Недавно у лісівників Закарпаття трапилося дві події: відзначення свого професійного свята і участь у з’їзді лісівників України. Обидві були насичені гострими дискусіями про нинішнє становище національного зеленого багатства і окреслені проблеми, від розв’язання яких прямо залежатиме майбутня доля наших лісів.
— І все-таки, — звернулися ми до очільника Закарпатського управління лісомисливського господарства Валерія МУРГИ (на знімку), — хочеться почати з приємного: з чим прийшли до свого свята лісівники краю і, зокрема, скільки нових смерек, ялин, дубів, буків з’явилося на гірських масивах області, випещених дбайливими руками закарпатців?

— Скажу з гордістю. Сьогодні посаджено нового лісу на 2500 гектарах. Це була весняна посадка. А ще є 200 гектарів для осінньої висадки. А якщо в цілому, то жодного зруба, який проводився в нашому краї минулого року, не лишилося незалісненим.
— Так уже й жодного?
— Немає жодного гектара незалісненого. Хоча дехто нападає, поширює чутки, що в нас безконтрольно вирубується ліс, оголюються гірські схили. Скажу з усією відповідальністю, що це абсолютна неправда, бо лісівники постійно здійснюють нові посадки, не залишаючи оголеним жодного гектара колись зрубаного лісу.
— Якось Ви казали, що ті, хто сумнівається в правдивості ваших тверджень, хай сідає у вертоліт, який ви їм надасте, і з висоти пташиного польоту нехай знайде хоч один лісовий масив, хоч одну ділянку, де був би зрубаний ліс і натомість не засаджений новою, високопродуктивною деревиною.
— Я й зараз про це скажу. Я й нині запрошую будь-кого в наш край, і нехай він покаже, де у нас не засаджені ділянки, крім, зрозуміло, гірських полонин. Притому, що ліс — це не тільки екологія,  рекреація, а й господарська діяльність, і було б злочином перед народом і державою, якби він, уже повністю визрілий, пропадав на корені, падав, гнив, ставав пристанищем для шкідників.
— Пригадую випадок, коли ви розповідали, що вже прилітали до вас на вертольоті високі керівники Генеральної прокуратури, СБУ, НАБУ і старанно облітали мало не всю область. То вони тоді щось знайшли? І як оцінили лісоведення в Закарпатті?
— Нічого такого, що вказувало б на недбалість, зловживання, незаконне вирубування лісів, ця вимоглива державна комісія не знайшла. Хоч не скажу, що вона оцінила всю нашу господарську діяльність тільки на п’ятірку.
— Після цієї скрупульозної перевірки не перестали нападати на вас ваші опоненти, так звані активісти?
— Як вам сказати. Завжди знайдуться любителі погріти руки на лісовій темі, поліпшити за її рахунок свій імідж, завоювати дешеву популярність, бо ліс — надто доступна й болюча тема для суспільства. Бо хто перевірить правдивість заяв, що линуть з трибун чи з телевізійних каналів?
Але я з усією відповідальністю скажу, що лісівники не тільки Закарпаття, а й усієї України працюють з повною віддачею своїх сил, вболівають за свою справу куди більше, ніж ті, хто ганить їхню працю. Я б сказав таким людям: а ви приїдьте до нас, походіть лісовими стежками, поговоріть з лісівниками, подивіться, в яких умовах вони працюють, займаються лісопосадками, рекреаційною діяльністю, перевірте заготівельні пункти — і от тоді робіть висновки. Підкажете щось — ми тільки подякуємо за таку увагу до нас.
Якось одна туристка проїхалася асфальтовою магістраллю, помітила вирубаний ліс і відразу накатала скаргу у вищі державні органи. Після цього прибула комісія, перевіряла все, запросили туристку, щоб та ближче оглянула ліс. А в результаті, після ретельного ознайомлення зі станом лісу, вибачилася перед лісівниками за свою упереджену позицію. От вам і правда.
— І багато подібних випадків?
— Чого доброго, а таких «активістів» чимало. Але я до цього ставлюся спокійно. Розумію, що соціальні мережі вщерть наповнені таким негативом про лісівників. Спокійно і тому, що знаю: все це, слава Богу, не так, як декому мариться з асфальтових доріг.
Я нещодавно перед святом піднімався з лісівниками на Говерлу і по дорозі зустрівся з десятками туристів. Запитую: ну ось ви піднімаєтеся на найвищу точку Карпат і з висоти бачите все. Чи багато побачили вирубаних Карпат? Навіть при тому, що на окремих ділянках справді раніше пройшла заготівля деревини і здійснені санітарні заходи? Кажуть — ні. Навіть не уявляли, що такі зелені Карпати. Аж до полонин все зеленіє.
— Ось саме про санітарні вирубки. Одне з британських інформаційних видань розпустило «новину», що нібито українські лісівники заради наживи збільшили кількість санітарних вирубок. Правда, згодом, воно спростувало таку інформацію, але, як то кажуть, стріла була випущена.
