2 лютого 1944 року Рівне було визволене від німецько-фашистських окупантів. Відтоді рівняни вшановують своїх визволителів. У місті їх тепер залишилося тільки троє: Віра Михайлівна Болоніна, Віра Василівна Муригіна, Андрій Костянтинович Моїсеєнко (на знімку — фото воєнних часів). Фото визволителів і розповіді про них представлено на стендах Рівненського обласного краєзнавчого музею, де нині розгорнута виставка «Рівне пам’ятає», приурочена до 70-річчя цієї дати.
У зоні боїв місто опинилося уже в перші дні війни, у червні 1941 року, оскільки знаходилося на шляху наступу групи німецьких армій «Південь» на Київ. Гітлерівцям протистояли стрілецькі та механізовані корпуси Південно-Західного фронту
Червоної армії (командувач — генерал Михайло Кирпонос). У районі міст Луцьк—Рівне— Дубно—Броди в той час відбулася одна з найбільших танкових битв Великої Вітчизняної війни, в якій з обох сторін взяло участь близько 4,5 тисячі танків. Ціною величезних втрат стрімкий наступ німецьких військ на столицю України було затримано на тиждень.
Цифри і факти
За два з половиною роки тимчасової німецької окупації в Рівному (воно було адміністративним центром рейхскомісаріату «Україна», до складу якого входила більш як половина території нашої сучасної держави) було знищено понад 100 тисяч радянських військовополонених і цивільних громадян.
У місті діяло радянське, українське і польське підпілля. Багато підпільників загинули від рук нацистів, серед них — керівники радянських підпільних організацій Павло Мирющенко та Микола Остафов, українська громадська діячка, працівниця Українського Червоного Хреста Харитя Кононенко, на честь яких нині названі вулиці міста.
Лінія фронту наблизилася до Рівного на початку 1944 року. Зі сходу наступали війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Миколи Ватутіна, які під час Житомирсько-Бердичівської операції звільнили північно-східну частину Рівненської області й вийшли приблизно на рубіж річки Горинь.
31 січня 6-та гвардійська та 112-та стрілецька дивізії розпочали наступ зі сходу від міста, з півночі — 121-ша гвардійська стрілецька дивізія. Ворог, боячись оточення, почав відступати, але шляхи до відступу на Луцьк і Дубно гітлерівцям перекрили частини 6-го кавалерійського корпусу. Жорстокого характеру набули бої на околицях Рівного на світанку 2 лютого. На 14-ту годину першим з півдня увірвався в місто 524-й полк 112-ї стрілецької дивізії під командуванням майора Сергія Лотарєва. Його бійці за підтримки артилерії дійшли до центру, захопили міст через річку Устя, зав’язали бої на її західному березі й закріпилися на західній околиці. Під час бою особливо відзначився 1-й батальйон 524-го полку під командуванням капітана А. Третьякова. Поступово до центру міста просувалися частини 121-ї, 6-ї гвардійських стрілецьких, 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії, і до 18-ї години Рівне було повністю визволене від гітлерівців. У складі 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії участь у визволенні нашого міста брав участь ескадрон тувинських добровольців під командуванням капітана Тюлюша Кечил-оола.
5 лютого 1944 року Москва салютувала визволителям Рівного, Луцька, Здолбунова. Почесне найменування «Ровенських» отримали 6 військових частин, які визволяли Рівне.
Як засвідчують спогади учасників визволення Рівного, завдяки стрімкому наступу частин 13-ї армії місто загалом не зазнало значних руйнувань. Але внаслідок наступних бомбардувань німецькою авіацією, які тривали до липня 1944 року, сильно постраждали будівлі в центральній частині, були також жертви серед військовослужбовців і цивільного населення.
Наталія ГАВРИШ, старший науковий співробітник Рівненського обласного краєзнавчого музею, Олександра ЮРКОВА.
Фото надане Рівненським обласним краєзнавчим музеєм.
Рівне, лютий 1944 р.
Ветеранам Великої Вітчизняної війни, жителям міста Рівного
Шановні друзі!
Щиро вітаю вас із знаменною датою — 70-ю річницею визволення Рівного від фашистських загарбників.
Велика Вітчизняна війна стала важким випробуванням для вашого міста, а день визволення — завершенням неймовірних людських страждань. Цій визначній події передувала героїчна боротьба на фронті й у тилу. В боях за звільнення міста воїни-визволителі віддали найдорожче — життя.
Ми у боргу перед тими, хто здобув Велику Перемогу, очистив рідну землю від загарбників. Вони вибороли кожному з нас право на майбутнє. Цей безсмертний подвиг пам’ятатимуть з безмежною вдячністю у всі часи.
Знаючи і шануючи минуле, ми з упевненістю рухаємося вперед, а легендарні життєві шляхи старшого покоління та їхня мудрість є прикладом для молоді. Нехай Рівне завжди буде містом процвітання, де свято бережуть традиції!
Глибока повага і доземний уклін усім вам, дорогі ветерани, за ваші мужність, силу та витримку в воєнні та повоєнні роки!
Шановні рівненчани, бажаю вам міцного здоров’я, довголіття, радості, добробуту і мирного неба над головою!
Голова Верховної Ради України Володимир РИБАК.
