Свого часу «Голос України» уже писав про протидію монополістів на ринку цементу імпортерам. Про те, як наші виробники залучали до боротьби з якісним імпортом навіть урядові структури. Дійшло до того, що питання цементу тоді фігурувало як важливий пункт у міждержавному комюніке під час зустрічі нашого й білоруського президентів. Але противники імпорту білоруського цементу на український ринок із числа виробників-монополістів, схоже, не заспокоїлися. Тиск на імпортерів знову посилюється.
Уряд багато говорить про інтервенцію української продукції, насамперед з аграрного сектору економіки, на світові ринки. Наші експортери від продукції підприємств хімії і металургії та товарів вітчизняної переробки до зерна, масла, меду і ягід постійно скаржаться на жорсткі квоти країн ЄС, з якими ми перебуваємо в рамках Угоди про асоціацію і в Зоні вільної торгівлі.
Тож чому Україна, яка так важко освоює нові ринки, вимагаючи преференцій і сприяння, як держава, проти якої триває агресія з боку східного сусіда, тисне на імпортерів? Чому ми, перешкоджаючи імпорту, діємо проти створення справедливого конкурентного середовища на нашому внутрішньому ринку, вимагаючи цього від іноземних партнерів? Невже не всі в уряді розуміють, що такі подвійні стандарти спричиняють адекватне реагування у світі?
Крім того, з міркувань політичної доцільності, Україна як країна — колективний учасник міжнародних санкцій проти Росії втратила її ринок. Під її тиском для нас стали проблемними ринки інших пострадянських країн.
За таких умов чи не єдиною пострадянською країною, з якою Україна ще має позитивний торговельний баланс, є Білорусь, яка охоче пропонує свій ринок для української продукції. А у відповідь готова постачати нам високоякісні товари, в тому числі добротні будівельні матеріали й суміші в асортиментах. 
І що дуже важливо за зростання обсягів будівництва в Україні — високоякісний цемент.
Однак останніми роками в нас сформувалося потужне антибілоруське лобі з числа вітчизняних підприємств — виробників цементу. Сприяла цьому й непевна позиція наших чиновників. Саме завдяки цьому монополісти будівельного ринку знайшли ресурс і шляхи впливу на ситуацію, і регулярно вставляють палки в колеса сумлінних українських імпортерів якісного білоруського цементу та інших будматеріалів.
Після того як шита білими нитками замовлена кампанія перевірок і сертифікації якості білоруського цементу, організована українським цементним лобі, провалилася, супротивники імпорту цементу з Білорусі почали шукати інших інструментів впливу на імпортерів. Знову ж, використовуючи державні структури. Цього разу через ініціювання проведення антидемпінгового розслідування щодо поставок білоруського цементу. З таким зверненням виступила група українських цементних підприємств, як-то ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна», ПрАТ «Хайдельбергцемент Україна», ПАТ «Подільський цемент», ПрАТ «Івано-Франківськцемент», які домінують на ринку. А таке їхнє майже монопольне становище означає, що вони цілком формують ціну на цемент, що дозволяє маніпулювати покупцями.
Саме спроби домінувати на ринку, диктувати свої умови масовим забудовникам і пересічним покупцям змушують вітчизняних акул цементної індустрії активно протидіяти імпорту цементу в Україну як такого. А озиратися на інтереси споживача вони не звикли.
Якщо подивитися на цементні лінійки в будівельних гіпермаркетах, то справді бачиш, що білоруський цемент доступний за ціною, незважаючи на великі транспортні витрати, митні формальності й складний шлях до полиці торгового центру.
Але цемент, як пиво, котре складається з води, солоду, дріжджів і совісті броварника, теж істотною складовою має совість виробника й того, хто його продукцію реалізує. Напевно, саме відсутністю цих принципів і пояснюється висока вартість українського цементу. А ще небажанням чи невмінням окремих керівників підприємств галузі модернізувати свої заводи, осучаснювати технології.
Авжеж, спроба використовувати антидемпінгове законодавство й міністерські кабінети для боротьби з імпортерами конкурентної продукції не є ноу-хау для цементних монополістів. Але дуже малоймовірно, що ця комбінація зупинить імпорт білоруського цементу до України. Це очевидно й для них.
Життя не стоїть на місці, а будівельна галузь — тим більше. Тому очевидно, що мета антидемпінгової угоди інша. Хоча для масовки й камуфляжу справжньої мішені до розслідування залучили також імпортерів молдовського й російського цементу. І це незважаючи на те, що інтервенції їхнього будматеріалу — нікчемні. Обсяги білоруського цементу теж, на думку юристів, не підпадають під юрисдикцію антидемпінгового розслідування, оскільки його частка на ринку не перевищує 5%. Це означає, що починати антидемпінгове розслідування взагалі не було підстав, через низький вплив відсотка імпортного білоруського цементу на його ринок в Україні загалом.
