48-й Фестиваль «Вересневі самоцвіти» тривав на Кіровоградщині з 17 по 23 вересня. До Кропивницького завітали найяскравіші театральні колективи України.
Свої вистави привезли: Вінницький муздрамтеатр імені Садовського; Донецький облдрамтеатр; Дніпровський муздрамтеатр імені Шевченка; Маріупольський театр; Миколаївський російський драматичний театр; Ніжинський театр імені Коцюбинського; Черкаський муздрамтеатр імені Шевченка та Кіровоградський обласний театр ляльок.
«Це — свято театрального мистецтва. Не тематичний фестиваль, не експериментальна платформа. Наша головна мета — задоволення глядачів, які прийдуть на свято, від якості вистав, від класу гри акторів», — зауважив перед відкриттям фестивалю головний режисер Кіровоградського академічного облмуздрамтеатру ім. Марка Кропивницького Євген Курман.
На «Хуторі Надія», де розгорталися урочистості, сотням людей, залюбленим у театр, котрі, за влучним висловом заступника міністра культури України Юрія Рибачука, приїхали сюди з багатьох куточків України ніби до «театральної Мекки», було по-особливому затишно. Відбулося традиційне покладання квітів до пам’ятника хазяїну колишнього хутора, а тепер заповідника, Івану Карпенку-Карому, творчому побратиму Марка Кропивницького. Працювали традиційні творчі майданчики, на яких було представлено роботу всіх форм і жанрів театрального мистецтва, які є на Кіровоградщині: від аматорських, дитячих театрів до психологічного і вуличного театру (акробатичного балету). На театральних підмостках і концертних майданчиках йшли вистави, лунали народні пісні, приваблювали розмаїттям презентації виробів народних майстрів.
Відбулось і традиційне нагородження переможців обласного огляду-конкурсу аматорських колективів «Театральна весна Кіровоградщини».
Алеями парку серед пізніх троянд, стиглих яблук і різнобарвної публіки впевнено походжали герої п’єс, яких колись з успіхом грали українські корифеї.
У програмі фестивалю знайшов своє місце і «Осінній книговир».
А поблизу Маркових дубів, висаджених Марком Кропивницьким понад сто років тому, на березі старого ставу працювали за мольбертами відомі тутешні художники — ловили мить справжнього театрального настрою.