Очільники антикорупційних органів — керівник САП Назар Холодницький та директор НАБУ Артем Ситник — майже рік не розмовляють один із одним, хоча в один голос говорять про тиск, погрози і що їм заважають працювати. Натомість суспільство вже зачекалось не просто театралізованих затримань і вручення підозр ТОП-корупціонерам, а судових вироків хабарникам, «великим махінаторам» та іншим нечистих на руку високопосадовцям, хоча й винесення вироків залежить, власне, від суду, а не прокурора.
Щоб розібратися, як розслідуються резонансні антикорупційні справи, яка ж «чорна кішка» пробігла між Холодницьким і Ситником, хто на кого тисне та хто кому заважає, «Голос України» запросив керівників НАБУ і САП на ексклюзивні інтерв’ю.
Першим відгукнувся Назар Холодницький. На відміну від інших, антикорупційний прокурор не просив наперед запитання, у нього є охорона, але немає прес-секретаря, а зустрів нас у робочому кабінеті стомленим після відрядження. Під час розмови був зосередженим, усміхався рідко, але почувався впевненим. Перше запитання, звісно, про скандально відомі акваріумні рибки:
— Це правда, що після того, як в акваріумі виявили «жучки», рибок замінили?
— Чергова вигадка журналістів, ох і фантазія у вас. Справа ж не у рибках... Але рибок побільшало — розмножилися.

Назар Холодницький під час розмови усміхався рідко.

«Вкидання солодкої брехні тільки зростатиме»

— «Голос України» традиційно бере у Вас інтерв’ю раз на рік. Цьогоріч у новинах та публікаціях про САП і НАБУ — особливо багато бруду. Безліч звинувачень, і не лише на адресу підозрюваних у корупції високопосадовців, а й власне борців із корупцією, у тім числі й НАБУ, САП, А. Ситника та особисто Вас. Кому і навіщо потрібно стільки компромату? Кому Ви неугодний?
— Відповідь криється у наших кримінальних провадженнях, у тих підозрах, які оголошено та не оголошено через відсутність доказової бази. І оцей весь пил потрібен тим, кому ми неугодні як структура, а я неугодний як її керівник. Потрібно було очікувати — що далі розвиваються антикорупційні органи, то більше вони стають неугодними для всіх, хто звик заробляти свої статки на корупційній основі.
— Як же працюється у таких умовах? Руки не опускаються?
— Сивого волосся трохи побільшало. Ідучи на посаду, я до кінця, напевно, не розумів, що буде аж так «цікаво». Але таке життя. І що ближче до виборів — то більше з’являтиметься компромату, бруду. Якщо не змогли знайти за попередні три роки роботи, то почнеться придумування. Брехня завжди солодка, і вкидання солодкої брехні тільки зростатиме. Починаючи від того, які у нас провадження, які суб’єкти, закінчуючи закидами, що «ніхто нічого не робить», «усі між собою воюють».
— А з ким Ви особисто воюєте? Хто заважає працювати?
— Воюю з корупцією. Я ж не буду, як деякі «борці», будувати свої виступи на тому, що всі всім заважають. Звичайно, є перешкоди, труднощі, але треба через них переступити і робити свою роботу. Перешкоди — можливо, психологічного характеру, медійні, законодавчого характеру — коли вже рік у парламенті лежить законопроект № 7271 про прокурорів САП і його ніяк не можуть проголосувати, хоча всі висновки всіх комітетів уже є. Але навіть у зал не виносять. Тим не менше, ми працюємо, провадження реєструються, справи до суду скеровуються. Минулого тижня було скеровано до суду й деякі резонансні провадження — так звана «бурштинова справа», про обвинувачення колишнього та чинного суддів Голосіївського районного суду міста Києва та інші.

