У Рівному відбулася презентація виставки «Емансипація жінок у міжвоєнній Польщі». Вона розповідає про життєві історії та діяльність 9 лідерок жіночого руху. Серед них — українки, польки та єврейки. Багато з них працювали на Західній Україні (зокрема в Рівному).

За часів Другої Речі Посполитої (1918—1939), коли частина західноукраїнських земель перебувала у складі цієї держави, стрімко розвивався процес емансипації жінок. Їхня нова роль визначалася змінами в капіталістичній економіці та соціальних відносинах.
Емансипації жінок у Польщі сприяло поширення на них виборчих прав. Деякі з них стали активними учасницями суспільно-політичного життя. Найбільш ініціативні брали участь у діяльності політичних партій, виборах до органів місцевого самоврядування, національних зборів Польщі. Упродовж 1918—1939 рр. у сеймі та сенаті різних скликань працювало 49 жінок (це лише 2% від загальної кількості послів і сенаторів).
Серед жінок, про діяльність яких розповідає виставка, — Мілена Рудницька, Роза Мельцорова та Зоф’я Морачевська. Вони стали символами українського, польського та єврейського жіночих рухів за рівні можливості. Всі троє були обрані до польського парламенту. З його трибун вони відстоювали права жіноцтва на теренах усієї держави та надихали інших представниць своїх націй до боротьби за рівні права у суспільстві.
Серед героїнь виставки є і рівнянки. Зокрема, Хая Сандберг і Парасковія Багринівська сприяли просвіті жінок Рівного та Волині загалом.
Ось що сказав Максим Гон, директор Центру «Мнемоніка», який створив цю експозицію: «Ця виставка — це ракурс історії, не одягнутої у чоловічі брюки. Це наближення історії до виміру наших матерів і бабусь. Це історія, яка повертає нас в епоху, коли жінки ще не до кінця усвідомлювали наднаціонального характеру своїх прагнень, того факту, що вони вирішували однакові проблеми. Це історія в національних шатах — українок, польок і єврейок, які прагнули стати нарівні з чоловіками. Їхнім першочерговим завданням було здобуття нових професій і піклування про знедолених. Але національні бар’єри стали тим чинником, який змусив усіх їх боротися за реалізацію високих ідеалів, не шукаючи собі соратниць серед представниць інших націй. Виставка показує персональні історії успішних жінок, які не тільки дбали про себе та свої сім’ї, а й здатні були лікувати «хвороби» свого часу. Ця людська і громадянська звитяга — причина заговорити вголос про приклад, вартий наслідування».

Рівне.