29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Гуцульщині в родині лісничого народилася українська поетеса Марійка Підгірянка (Ленерт).
Дівчина часто гостювала у свого дідуся по матері священика Миколи Волошина, який мешкав у сусідньому селі Заріччя. Дідусь навчив її читати і писати українською та кількома іншими мовами; мав велику бібліотеку класичної літератури. Читала Марія Т. Шевченка, Ю. Федьковича, О. Пушкіна, в оригіналах А. Міцкевича, Ф. Шіллера, Й. Гете, Г. Гейне, Г. Лессінга...
У середині ХХ століття була мода на дводітні родини та двомовність, тепер для декого й однієї дитини забагато... А тоді українські сім’ї ще були багатодітними та багатомовними. Оскільки в родині Марійки було п’ятеро дівчат і один хлопчик, то ґрунтовну освіту здобув тільки брат. Марійка завершила двокласну школу. А далі — самоосвіта.
У 1900 році екстерном успішно склала іспити у вчительській семінарії Львова, отримала диплом на право викладати в школі. «Вільно володію польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, українською; розумію грецьку, латинську, італійську, російську», — писала Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська (Марійка Підгірянка).
Перші вірші у періодичних виданнях вона почала друкувати з тринадцяти літ, першу поетичну збірку «Відгуки душі» видала у 1907-му. 40 років вона віддала шкільній роботі та поезії!
Головною метою вчителька-поет визначила: «Навчити, як зло оминати, а добро чинити». Певно, так вона будувала й родинні стосунки. Відомо, що 1904 року вона познайомилась із Августином Домбровським, майбутнім педагогом, громадським діячем, послом до УНРади. У 1905-му вони побралися.
Під час Першої світової війни чоловіка забрали на фронт, а Марійка з дітьми потрапила у спеціальні табори для переселенців у містечку Гмюнді (Австрія). Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі «Мати-страдниця».
У 1919—1928 рр. сім’я Домбровських проживала на Закарпатті. Разом із чоловіком Марійка навчала дітей, її щирі мелодійні вірші допомагали запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати явища природи. Провадила українську просвітницьку роботу, за що чеська влада звільнила її з посади. Якийсь час давала приватні уроки онукам Івана Франка Тарасові й Миронові, про яких написала спогади. Мені запам’яталася фраза: «Франчата були збиточні».
У родині Домбровських було четверо дітей. Син Остап — викладач французької мови Львівського університету, кандидат філологічних наук, якому не дали захистити докторську. Син Роман — перекладач із німецької, працівник газети «Шлях перемоги» у Мюнхені. Син Маркіян — український громадський діяч Австралії, інженер-електрик, автор «Підручника шофера». Дочка Дарія — вчителька української мови та літератури шкіл Галичини. Онук Юрій Домбровський працював у Львівській політехніці.
На схилі літ Марійка Підгірянка багато писала для внуків: лічилки, загадки, вірші-задачки, казки, а підписувалася «бабця Клапця».
Вранці 18 травня 1963 р. 82-річна Марійка Підгірянка упокоїлася.
Ганна ЧЕРКАСЬКА.