«Я вирішив не оскаржувати рішення КДКП»
 

— Як сприйняли рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) про висунення Вам догани? Не боялися втратити посаду?
— Втрата посади — не те, чого треба боятися. Але я не прийшов на цю посаду, щоб потім просто піти, бо комусь так захотілося. Рішення КДКП сприйняв так, як сприйняв, — коли комісія його визначила, я вирішив його не оскаржувати, хоча і не до кінця з ним згоден, і багато юристів не погоджуються із процедурою законності використання негласних слідчих дій у дисциплінарному провадженні та в тих діях та рішеннях, які щодо мене були прийняті. Адже ті обвинувачення, які були у скаргах на мене, — потім подальшими постановами та діями врешті були визнані законними, при чому тих, хто перед тим писав скаргу на мене. Мене звинувачували, що незаконно визначив підслідність у справі «Авангарду», а через два тижні Генпрокурор своєю постановою визнав, що моя постанова була законною і відмовився скасовувати її. Мені розповідали про «затягування» та «спроби перешкоджати» у справі Труханова (міський голова Одеси. — Ред.) — я підписав підозру, САП затвердила обвинувальний акт, справа направлена до суду і тепер визначаємося із підсудністю (щоб не в Одесі). Тому не словом, а ділом треба аналізувати. Я не можу гальмувати справу, якщо сам підписую підозру, вимагаючи її завершення в строк і подальшим скеруванням до суду.
— Які слідчі дії проводилися в рамках «акваріумного» провадження щодо Вас? Вас допитували, брали зразок голосу тощо?
— Провадження, на підставі якого було здійснено негласні слідчі дії, у серпні було закрито за відсутністю складу злочину Генеральною прокуратурою України. Що цікаво, слідство так і не встановило тих, хто розказував про те, що я отримав хабар. Тож висновки робіть самі.
— Що з’ясувала КДКП — чи були негласні слідчі дії, «жучки» в акваріумі, прослуховування вашого кабінету — законними?
— Це не повноваження комісії. Справа закрита, на підставі якої було проведено негласні слідчо-розшукові дії. До процедури проведення цих дій також є питання процесуального характеру.
— Якщо простою, а не юридичною мовою — чи мали право встановлювати у вашому акваріумі «жучки»?
— Не мали, бо лише прокурори САП мають право доручати детективам НАБУ проведення тих чи інших слідчих дій. А чому детективи НАБУ пішли «в найм» до ГПУ — то питання до них та до одіозного департаменту ГПУ. Час розставить усе на свої місця.
— Чи з усіма матеріалами провадження мали змогу ознайомитися?
— Ні. Я бачив тільки нарізки, витягнуті слова із контексту, а всі матеріали так і не побачив.
— А визнаєте, що продемонстровані записи є автентичними, правдивими, не змонтованими?
— Це нарізки. Вони не є повними записами, які змальовували б картину подій. Це нарізки зі словами, витягнутими із контексту. Я пам’ятаю деякі слова, які казав, але тих слів, які казав у контексті, — їх не було в тому записі. Наприклад, людина каже «у книжці написано -я тебе вб’ю». А із запису слова «у книжці» забрали, залишивши «я тебе вб’ю». Судження слів змінюється? Десь за таким принципом і було викинуто записи в Youtube. На жаль, коли немає професіоналізму в антикорупційних справах, намагаються компенсувати все піар-активністю, спробами вибудовувати «вигідну» для когось суспільну думку. Коли немає юридичних законних підстав показати власний результат.

«Нехай слухають, на здоров’я!»
 

— Хто виявив той «жучок» в акваріумі?
— Уже минуло півроку, невже досі цікаво? Його виявив мій помічник і держохорона. Про це вже відзнято багато сюжетів.
— А нині кабінет антикорупційного прокурора прослуховується?
— Можливо. Але нехай слухають, на здоров’я (усміхається).
— 28 серпня Генпрокурор Юрій Луценко своїм наказом позбавив Холодницького премії за серпень у зв’язку з накладенням дисциплінарного стягнення (догани). Яким був розмір тієї премії? А яка у Вас зарплата?
— Не знаю, то треба питати в бухгалтерії. За серпень я декларації не подавав, бо не було що декларувати. Згідно із законом про запобігання корупції, я маю щомісяця повідомляти про суттєві зміни в майновому стані. У серпні я таку декларацію не подавав. У липні деякі квазі-активісти написали, нібито я отримав півмільйона премії. Також неправда. Вони підсумували зарплату за три з половиною місяці й сказали, ніби то все премія за липень. За вересень я отримав зарплату «брудними» сто тисяч. Після сплати податків «чистими» — вісімдесят три.
— Вважаєте нормальним, коли прокурор отримує зарплату в багато разів більшу, аніж інші бюджетники — поліцейські, військові, лікарі, учителі...
— Ви говорите якимись політичними гаслами. А яка відповідальність лежить на антикорупційній прокуратурі? Такі зарплати прописані у законі, а не ми їх самі напридумували. Звичайно, я хотів би, щоб зарплати всіх бюджетників були гідними. Але то питання, власне, до Кабміну, до виконавчої влади, яка формує бюджет і його виконує. Це нагадує мені — «він пішов на вечерю, коли країна у війні». Де високі зарплати — там є конкурсний відбір. Якщо хтось хоче отримувати високі зарплати і демонструвати свій професіоналізм, кваліфікацію, треба пройти конкурсний відбір і перемогти. А не просто сидіти на дивані, критикувати, що в когось високі зарплати, а я на мінімальній, і не робити жодних зусиль. У нас є багато вакантних посад, конкурси відкриті, можна подаватися. Коли Верховна Рада проголосує закон, сподіваюся, буде збільшений штат САП і буде оголошено нові конкурси, нехай юристи ідуть і перемагають. Але розуміючи, що у них і в рази буде вища відповідальність, бо до них — вищі очікування, аніж до інших працівників бюджетної сфери.

