У Львові завершився безпековий форум, співорганізатором якого виступила заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд. У цьому місті він відбувся вдруге. Торік захід зібрав менше спікерів. Він пройшов досить успішно для фахового середовища, але без особливого резонансу в суспільстві. Цього року роботу над помилками виконали — виступити запросили понад чотири десятки експертів з різних куточків нашої країни та світу. А всього форум зібрав понад дві сотні учасників.

Гості з’їжджалися до культурної столиці нашої країни всіма доступними шляхами — повітряними, автомобільними, залізничними. Їх зустрічали волонтери — студенти львівських вишів. Неформально їх тут називали ельфами. І не випадково — молоді та натхненні хлопці й дівчата українською і англійською надавали всю необхідну інформацію. Потреба у такій гостинності справді існувала, адже графік роботи був таким щільним, що тільки вдало організована логістика могла дозволити заходу працювати в такому ритмі. У однієї дівчини поцікавилася, чому вона погодилася на таку роботу. Каже, що навчається у Львівській політехніці, а більшість волонтерів із Українського католицького університету (в якому, власне, й відбувалися всі дискусії). І от від однієї з подруг довідалася, що набирають групу охочих для супроводу учасників форуму. «Я й кажу, «а чого ж ви мене не кличете», — розповіла студентка. — Довелося, правда, сказати, що я добре знаю англійську. Хоч знаю її недосконало, але для того, щоб спілкуватися з людьми, вистачає. Гості дякували мені за те, що я довела їх до готелю і відповіла на всі запитання, а мені від цього так радісно. Відчуваю просто, що волонтерство — це моє». До праці під час форуму доводилося ставати о сьомій годині ранку. Завершувалося все не раніше дев’ятої вечора. Молоді люди весь цей час були поруч з учасниками форуму і готові допомогти щохвилини.
У сучасному світі питанням безпеки приділяють особливу увагу. На цьому наголошував у своїй промові британський політолог Едвард Лукас. Саме з його виступу на тему «Економіка війни чи війна економік» розпочався форум, він задав тон подальшим дискусіям. За словами експерта, який, до речі, входить до десятки «русофобів» за версією фінансованого телеканала RT, перша війна економік відбувалася під час Холодної війни. Саме через суттєві слабкості Радянського Союзу в економічному плані Європа виграла цю війну, зазначив він. Мовляв, «ми надавали кращі послуги та кращий добробут населенню і тому отримали певну економічну силу». Тільки-но Горбачов почав реформувати свою систему, вона почала розпадатися. Саме тоді світ вирішив, що демократія працює, а Радянський Союз — це нісенітниця. Тоді це називали «кінцем історії» і думали, що далі вже все буде добре.
Однак просто заробляти гроші для підтримки миру вже недостатньо, вважає Е. Лукас: «Наша система теж дає збій». Як доказ — фінансова криза 2008-го. На думку фахівця, належних уроків із тієї ситуації не винесено і нова фінансова криза не виключена. Велику загрозу становлять також кібератаки. Та це просто реальність, у якій ми живемо, каже політолог, а погана новина в тому, що є люди, які намагаються використати слабкі місця системи. «Ми ще не тримаємо руку на пульсі того, як гроші зв’язують операції впливу», — застерігає експерт.
Виступ Едварда Лукаса хоч і відбувався у форматі офіційного прийому, пройшов у невимушеній атмосфері. Гості спілкувалися між собою, кожен міг підійти до спікера, або до співорганізаторів — заступника Голови Верховної Ради Оксани Сироїд та генерал-лейтенанта американської армії у відставці Бена Ходжеса. Того вечора, незважаючи на серйозність заходу, було багато усмішок, жартів, спільних селфі.
