Ще рік тому, коли Красноріченська об’єднана громада була лише створена, її голова Віталій Жувака (на знімку), розповідаючи про плани, згадав про дитячий садок. У селищі для нього збудовано велике двоповерхове приміщення на понад сто діток. Але багато років дитсадок не працював і батькам доводилось возити своїх малюків до іншого садочка за десять кілометрів від селища — у Бараниківку. Щоб приміщення не простоювало, на другому поверсі для вірян відкрили храм, а коли збудували нову церкву і приміщення було звільнено, громада порушила питання про відновлення садочка.
— Сьогодні у нас діє чотири групи, їх відвідують 76 дітей, — розповідає директор закладу Марина Погоріла. — Перебування дітей в садку коштує недорого — 250 гривень на місяць. Черга існує, але невелика — дві-три дитини до старшої групи. Будівля садочка велика, функціонують не всі приміщення, тож можливості для розширення є, але потреби в цьому поки що немає.
— У Красноріченському дитсадок відремонтували, а в Бараниківці робитимемо ремонт за допомогою проектів ДФРР, — підключається до розмови Віталій Жувака. І додає. — Якщо дорога — це наша гордість, церква — наша душа, то дитсадок — наше майбутнє.
Загалом Красноріченська територіальна громада має великий потенціал, оскільки в неї вигідне географічне розташування. Зокрема, через залізничну станцію Кабаннє можна перевозити товари в інші регіони України. Отже, Красноріченське розглядається, як один із найвигідніших логістичних центрів області. Дехто з далекоглядних представників бізнесу це давно зрозумів і почав готувати майданчики для будівництва складів логістичного центру. Громада на цьому може заробити чималу копійку. Крім того, є й інші економічні перспективи, в тому числі й для іншого села — Бараниківки. Поліпшуються й соціальні умови жителів громади. Днями, зокрема, тут відкрився Центр надання адміністративних послуг, де згодом планують встановити банкомат і термінал. У перспективі — створення двох віддалених робочих місць адміністраторів центру в Новоолександрівській та Бараниківській сільських радах. Також планується надання послуг Пенсійного фонду України, Державного центру зайнятості, соціальної служби через їх представників. Працюватиме й нотаріус, надаючи послуги з реєстрації бізнесу, нерухомого майна тощо. Одно слово, незабаром ЦНАП надаватиме понад 30 адміністративних послуг, в тому числі й соціальні, для майже семи тисяч мешканців громади. Отже, відтепер не потрібно їздити в район по різні довідки. Свої невідкладні справи можна вирішити на місці. До того ж ЦНАП має й мобільний кейс, який в окремих випадках дає змогу обслуговувати клієнтів поза центром. Усе робиться для зручностей людей.
— Торік завдяки програмі ПРООН ми встановили в селищі освітлення на сонячних батареях — загалом 30 стовпів. На деяких із них облаштували відеоспостереження, що дає великий плюс для безпеки селища. Цьому завдячуємо обласній програмі ДФРР та проекту ПРООН, гранти яких ми виграли, — хвалиться голова.
Тож за рік від часу створення громада довела свою спроможність, заклавши міцну базу для подальшого розвитку, однак за цей період решта з тих сусідніх сіл, які могли б увійти до складу ОТГ, так і не зробили такого кроку. Чому?
— В одному випадку сільські голови бояться втратити своє крісло, в другому — люди не хочуть змін, бояться новацій. Мовляв, хоча й живу погано, але краще не буде, — пояснює Віталій Жувака. — Скільки існує наша громада, приходило багато посланців — цікавилися, розпитували, робили висновки. Але на місцях немає таких сильних ініціативних груп, як, наприклад у Бараниківці, які б усе «заколотили». Сьогодні є перспективним Новомикільське. Село раніше бажало приєднатись до Сватового, але там йому відмовили, мовляв, своїх багато. І сьогодні Новомикільське немов відрізане — Сватове до себе не взяло, до нас воно поки що не хоче, а до районного центру Кремінна далеко, та й ми шлях перерізаємо. Думаю, новомикільці згодом зрозуміють свою безвихідь і приєднаються до нас. А поки що вагаються. Три села — Невське, Макеївка та Нововодяне — ми теж розглядаємо як потенційних членів нашої громади, але відстань до них велика — до двадцяти кілометрів. Отож вони теж роздумують: чи до Кремінської громади увійти при її створенні, чи до нас. Але схиляються до Кремінної, бо з містом у них пряме сполучення, а до нас дорога погана. Утім, це питання можна вирішити. Те саме і Голубівка — розташована від нас за 20 кілометрів. Їй вигідніше увійти до Новоастраханської громади, якщо вона буде створюватись. А щодо Новомикільська скажу так: ми тут усі розташувалися під горою, навколо річки. Справді єдина громада.
Те, що сьогодні має Красноріченська ОТГ, і те, як вона за рік просунулась уперед, є ще одним свідченням успіху реформи місцевого самоврядування, що поліпшує якість життя сільського населення.
Луганська область.
Фото автора.