«Ми приймаємо непопулярні рішення»
 

— «Одному воїну в полі бути важко» — цитую Ваші слова з одного інтерв’ю. Невже Холодницький і досі «один у полі воїн»?
— Я і мій колектив. Прокурори працюють, ми робимо свою роботу. Вона може комусь подобатися чи не подобатися. Але вона триває. Ми приймаємо непопулярні рішення. І завжди так було. Нагадаю вислів: «Міліцію не любить народ. А прокуратуру не люблять народ і міліція». Тому що рішення, які за Конституцією, за Законом покладено на нас приймати, ми зобов’язані приймати, якщо хочемо, щоб у країні був закон і порядок, його повинні виконувати всі.
— Чи згодні з такою версією, що «проти Холодницького об’єднались НАБУ і департамент ГПУ із захисту економіки, сумнозвісний так званий «департамент Кононенка-Грановського»?
— НАБУ встановлювало «жучки» на підставі доручення цього славнозвісного департаменту. Об’єднались чи не об’єднались? Напевне, що об’єднались. Напевне, таке «об’єднання» і було предметом нічних вояжів.
— Чим завершився нещодавній скандал у вересні із прокладанням кабелю від «Охматдиту» до САП начебто для прослуховування кабінетів прокурорів?
— Слідство триває. Було відкрито низку проваджень, зараз усі вони перебувають чи то в СБУ, чи то в поліції, не знаю. Я туди не втручаюся, як і всі, очікую на об’єктивні результати розслідування. Але факт є факт — є розбита службова машина, є розбиті дві абсолютно цивільні машини, постраждав водій службового автомобіля, який перебував на роботі, і постраждав працівник Державної охорони, на якого був фактично здійснений наїзд. Це підтверджується відеозаписами, нехай слідство встановлює істину. Я не втручаюся у розслідування і не створюватиму «спільні групи» для цього.
— Це могло бути пов’язано із розслідуванням справи «Роттердам+»? На якій стадії ця справа?
— На мою думку, це було пов’язано саме із цією справою. Розслідування триває. Але чомусь НАБУ знову ж таки з ГПУ... І це виглядало як спроба дискредитації прокурора в цьому провадженні. Процесуальний керівник неодноразово мені доповідала, що детективи фактично саботують розслідування цього провадження, хоча й останнім часом демонструють певну активність. Ну що ж, чекатимемо на результат, який і покаже, чи ця активність була реальна, чи вдавана.
— Хто є фігурантами справи «Роттердам+»?
— Фігурантів поки що немає. Прокурор, яка веде процесуальне керівництво, намагається встановити істину. І те, що вона доповідає мені, які дії робить, — бачу, що вона робить свою роботу. Взагалі такого поняття «фігуранти справи» немає. Воно придумано ЗМІ. Коли будуть підозри, можна буде про когось говорити. Поки що справа розслідується за фактом. Більше сказати нічого не можу.
— Днями САП вручила обвинувальний акт фігурантам так званої «Бурштинової справи» — народним депутатам України Бориславу Розенблату та Максиму Полякову. Розкажіть, як це відбувалося. Чи можуть заарештувати депутатів?
— Не можуть, бо немає дозволу Верховної Ради. Дали дозвіл на притягнення до відповідальності, а на затримання і арешт — не дали. Вказані, як кажете, фігуранти даної справи, тобто підозрювані — належним чином повідомлялися про необхідність з’явитися до прокуратури і отримати обвинувальний акт. З серпня місяця. Фактично цілий місяць із хвостиком вони ігнорували ці виклики. А в п’ятницю (5 жовтня. — Ред.) народний депутат Розенблат прийшов, але не отримав цей акт. Прийшов, зайшов належним чином (у тім числі й до мене, як до процесуального керівника), але сам акт отримувати відмовився. А депутат мав отримати акт, розписатися і піти. Він розказав, що акт хоче отримати разом із адвокатом. Написав розписку, що відмовляється його отримати. Тобто згідно з КПК вважається, що особу належним чином повідомлено. Справу направлено до суду.
— А Поляков?
— Так само. Приходив, але сам акт не хоче в руки отримувати.