Другий день безпекового форуму присвятили здебільшого викликам, пов’язаним із економічною та інформаційною безпекою нашої країни. Ключовим виступом цього дня можна сміливо назвати виступ віце-президента центру аналізу європейської політики СЕРА Реки Смеркені. Вона говорила про ризики, які несе за собою будівництво «Північного потоку-2». Вона зазначила: в Європі з приводу цього питання намагаються виходити з точки зору політичної нейтральності. Але це може бути реальною загрозою, відтак розрив між різними партнерами посилюється і нині ведуться дві різні дискусії. «Цей газопровідний проект може поставити майбутнє найважливіших активів у залежність від політичної волі Росії, — підкреслила Р. Смеркені. — І це стосується також українських активів. Це не один із безпекових чи енергетичних проектів. Коли його закінчать і контракти будуть підписані — цей чинник може вплинути на всі політики і концепції у Європі. І тоді вся післявоєнна історія поділиться на епохи до «Північного потоку-2» і після нього. Це важлива фаза». Експерт зауважила: якщо цей проект не відбудеться, це не применшить роль Росії як ключового постачальника газу до Європи і не зменшить потужності Росії з газових поставок. Це не зашкодить ані Німеччині, ані споживачам ЄС. Санкції у цьому питанні досить дієві, каже фахівець, але якихось конкретних важелів впливу поки що не існує. Достеменно відомо одне — жодна окрема країна не в змозі розв’язати цю проблему. Сила — в єдності світової спільноти.
У перерві між панельними дискусіями учасники і гості спілкувалися один із одним. Журналісти брали коментарі, домовлялися про інтерв’ю, експерти дискутували з опонентами на теми, які не встигли обговорити під час офіційних дебатів. Очевидно, такій невимушеності сприяла атмосфера, яка панує в Українському католицькому університеті. У цьому закладі проводили і минулорічний форум. За словами Оксани Сироїд, важко буде відмовитися від того, щоб проводити його тут і втретє, хоча гостей більшає і стає затісно. Заступника Голови Верховної Ради зрозуміти можна. Приміщення університету збудовано 2012 року неподалік Стрийського парку, але й досі як нове. Та особливий його шарм не в тому — атмосферу, як і скрізь, тут створюють люди. Студенти під час проведення форуму навчалися у звичному режимі. Помітно було, що вони звикли до частих гостей у їхньому закладі й вміють достойно з ними співіснувати. А ще — також завжди готові допомогти.
Співорганізатори Львівського безпекового форуму на час його проведення, схоже, забули про свої високі звання і виконували ролі, швидше, розпорядників. Під час однієї з перерв мала можливість поспілкуватися з ними. Так, з’ясувалося, що напередодні форуму Бен Ходжес відкривав такий само захід у Варшаві. Але все покинув там і приїхав у Львів. Каже, що зовсім про це не шкодує і не вагався жодної хвилини, бо дуже любить це місто, а Оксана Сироїд — його «улюблений парламентарій у світі», бо «наполеглива й смілива». Склалося враження, що у Бена Ходжеса взагалі особлива повага до жінок, які, за його словами, «не бояться брати на себе відповідальність за рішення». Каже, спостерігав за тим, як жіноцтво виявляє себе в американській армії — працювати з ними простіше і надійніше. Генерал-лейтенант висловив жаль, що мали місце сексуальні скандали серед військових чоловіків та жінок. Однак зауважив: неприємних історій помітно поменшало після того, як серед керівництва армії теж почали з’являтися жінки. Тільки-но Бен Ходжес почув, що я журналіст, перше, що запитав — чи відчуваю тиск у контексті свободи слова. Запевнила його, що парламентське видання «Голос України» відкрите для всіх політичних сил, представлених у Верховній Раді, тому подібні речі в нас неможливі.
Третій день присвятили здебільшого питанням армії та оборони. Цього дня в залі було особливо багато людей у формі. Однак, домовилися, що наступного разу запросять і тих, хто нині перебуває на передовій, для того, щоб перевести розмову в більш практичну площину. На заключній панелі пролунало багато пропозицій з приводу того, як краще організувати наступний форум. Сумнівів, що його проводити необхідно, не виникало ні в кого.

Надія СМІЯН.