Пам’ятник останньому отаманові Запорозької Січі Петру Калнишевському, який нещодавно відкрили на вулиці Калнишевського в Оболонському районі столиці, став одним із популярних туристичних об’єктів Києва. Встановили монумент козацькому ватажкові, котрого цариця Катерина II за волелюбність і відданість рідному народу відправила на довічне заслання у Соловецький монастир, де він помер на 113-му році життя, на території Спасо-Преображенського храму зусиллями Оболонської РДА та Всеукраїнського благодійного фонду імені Святого Петра Калнишевського. Тепер біля пам’ятника збирається не лише церковна громада, а й представники громадських організацій, його відвідує багато туристів.
На знімку: народний депутат України попередніх скликань Юрій Гнаткевич та настоятель храму отець Зіновій біля пам’ятника Петру Калнишевському (справа наліво).
— Петро Калнишевський для українців і всього світу — це символ нескорених, — каже народний депутат України попередніх скликань Юрій Гнаткевич.
За розпорядженням імператриці, котра боялася самостійності січовиків і наказала знищити Запорожжя, 4 червня 1775 року козацький табір оточило 100-тисячне військо царського генерала Текелі, що поверталося з російсько-турецької війни. Скарбницю й церкву пограбували, із січових сховищ забрали клейноди, усі матеріальні цінності, а кошового Петра Калнишевського, військового писаря Івана Глобу, військового суддю Павла Головатого в кайданах відправили або на Біле море, або в Сибір. За 25 років перебування у кам’яному мішку Соловецького монастиря кошовий отаман не втратив людської гідності, він, як і в Україні, вдягав козацький стрій і навіть розмовляв українською мовою, про що згадують прочани, які могли бачити Калнишевського тричі на рік — на Різдво, Великдень і на Спаса, коли в’язня виводили з камери. Козак, котрий цілих десять років отаманував на Запорозькій Січі, власним коштом спорудив та відремонтував багато храмів: Святих Петра і Павла у Межигірському монастирі поблизу Києва, Святої Трійці у рідному селі Пустовійтівці на Сумщині, Покрови Пресвятої Богородиці в Ромнах, Різдва Богородиці в Лохвиці, Святого Миколая в Смілі та в інших містах і селах, опікувався школами і шпиталями.
Історія життя й духовного подвигу Петра Калнишевського, якого звільнили за амністією царя Олександра I у березні 1801 року, в Російській імперії довго залишалася під грифом «таємно». Нині вона повертається в книги і підручники разом із пам’ятниками талановитому полководцю й українському патріотові, котрі з’явилися у Пустовійтівці і Недригайлові на Сумщині, у Кривому Розі, засновником і небесним покровителем якого є канонізований Петро Калнишевський, а тепер і в Києві.
Світлана ЧОРНА.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