«Антикорупційний суд — не панацея»
 

— Нині у судах перебуває 155 антикорупційних справ. Однак чому ще немає жодного судового вироку?
— Ні, вироки є, але не по ТОП-фігурантах. Переважно щодо другорядних осіб.
— Чи можливо, щоб нинішні суди винесли вироки ТОП-корупціонерам? Чи всі сподівання лише на Вищий антикорупційний суд?
— Можливо. Але цей процес тривалий. І Антикорупційний суд — не панацея. Він повинен пришвидшити розгляд антикорупційних справ — у США справу Манафорта суд розглянув за три тижні, щодня відбувалося слухання проваджень, з ранку до ночі. А у нас справи по топ-корупції слухаються раз-двічі в місяць максимум, по півтори години на день. Уже рік читаємо акт Насірову (екс-голова ДФС. — Ред.), рік розпочинаємо підготовче судове засідання по інших топ-справах, процес затягується.
Але якщо прокурор може впливати на оголошення підозри та реєстрацію проваджень, то не має жодного впливу на суди, щоб вони швидше розглядали справи. Прокурор у судовому процесі є рівним учасником разом зі стороною захисту. А захисникам — що довше триває суд, то більша можливість заробити. Сподіваюся, що Антикорупційний суд запрацює, за моїми прогнозами, не раніше квітня наступного року. Якщо конкурси триватимуть нормально, то перші вироки щодо топ-корупції зможемо побачити у травні-червні наступного року.
— Чи готові нові подання на народних депутатів?
— Є провадження. Більше нічого не скажу.
— Серед цих депутатів — є представники провладних фракцій — БПП, «НФ»?
— Є.
— А Ляшко?
— Є провадження. Спочатку детективи і процесуальний керівник у справі дійшли спільної думки, що це провадження було готове. Наразі слідство триває. Так само і по Мосійчуку.

«У нас часто головне не докази, а показати яскраву картинку»
 

