Рівно-Луцька операція розпочалася 27 січня 1944 року. В перший же її день війська 13-ї армії подолали слабку оборону ворога, а кавалерійські корпуси приховано по бездоріжжю проникли в його тил. Пройшовши за підтримки партизанів майже 200 кілометрів лісовими дорогами і болотами, кавалеристи 2 лютого раптовим ударом оволоділи Луцьком і Рівним, а також крупним залізничним вузлом Здолбунів.
Такий стрімкий розвиток подій був несподіваним навіть для Верховного Головнокомандувача Й. В. Сталіна, який не одразу повірив донесенню командування Першого Українського фронту про взяття двох обласних центрів, адже ворог на той час ще був у розташованій значно східніше Шепетівці. Тому лише 5 лютого він видав наказ про салют на честь визволення міст Луцька, Рівного, Здолбунова. Тривалий час саме цю дату вважали днем їх визволення від фашистських загарбників. А в Луцьку до початку 80-х років минулого століття навіть була вулиця 5-го лютого.
Унікальність цієї наступальної операції й досі дивує військових істориків. Рівне ще в німців, а гвардійці нападають на розташований на 70 кілометрів західніше від нього Луцьк. Їх небачений марш — 180 кілометрів ворожими тилами — других ешелонах німецьких дивізій та корпусів. Німці будували перед Рівним оборону, траншеї, ескарпи. Вони очікували удару зі сходу. А він караючим мечем звалився на Рівне з іншого боку... із заходу.
1-й Червонопрапорний гвардійський корпус під командуванням генерал-лейтенанта В. Баранова, просуваючись з боями правим берегом ріки Стир, наприкінці січня 1944 року наблизився до Луцька. 2-га дивізія зайняла позиції в районі розташованого за три кілометри від міста села Теремно (тепер це мікрорайон Луцька), а окремі її полки — в селах Жидичин і Звірів, що за 10—20 кілометрів від обласного центру. На такій же приблизно відстані в районі міста Ківерці, а також в Теремно і довколишніх селах зайняли бойові позиції частини 121-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Наступ на Луцьк розпочався 1 лютого о 22-й годині. Артилеристи відкрили вогонь, а сапери знешкодили мінні поля. О 6-й годині ранку військові частини 1-го гвардійського кавалерійського корпусу ввійшли в Луцьк. Уже через три години місто було повністю визволено. В нічному бою було знищено і захоплено в полон 1600 фашистських солдатів та офіцерів, 49 гармат та мінометів, 22 танки, 24 склади з боєприпасами, військовим майном, продовольством.
Загалом у ході Рівно-Луцької наступальної операції з 27 січня по 11 лютого радянськими військами було визволено від гітлерівських загарбників 200 населених пунктів.
Завтра, 2 лютого, в цих містах відбудуться врочистості з нагоди 70-річчя їх визволення від німецько-фашистських загарбників, на меморіалах Вічної Слави на могили воїнів-визволителів буде покладено вінки й букети живих квітів.
Луцьк.
На знімку: підрозділи 1-го гвардійського кавалерійського Червонопрапорного корпусу вступають на вулицях щойно визволеного від фашистів Луцька, 2 лютого 1944 року.
Фото з фондів Волинського краєзнавчого музею.
Ветеранам Великої Вітчизняної війни, жителям міста Луцька
Дорогі друзі!
Щиро вітаю вас із 70-ю річницею визволення Луцька від фашистських загарбників.
Святковий день визволення рідної землі — це завжди незабутня подія. Радість і скорбота, біль і надія нагадують про ратний подвиг воїнів-визволителів.
Знаючи, пам’ятаючи і шануючи минуле, ми з упевненістю прямуємо в майбутнє. Легендарні життєві шляхи старшого покоління, мудрість визволителів завжди будуть прикладом для молоді, якій продовжувати розвиток рідного міста. Нехай ма-льовничий древній Луцьк будується і процвітає, зберігаючи і примножуючи традиції, впевнено крокує у завтрашній день.
Глибока повага і доземний уклін вам, шановні ветерани, за мужність, силу й витримку в роки війни та в повоєнний час.
Бажаю вам доброго здоров’я, гарного настрою, світлих, радісних днів, родинного затишку і тепла.
Голова Верховної Ради України Володимир РИБАК.