Фахівці схиляються до думки, що в цій історії з антидемпінговим розслідуванням є багато підводних клінкерних каменів, і мета наших цементних монополістів геть інша — повністю перебрати імпорт білоруського цементу на себе. Потіснивши чи взагалі знищивши існуючого імпортера, такого, наприклад, як вінницький «Укрцемент» або ТОВ «Кострижівський комбінат будівельних матеріалів», який володіє ексклюзивним правом на постачання і реалізацію білоруського цементу в Україні.
А для споживача такий контроль над українським і імпортним цементом сконцентрований у руках вітчизняного його виробника, означає черговий стрибок цін на квадратний метр у новій забудові. Про такі наміри свідчать спроби наших виробників цементу вийти на уряд Білорусі прямо, укласти угоди й переорієнтувати товарні потоки на свої підставні фірми.
Як розповів Олександр Рачинський, директор «Укрцементу», за його інформацією, останнім часом один із міністерських чиновників Білорусі, такий собі Олександр Сидоров, буває частими приватними вояжами в Україні. Тут він постійно нібито перебуває в неробочому переговірному процесі з нашими виробниками цементу. Також відбуваються зустрічі й з їхніми протеже із числа керівників і власників приватних фірм, які понавідкривалися, щоб створити нову мережу для імпортних поставок.
Так, наприклад, дуже швидко з’явилася й уже одержує цемент компанія «ФОРБІЛД», до складу засновників якої входять ті самі посадові особи, що й у «БСМК». Білоруську сторону переконують, що співробітничати з цією компанією стосовно імпорту цементу буде й надійніше, й рентабельніше. Чи не є деякі з них фірмами-одноденками для відмивання грошей — хтозна.
На думку пана Рачинського, у цьому сенсі антидемпінгове розслідування, спрямоване проти імпортерів цементу і його виробників, є потужним важелем впливу на білоруську владу в цій грі.
Ціна питання висока: сконцентрувати у своїх руках увесь ринок цього затребуваного будматеріалу, диктувати свою цінову політику, усунути конкурентів і вивести частину білоруського цементного імпорту в тінь.
Заради цього до процесу нашими монополістами залучені навіть потужні юридичні контори, які прямо заявляють, що в разі переорієнтації поставок на фірми, наближені до ініціаторів антидемпінгового розслідування, вони одразу ж його зупинять.
Наскільки кишеньковим є профільне міністерство для групи лобістів і іже з ними, поки що точно невідомо.
Але в кожній подібній справі треба дивитися, а хто насправді є бенефіціаром того, що відбувається. У нашому випадку одно-
значно, не споживач, не будівельна галузь.
Зрозуміло також, що у виграші не держава Україна, авторитет якої як надійного торговельного партнера безоглядно підривається. Більше того, створюються нові підстави для обвинувачень із боку наших іноземних колег у тотальній корупції в Україні на всіх рівнях. І це вже жодним цементом не присипати.
А нам треба розвивати експорт, виступати на міжнародній арені з хорошою міною і здобувати нові ринки збуту для української продукції. Стриножуючи однією рукою імпортера, проштовхувати другою свого виробника навряд чи довго вдаватиметься. Репутація не терпить подвійних стандартів.
Невже ми як держава повинні розплачуватися своїм реноме в інтересах кількох несумлінних монополістів, які, замість модернізації своїх виробництв, займаються перманентним реанімуванням «совка».
Тому цемент нам неабияк потрібен. Ця довідка свідчить, що боротьба з імпортерами цементу в Україні є неприпустимою, хоч би кому на догоду.
Тому постають запитання: а які саме канали збуту білоруського цементу в Україні пропонують налагодити білоруським виробникам, чиї інтереси лобіюють деякі наші міністерські чиновники, затіявши сумнівне антидемпінгове розслідування? Те, що не держави Україна — однозначно.
Думаю, крапки над «і» ми розставимо в наступних публікаціях.

Довідка

В ООН основним індикатором виміру економічного розвитку країни взято такий показник, як виробництво цементу на душу населення. За даними Європейської економічної комісії ООН, з виробництва цементу на душу населення Україна перебуває на передостанньому місці в Європі з показником 206 кілограмів. Наприклад, у Польщі він становить 489 кг. Щорічно наша країна витрачає на будівництво різних об’єктів у перерахунку на одного громадянина майже 44 євро, Польща — 944, Німеччина — 2700 євро