— Директор НАБУ А. Ситник стверджує, що САП «гальмує багато кримінальних проваджень, не доводячи їх до суду». А Ви, у свою чергу, заявляли, що 90 відсотків усіх підозр, які надходять з НАБУ до САП, з першого разу ніколи не погоджують, однак 40—50 відсотків підозр потім все ж отримують погодження після виконання вказівок прокурора. Підозру міністру інфраструктури Омеляну начебто теж погодили не з першого разу. Поясніть цей «пінг-понг».
— Це не «пінг-понг». Дійсно, так повелося, що майже 90 відсотків всіх підозр не якісні, так би мовити, «у першому читанні». Мало доказів, не підтверджуються слова, викладені в проекті повідомлення про підозру, фактичними обставинами справи. Наприклад, йдеться, що Омелян «незаконно проживав у будинку». А чим це підтверджується? А нічим. У чому незаконність? І таких моментів багато. Ми повертаємо, провадження доопрацьовують. А якщо не доопрацьовують — провадження стоїть. А звинувачують САП у «гальмуванні справ». І не директор НАБУ йде до суду з такими доказами представляти сторону обвинувачення, тому йому пустословити легко.
— На якому етапі справа Омеляна?
— Слідство триває, є два місяці досудового слідства, і очікую, що провадження матиме своє логічне завершення.
— На інших міністрів є справи?
— Почекайте. Всьому свій час. Я не надаватиму інформацію, що становить таємницю слідства. Я ж не Артем Ситник. У чому біда — у популізмі розслідування справ про топ-корупцію, коли якісну доказову базу замінюють популізмом. Спочатку звинуватити медійно, потім написати якусь підозру, а коли суспільна думка вже буде спрямована на те, що людина «погана», — нехай вона виправдовується. Моя думка — потрібно говорити, коли є результати. Часто бачимо повідомлення: у такого-то чиновника провели обшук. І формується громадська думка про те, що раз провели обшук -людина винна. А в чому винна — невідомо. Запитайте на вулиці людей, чи знають вони, в чому звинувачують САП і НАБУ екс-голову ДФС Насірова? 90 відсотків скажуть, що не знають. Або скажуть лише одне — так він ж митник, або просто «прокрався».
У нас деякі професії дискредитовані настільки медійно, публічно, що людям не цікаво, який злочин і чи є він взагалі. Мовляв, оскільки суддя, податківець, чиновник — отже, злочинець. На жаль, ось така викривлена реальність. І завдання прокурорів — забезпечити законність і доказову базу, що ця особа була винуватою не лише тому, що суддя, а тому що, будучи суддею, взяла хабар чи прийняла незаконне рішення. А в нас часто головне не докази, а показати яскраву картинку.
Медійна дискредитація — значно простіше, аніж довести вину в юридичному плані. Якщо працюватимемо лише на фейсбук-лайки, то ніколи не побудуємо правову державу.
— Назвіть декілька справ, які надійшли до САП від НАБУ недостатньо підготовлені, які повернули на доопрацювання, але НАБУ звинувачує САП у «гальмуванні»?
— Буває і таке — ми повертаємо справу на доопрацювання, але вона не доопрацьовується, не розслідується і паралельно йде кампанія з криком, що «справа гальмується». Справа МАУ, наприклад. Кому там підписувати підозру? По якому злочину, коли МАУ виграла всі чотири суди, аж до Верховного Суду, що вони не зобов’язані сплачувати внески? Справа «Приватбанку» — розслідується півтора року. Я хочу бачити результат. Але не бачу. Хоча там — 68 детективів НАБУ у групі. Що вони роблять — не знаю. Вказівки прокурора, які було дано ще в лютому, досі не виконані детективами. Станом на зараз, я не знаю, хто винен у цій справі. Чи Нацбанк, чи колишні акціонери? Потрібно зібрати доказову базу. І основне питання — де поділися гроші, які було виділено НБУ для рефінансування? Рух коштів, куди пішли, де розчинилися. Для цього потрібно залучати експертів, сидіти день і ніч тільки над цією справою. А у нас півтора року -лише видимість роботи.
— Що зі справою Корчак — екс-глави НАЗК?
— Теж є запитання щодо доказової бази. Чи є там топ-корупція та суспільна небезпека? Інкримінувати, що Корчак використовувала автомобіль, їдучи в Шешори Івано-Франківської області? Ми офшори в упор не бачимо, а Шешори бачимо. Є процесуальні керівники, справа розслідується з березня. Необхідно боротися із топ-корупцією, а не зі «шкодою-октавія». Топ-корупція — це мільярдні схеми, хабарі ТОП-чиновникам, а не «шкода-октавія» в е-декларуванні.

«В НАБУ, якщо Закон не подобається, пішли «в обхід» — до департаменту ГПУ»
 