— Я б навіть не хотів вступати в полеміку з таким типовим фейком. Адже санітарні вирубки ведуться під суворим контролем наукових закладів, ряду контрольних органів, які незалежні від нас. Цей процес ведеться під пильним наглядом міжнародних організацій — тобто санітарних рубок не може бути ані більше, ані менше, ніж це визначено науковими нормативами.
Щодо ведення самого лісогосподарювання. Буваючи в інших країнах і вивчаючи їхній досвід роботи в лісі, чув, як зарубіжні колеги, порівнюючи їхнє лісове господарювання з нашим, не раз говорили, що вони багато в чому готові повчитися у нас.
Так, є в нас немало питань, які потрібно ще вирішити. Зокрема, і стосовно суцільних рубок. Але хочемо ми чи не хочемо, багато форматів, коли їх необхідно робити. Є вітровали, є буреломи, є всихання ялинників, є масове захворювання на окремих ділянках лісу, коли немає варіанта, як оперативно провести заготівлю цього лісу. А потім негайно створити нове насадження, більш якісне і продуктивне. То що — хай гниють впалі дерева, хай завдають збитків лісовому господарству і державі?
Друге питання. Є багато різних організацій, які за грантові кошти, за кошти інших країн всіма правдами і неправдами добиваються дозволів на заготівлю деревини. Наприклад, обминаючи закони, надмірно створюють заповідні території, незалежні від нашого контролю. Таким я ставлю запитання: а ви Україну любите? Ви думаєте про неї чи вам власний гаманець дорожчий за інтереси нашої країни?
Цікаво, що такими сумнівними «пробивалами», які діють за гроші іноземних «інвесторів», часто виступають наші громадяни, які мають доступ до державних органів.
Найчастіше вони проголошують себе так званими активістами. А коли ми їм перегороджуємо дорогу, люто нападають на лісівників, поширюючи про нас різну чорну інформацію.
Взагалі, це дивна ситуація. Чомусь нерідко ті, хто має освіту не кращу за наших лісівників, проголошує себе експертами, повчає справжніх фахівців лісу, як треба працювати. Це при тому, що у нас є прекрасна лісова наука — університети, науково-дослідні інститути, коледжі, де висококласні фахівці разом з нами справді прагнуть допомогти у розв’язанні складних проблем.
Також ми співпрацюємо з такими активістами, які щиро хочуть нам допомогти, звертаючи нашу увагу на ті чи інші промахи. 
— Справді, на європейських форумах фахівців лісу часто лунають слова, що ведення лісового господарства в Україні відповідає європейським стандартам.
— Про це свідчать міжнародні сертифікати FSC, які, наприклад, у Закарпатті одержали всі без винятку лісові господарства. Ці сертифікати, як ви знаєте, видаються тільки тоді, коли господарство повністю відповідає світовим вимогам вирощення, догляду і заготівлі деревних запасів.
Нас часто звинувачують, що в наших лісах час від часу, мовляв, проводяться незаконні суцільні рубки. Але я гарантую, що вже два роки поспіль Закарпаття перейшло винятково на вибірковий спосіб заготівлі деревини. І доведу це кожному, хто сумнівається в правдивості моїх слів. Хоча знову ж таки нам гостро бракує нової техніки, добротних лісових доріг, хоча при фінансовій скруті зводимо щороку 30-40 кілометрів транспортних артерій.
— Не можу не повернутися до тих звинувачень уже згаданого зарубіжного інформаційного видання, які радісно підхопили вітчизняні мас-медіа, що нібито наш ліс продовжує йти на кордон у сировинному вигляді і цим самим збагачує чужоземні меблеві фірми.
— Не буду розписуватися за всіх, але можу запевнити і довести будь-кому, що із Закарпаття жодного кубометра лісу не йде до рук європейських компаній. Жодного. Навіть паливна деревина йде на продаж в колотому вигляді довжиною не більше метра. Тобто, кругляк Закарпаття нікому не продає, бо це заборонено державою.
— Добре. А чи буває таке, що через закарпатські кордони тихенько перекидають кругляк інші області, а потім це приписується закарпатцям?
— Ну що я вас кажу. Закарпаття — це чотири кордони. Це чотири держави. І самі розумієте, що більшість лісового ресурсу, дозволеного державою, йде через Закарпаття — в Румунію, Польщу, Словаччину, Угорщину. Але ж є митниці, які пильно контролюють кожен кубик, що пропонується на вивезення через кордон. І називати цифру буцімто вивезеного з України в зарубіжжя кількість лісу, яка у 200 разів перевищує все, що заготовляється в нашій країні, самі розумієте, може тільки повний дилетант.
— До речі, у своєму виступі на з’їзді лісівників України голова Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль категорично заперечив наявність у нинішній час будь-якої контрабанди на наших кордонах. А це та людина, яка знає, що говорить.
— Ну от бачите.
