є. Хочу побажати його мешканцям оптимізму і віри в те, що все у нас вийде, а певні труднощі — минуться. Основне — любити своє місто, працювати для нього і робити на його благо добрі справи. Коли в 1994 році мене обрали головою Чернівецької міської ради (в ті часи ще навіть не було посади міського голови), в інтерв’ю кореспонденту «Голосу України» Василю Бабуху я сказав, що в Чернівцях моя душа. Це місто, населення якого після кожної світової війни змінювалося на 90 відсотків. Нині корінних чернівчан, які мешкають тут уже в третьому поколінні, не більш як 15 відсотків. Але дух толерантності та взаємоповаги, особливий шарм Чернівців залишається, незважаючи ні на що. Можливо, це пов’язано з архітектурою чи навіть не знаю з чим, але це місто завжди залишається собою.

Микола ФЕДОРУК, очільник Чернівців із 1994-го до 2011 року.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.