— Які у вас стосунки із Ситником?
— Робочі.
— Ви спілкуєтеся?
— Зараз — ні. Немає необхідності. Він не є детективом, не є слідчим, не є керівником органу досудового розслідування.
— А в минулому інтерв’ю «Голосу України» Ви казали, що НАБУ і САП «не можуть зробити жодного кроку один без одного».
— За законом — не можемо. Але в НАБУ, якщо Закон не подобається, пішли «в обхід» — до департаменту ГПУ. Я вважаю це незаконним. Але тим не менше, вони це зробили. То нехай не нарікають, що щось діється із порушенням Закону, недотриманням підслідності. Не можна починати роботу, порушуючи Закон самим.
— Ви так говорите про «одіозний» департамент ГПУ... Хоча Антикорупційний прокурор є заступником Генпрокурора. Чи над тим департаментом ГПУ навіть Генпрокурор не начальник?
— Ні. Цей департамент був задіяний у бійці з детективами НАБУ два роки тому. Департамент, який розслідував скандальні провадження. Висновки робіть самі. І, власне, з цим департаментом НАБУ вирішило піти проти САП. Що ж, їхній вибір. Я проти НАБУ в жодні «коаліції» не вступав.
— А хто розслідує провадження щодо працівників НАБУ — начебто за отримання хабарів тощо?
— Поліція, СБУ, а процесуальне керівництво — Генпрокуратура. Так і має бути, доки не створено ДБР.
— Чи готові Ви до компромісу із Ситником? Потиснути один одному руки, вийти на спільну прес-конференцію?
— Хіба обов’язково робити шоу перед телекамерами, тиснути руки, цілуватися, обійматися? Треба просто робити свою роботу, а не тягнути кабель і розказувати, що «це не ми», і не бити державні службові машини. Не шукати винних у своїх же невдачах. Компроміси із Законом важко шукати. Треба розуміти відповідальність кожного органу. Я, як прокурор, розумію відповідальність кожного прокурора — що їм потрібно в суді довести вину злочинців. А слідчий хоче лише гарну картинку, інфографіку, малюнки, інші комікси, щоб завжди можна було сказати, що поганий прокурор і корумпований суд. Поки в Конституції написано, що прокурор є процесуальний керівник — ми будемо і надалі виконувати Закон, як записано. Але не будемо шукати обхідні шляхи, «ніші», компроміси із совістю та Законом, щоби досягти лише власного миттєвого результату. Детектив має зібрати докази і переконати прокурора, що їх достатньо для суду. А прокурор, будучи переконаним, що доказів достатньо, повинен іти з ними в суд.
— Тобто із Ситником не спілкуєтесь, а із детективами НАБУ прокурори САП співпрацюють?
— Звичайно. І я спілкуюся з детективами НАБУ, якщо я є процесуальним керівником у справі, погоджуємо негласні розшуково-слідчі дії. Є спільна робота — викрили суддів, інших суб’єктів, упродовж літа, на початку осені... Прокурора ГПУ на хабарі затримали минулого тижня. А де вироки? Питання до суду. Я не впливаю на вироки. Докази має надати слідчий. А якщо доказів немає, а мені кажуть — іди без доказів до суду, нехай адвокати тебе там з’їдять, але ми свою роботу зробили. Нас звинувачують у тому, що САП «гальмує справи», але ніхто не хоче вникати, чому підозри не погоджені.

«Фото зі мною — не індульгенція від злочину»
 

