Якщо раніше можливість встановлювати індивідуальні засоби обліку тепла мали лише мешканці нових будинків, то тепер її отримали й жителі старої забудови. Для цього днями прийнята спеціальна постанова Кабміну «Про затвердження Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів—розподілювачів теплової енергії».
Схема вертикальної системи опалення, характерної для старої забудови. Вона не дозволяла встановлення квартирних лічильників.
Схема двотрубної горизонтальної системи опалення, характерної для новобудов, за якої можна встановлювати квартирні лічильники теплоенергії.
Фото з відкритих джерел.
Суть нововведення в тому, що всі споживачі теплоенергії, враховуючи технічні можливості інженерних систем свого багатоквартирного будинку, відтепер можуть обрати оптимальну систему індивідуального обліку тепла. Варіанти такі: або квартирні лічильники, які можна встановити за горизонтальної розводки інженерних мереж — саме така в усіх новобудовах, або прилади—розподілювачі тепла, що монтуються безпосередньо на поверхню кожного радіатора опалення за вертикальної розводки — така конструкція інженерних тепломереж у старобудах.
Досі мешканці багатоповерхівок, де було встановлено лише загальний будинковий лічильник, платили за обсяг тепла, спожитого всією будівлею і розділеного пропорційно до площі на всіх. Але ж зрозуміло, що індивідуальне споживання істотно відрізняється. А платити мусили всі однаково — і за перевитрати своїх неекономних сусідів також. Відтепер з теплообліковою дискримінацією мешканців старої забудови покінчено. Вони зможуть регулювати температуру в своїх помешканнях, заощаджувати тепло і платити виключно за власними показниками. Доплата буде лише за обігрів загальних місць користування та допоміжних приміщень відповідно до площі їхньої квартири, коментує постанову Кабміну віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко.
Однак платити на підставі показників розподілювачів тепла можна тільки тоді, коли не менш як половина квартир у будинку буде обладнана цими приладами. Оплата за встановлення такої системи, куди входять розподілювачі тепла, терморегулятори та можливість автоматичного зчитування й обробки показників із розподілювача, здійснюється коштом споживачів—власників квартири. Орієнтовна вартість цієї системи — приблизно 1500 гривень за один радіатор. До того ж у будинку має бути сучасний ІТП — індивідуальний тепловий пункт. Це інженерне обладнання, необхідне для приєднання внутрішніх систем теплоспоживання до зовнішніх теплових мереж з обов’язковою насосною циркуляцією й автоматичним регулюванням за погодними умовами. Що, погодьтеся, в наших широтах украй важливо: доволі часто стається так, що за плюсової температури взимку батареї ледь не шиплять при доторку і в квартирі — сауна, так само навпаки: коли весна й не думає навідуватися, а радіатори вже ледь живі. Також обов’язково має бути встановлено загальнобудинковий лічильник теплоенергії.
Але варто пам’ятати, що система обліку теплоенергії — це лише система обліку. На економію грошей за тепло вона може вплинути лише вражаючим розміром щомісячних сум, якими ми так обурю-
ємося, отримуючи платіжки.
Мета комерційного обліку саме в тому, щоб стимулювати споживачів економити тепло-
енергію як індивідуально у своїй квартирі, так і колективно, подбавши про енергоефективність усього будинку: утепливши стіни, замінивши міжповерхові вікна, двері тощо. Для цього існує спеціальна урядова програма з енергоефективності. А в Києві, зокрема, діє міська конкурсна програма 70/30, яка передбачає співфінансування енергоефективності в житлових будинках ОСББ та ЖБК на умовах 70 відсотків оплати з міського бюджету і 30 відсотків оплати за рахунок ОСББ/ЖБК. Для участі в конкурсі необхідне колегіальне рішення співвласників багатоквартирного будинку. Тож майже все в наших із вами руках, волі і гаманці.