— Ви говорили про буреломи та вітровали, які калічать ліс. Часто вони бувають у вашім краї?
— Ой, часто. І не тільки в нас. У Словаччині недавно було повалено 2 мільйони кубометрів лісу. В інших країнах Європи у 2007 році вітровал знищив 12 мільйонів кубометрів лісу, починаючи з Франції, Іспанії і аж до Німеччини, Австрії, Угорщини, Чехії. Це що — неправильне ведення лісового господарювання? За такого розгулу стихії нам тільки залишається вчасно і мобільно реагувати на природні катаклізми. Тобто казати, що хтось там захотів задля власної вигоди розширити санітарні рубки, зачіпаючи здорові дерева — просто нісенітниця.
— На останньому з’їзді лісівників України гостро ставилося питання про взаємодію державних органів влади — аж до урядових структур — до лісового господарства України. Звучали навіть такі вислови, що і Кабінет Міністрів, і окремі міністерства своїми рішеннями і, насамперед, бюджетною політикою та податковими нормами ведуть лісове господарство до повного знищення. Що ви скажете з цього приводу?
— Я хотів би сказати одне. І органам державної влади, і окремим депутатам Верховної Ради, перш ніж ухвалювати державні акти, що стосуються лісового господарства України, варто все-таки порадитися з лісівниками, почути їхню думку, зрозуміти їхні позиції. Ми, лісівники, люди законослухняні, діємо чітко в рамках законодавчого поля, і нічого особливого не вимагаємо. Лише хочемо, щоб держава нам допомагала, а не своїми рішеннями вела наше господарство до повного занепаду. Ну як можна говорити про нормальну діяльність лісового клину, коли ми за останні роки не одержали жодної копійки фінансування, та ще й отримали такий податковий «подарунок», який просто нам не під силу? Мало того, уже дедалі гучніше мовиться у вищих державних органах про те, щоб передати лісові багатства у концесію, іншими словами, у приватні руки!
Саме про це гостро говорилося на з’їзді лісівників України, на якому зібралися найавторитетніші фахівці нашої справи.
І передусім про те, що, ухвалюючи доленосні для нас документи, треба провести глибокий економічний аналіз, вивчити, яка ситуація в тому чи іншому регіоні. Якщо зараз говорити про те, щоб передавати в концесію наше зелене багатство, хочеться запитати: а далі як? Який пропонуємо формат для майбутнього ведення лісового господарства? Особисто я того формату не бачу. Знаю, що в деяких країнах є ліси державні, є ліси громади, навіть церковні, але там, перш ніж перейти до такого спектру, є вироблена десятиліттями, а може й століттями певна модель ведення лісового господарства. Хоча у потужних державах, таких, наприклад, як Канада, відмовилися від концесії і зараз викуповують за державні кошти ліс, який свого часу був переданий концесіонерам. Тож можливо, треба проаналізувати, чому? Так само і в Швеції, Іспанії та інших високорозвинених країнах.
Ось ще один приклад. Як тільки Румунія передала ліс в концесію, буквально за кілька років там було зрубано 200 тисяч гектарів живих дерев. Це практично половина того, що є в Закарпатській області. Вважаю, що лісоресурс має бути тільки державним. На нього має звертати увагу держава, і всі підприємства, які переробляють ліс, повинні бути державними. І держава має всі ці процеси регулювати.
Що ж до нового земельного податку, який, як зашморг накинули нам на шию, то я не знаходжу навіть слів, аби довести державним органам, що це не просто помилкове рішення, а справді дія, яка повністю знищить наше лісове господарство. Уявляєте, що таке п’ять відсотків додаткового податку на лісову землю, коли ми й так платимо так звану попенну плату за ту саму землю? Це ж не що інше, як подвійне оподаткування, яке заборонене законом!
Ми, закарпатські лісівники, зробимо детальний економічний розрахунок, виходячи з нульової ставки податку і до тих максимальних п’яти відсотків. Якщо сьогодні органи місцевого самоврядування приймуть ставку до тих п’яти відсотків, то вони справді вб’ють лісове господарство. І не тільки сам ліс, а й увесь переробний комплекс. А це спричинить масове скорочення робочих місць, ще більший відплив за кордон кваліфікованої робочої сили. Це навіть при тому, що ми за останні роки зуміли підняти середню зарплату лісівників з п’яти до десяти тисяч гривень. А в окремих господарствах — до 20 тисяч гривень.
Ще раз констатую, що, на жаль, ніхто з нами не хоче радитися, вислухати людей, а натомість приймаються згубні рішення, які не йдуть на користь державі.
— Який же вихід з такого становища?
— Будемо просити уряд, парламент внести поправки в це законодавство, даючи йому ємність і чіткі економічні розрахунки. За такі пропозиції одностайно проголосували всі учасники з’їзду.

Інтерв’ю підготували Анатолій КРАСЛЯНСЬКИЙ та Василь НИТКА.