або З ким «дружать» очільники Новгорода-Сіверського
Ще у 2013 році в прикордонний з Росією Новгород-Сіверський раптом заїхав дивний гість — російський мільйонер Герман Стєрлігов. Подивитися на екзотичного, незваного гостя повалили місцеві інтелігенти та владці. Декого, щоправда, його антиукраїнська пропаганда здивувала, але не більше.
Потім на хуторі Миколаївському Михальчино-Слобідської сільради, на самому кордоні з РФ, з’явився якийсь Пімєнов, що став землю займати та перейменував хутір на... Пімєнову Слободу. Скромно так діяв послідовник Германа Стєрлігова. Щоправда, наразі десь зник, завіявся... Лопнула «Пімєнова Слобода»...
На знімку(зліва направо): послідовник Стєрлігова Пімєнов з Русланом Веремієнком та В’ячеславом Кауфманом.
Фото з поселення послідовників Стєрлігова в Новгород-Сіверському районі надано автором.
2014 року ще один фанат російського мільйонера-відлюдника Володимир Дзюба приїхав у прикордонний район «піднімати» його — мовляв, хоче створити успішне фермерське господарство. Звідки ноги ростуть — районні владці уваги не звертали. Їм же не треба політикою займатися, правда ж? А якими були тоді наші спецслужби — годі й казати...
Хто такий Герман Стєрлігов? Прихильник російської патріархальщини, петровського «Домострою» у прямому значенні слова. Сказано, що баба повинна в усьому мужику коритися. Ходити баби мають у спідницях до п’ят, у хустках по брови — ну, ходять же мусульманки у хіджабах, чого б і російським жінкам такими не бути? Тим паче, що ще у ХIХ столітті російські селяни дивувалися, коли слов’янофіли вбиралися у російський, як вони гадали, національний одяг. І селяни казали: «Зачем барин в персидский халат вобрался!»... Нема у них свого, національного, все — позичене, привласнене. Від китайських пельменів до фінської лазні, а одяг — суміш марійсько-ерзянсько-чудьсько- і бозна чого.
Але, власне, хай би ходили хто в чому хоче. Проте Герман Стєрлігов не визнає кордонів України і Білорусі, пропагує єдину Русь — звісно, вона має бути російськомовна з бабами у сарафанах... Єдина слов’янська держава йому мариться — недарма є почесним громадянином терористичного російського утворення «ДНР».
Стєрлігов називає себе головою Товариства любителів давньої писемності і в привезених до Новгорода-Сіверського книжках доводить, що ніякої української мови нема, не кажучи вже про державність. Як не через двері, так через вікно пропаганда «русского мира» преться в українську хату...
Спочатку Дзюба оголосив про свої наміри реалізувати в російському прикордонні доволі амбітний проект, який полягав у вирощуванні на місцевих землях сільськогосподарського призначення екологічно чистих зернових культур та побудові у межах окремих сільських громад «населених пунктів нового зразка» із розвиненою інфраструктурою (церквами, пекарнями, млинами тощо).
Чи давав він при цьому хабарі районному та сільському керівництву — мені не відомо. Але відомо, що просто так любов’ю до прибульців з химерними планами місцеве начальство не палає. Проте тодішній голова районної державної адміністрації В’ячеслав Кауфман та його перший заступник Руслан Веремієнко з послідовником російського відлюдника фотографувалися (нині
В. Кауфман — голова райради, а
Р. Веремієнко — голова РДА. — Ред.). І сам Герман Стєрлігов зі свого російського хутора в український Новгород-Сіверський приїздив неспроста.
Отож послідовник Стєрлігова фактично на кордоні з Росією отримує гектари української землі. Землі там вистачає вільної. Це село Ясна Поляна Бучківської сільради. Може, і назва села привабила прихильника російської ідеї — прям Лев Толстой...
У селі на той час люди проживали лише у двох будинках та В. Дзюба подбав, щоб воно стало ще більш відлюдним — обгородив частоколом, порозвішував неграмотні заборони, навіть заборонив користуватися дамбою, через яку пролягає єдина автодорога. Ставок також прихопив, заборонивши місцевим до нього наближатися — рибу він там розводив. Під час конфлікту з місцевою мешканкою зламав їй пальці — районна поліція, схоже, покриває руськомірця, оскільки надіслала відписку на скаргу потерпілої.
Володимир Дзюба вірогідно сподівався розселити на прикордонні таких, як сам, бородатих росіян. Певно, завадила війна і відокремлення українського від усього токсичного російського. Нині, кажуть, що послідовник Стєрлігова сіє пшеницю та гречку, у Москві продає хліб по 200 гривень за буханець, мед по 700 гривень за літр, що купує його у селян. Під маркою екологічно чистих продуктів дурить москвичів — та й нехай. Але ж тут, в Україні, поширює маячні ідеї свого російського фюрера, нав’язує нам орієнтацію на ту ж таки Москву. Досить сказати, що підручник історії того ж таки Стєрлігова зветься «Від Грозного до Путіна». І цей же таки Стєрлігов закликав свого часу підривати лінії електропередач, коли почалась російсько-українська війна, щоб «занурити Київ і Дніпропетровськ, Львів і Чернігів в хаос і потоки каналізації — тільки так можна зупинити дії військової хунти на Донбасі». Отаке воно, обличчя прихильника російської монархії і «любителя давньої писемності». До речі, подружжю Дзюб він запропонував переїхати до себе в поселення «на час гонінь»...
А що ж зробили районні владці для виправлення ситуації, яку самі і допомагали створювати?
Руслан Веремієнко, голова Новгород-Сіверської районної державної адміністрації, переконаний, що питаннями сепаратизму та впливу сусідньої Росії повинні спецслужби займатися, а не районна влада: «Їздили ми з Кауфманом на запрошення Пімєнова і в Ясну Поляну, і на сесію Бучківської сільської ради — а що поганого у тому, коли на забиті хутори приїздять люди, що обіцяють їх відродити?! Он Дзюба церкву відроджує — десь віднайшов документи, про цю церкву ніхто й не знав. І млин він поставив, і в Москву продукцію якось возить і його через кордон пропускають, та й з прикордонниками він дружить. А що місцеві його не люблять, так, знаєте, це як ото і сам не гам, і другому не дам. Які там його політичні погляди — не моя компетенція, хай СБУ займається».
До речі, щодо виділення землі дивному поселенцю голова РДА також криміналу не бачить: «У межах населеного пункту він викупає хати у нащадків, оформляє законно землю. А за межами населених пунктів землю виділяє не районна влада, а обласне управління Держгеокадастру».
Звісно, господарники у політику не повинні вмішуватися, правда? Як і в те, що у районі «білі плями» для українського інформаційного простору, що російська пропаганда тут вільно гуляє... Зрештою, і господарських успіхів у господарників, що політикою не займаються, також не помітно...
Чернігівська область.