— Ще про одну справу. САП вручила підозру та передала до суду так звану «газову справу братів Дубневичів», народних депутатів. Фігуранти справи — топ-менеджмент компаній, але самих Дубневичів у підозрі нема. Багато галасу в ЗМІ наробило ваше спільне фото з депутатами-Дубневичами в одному з львівських храмів...
— І що?
— Ви особисто знайомі з братами Дубневичами? Чому вони не фігурують у підозрі?
— По-перше, доказів, що причетні саме ці особи, слідство не здобуло. По-друге, — про фото. Привезли кубок Ліги Чемпіонів до Львова, і я багато з ким фотографуюся, не тільки в храмі, а інколи й на вулиці. Колись була фотографія зі мною на якомусь заході Євросоюзу з Насіровим. Але ж це не врятувало його на суді через півроку. Фотографія зі мною — це не індульгенція від якогось злочину. І якщо хтось думає, якщо зі мною фотографується, то вже друзі, — абсолютно ні. Дубневича я вперше побачив під час того спільного фото, ініціатором якого був священик храму. Чи я мав прикрити свій фейс, чи сказати Дубневичу — відійди, бо будеш мене компрометувати? Це вже переходить рамки здорового глузду. Дубневичі не були підозрюваними у злочині. Слідство не зібрало доказів, що ці особи причетні до вчинення даного злочину.
Наголошу ще раз: моє завдання, як прокурора, — довести вину конкретної людини у вчиненні конкретного злочину, а не просто «десь хтось щось почув». Якщо фірма Дубневичів — то вони винні. Якщо я дам свій автомобіль знайомому, а він вчинить ДТП, зіб’є людину і скаже: ти винен, бо твій автомобіль. Це буде мій злочин?
Я не боюся ходити містом — ані Києвом, ані Львовом. І ховатися від людей мені немає сенсу. У Фейсбуці дуже багато фотографій зі мною. Ось був на вихідних у Львові — зі мною чоловік із п’ятнадцять сфотографувалися.
— І у мене у ФБ є фото з Вами.
— Отже, і Ви причетна до злочину. Ви фігурант. І з цим вітаю.
— А правда чи фейк інформація у ЗМІ про те, що «28 серпня правоохоронці затримали членів злочинного угруповання, які організували бордель у Львові й перенаправляли повій з України за кордон». І що серед підозрюваних виявився Олег Наконечний, активіст громадської організації «Авто Євро Сила», Ваш кум.
— Наскільки знаю, якісь підозри там є. Він дійсно очолює львівську обласну організацію «Авто Євро Сила», вони пікетували львівську митницю з метою проведення прозорих конкурсів. І, як розумію, «організатором борделю» він став після того, як почав пікетувати митницю. Знову-таки — є слідство, нехай встановлює, винний він чи ні. А що я його знаю — не приховую. Його дитину ми хрестили в лютому. Він не міністр, не депутат, звичайна людина, ми виросли разом в одному з львівських дворів. Я хрещу дітей тільки тих людей, з ким життя пов’язує, а не просто тих, хто обіймає якусь посаду. Він доросла людина і здатний нести відповідальність за свої вчинки. Якщо винен, я не буду жодним чином його «витягувати». Але в мене є сумніви. Бо «організатором борделю» він став тоді, коли «Авто Євро Сила» почала вимагати прозорих конкурсів на львівській митниці. Паралелі проводьте самі.
— У САП є «прокурори під прикриттям», як у НАБУ — «офіцери під прикриттям», таємні агенти?
— Немає. Це не передбачено законодавством.
— А в НАБУ — передбачено Законом? Чи то «нештатні працівники»?
— Запитайте у них. У них то все дуже засекречено.
— І декілька особистих запитань. Ви розповідали, що у шухляді робочого столу ще з другого дня після призначення лежить заява про звільнення, без дати. Чи досі вона там?
— Лежить.
— Що робитимете, якщо таки підете (чи Вас «підуть») із посади антикорупційного прокурора?
— Не пропаду. Це буде юриспруденція. Чи спортивна, чи кримінального права — побачимо. Але поки що про це не хочу думати, є інші справи. Ось переді мною лежить список судів, де прокурори САП є учасниками. Ось про що треба думати. А коли прийде час звільнити крісло і місце — тоді й думатиму.
— Що змінилося у Вашому особистому житті?
— «Загугліть» — і побачите (усміхається).
— Влітку Ви вперше з’явилися на людях зі своєю дівчиною — Юлією Бойко (досі Ви нікого не представляли як «свою дівчину»). Розкажіть про неї, де і коли познайомилися? Це кохання? Плануєте одружитися?
— Ось це — точно, що змінилося у моєму житті (усміхається). Хороша, красива, розумна... Але давайте особисте життя не чіпати, особисте життя коментувати не хочу. Крапка.
— Ви не плануєте піти в політику? У мене ще рік тому, задовго до недавніх скандалів, склалося враження, що скоро можемо побачити Холодницького у списках кандидатів у народні депутати...
— У списках якої партії? Давайте не будемо забігати наперед. Я не можу виключити, але станом на сьогодні це не розглядаю. Бо якщо почну працювати зараз, на своїй посаді, з якимось політичним нахилом, то це буде фіаско всьому. Я тут — як юрист і прокурор. І хочу бачити юридично сильну, грамотну позицію прокурорів у судах, у провадженнях, які розслідуємо і направляємо до суду.
— А були пропозиції від якоїсь політичної партії?
— Ні. Не було. Бо ще працюю тут. Тому говорити і навіть думати про це не хочу. Якщо такі пропозиції будуть... Хоча сумніваюсь, бо так повелося, що подання вносив фактично на всі фракції. Поки що я в роботі, в юриспруденції, і не хочу, щоб у ній політика була присутня хоч на йоту. А що звинувачуватимуть у якихось політичних впливах чи тисках — таке життя. На це треба не зважати, і власне, в цьому і проявляється незалежність антикорупційних органів.

Той самий акваріум у робочому кабінеті антикорупційного прокурора, у якому в березні 2018 року виявили «жучки» для прослуховування.

Факт

Станом на 30 вересня 2018 року детективи Національного антикорупційного бюро України розслідують 670 кримінальних проваджень, в межах яких 156 осіб підозрюються у вчиненні правопорушень, повідомила прес-служба НАБУ. Станом на 30 вересня в судових інстанціях на різних стадіях розгляду перебуває 159 справ, переданих НАБУ і САП.

Інтерв’ю взяла Юліана ШЕВЧУК.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.