Вінниця:
Меморіал пам’яті розстріляних євреїв і солдатів у роки Другої світової «Кривавий Яр» облаштовують активісти ГО «Ладижинська громадська рада» та історичного клубу «Гіпаніс».
На місці розстрілу двох тисяч осіб, більшість з яких — ні в чому не винні мирні люди єврейської національності, встановили кам’яну брилу. Вона стане центральним об’єктом майбутнього меморіалу. Про це «Голосу України» розповів координатор проекту Петро Войт. «Навколо Ладижина досліджено принаймні сім місць розстрілів, — каже Петро Войт. — Цю непросту роботу виконали учасники історичного клубу «Гіпаніс», який очолює колишній директор школи села Губник, історик за фахом, краєзнавець, автор книги про історію рідного села Іван Ткаченко. На жодному з цих місць нема жодного знака. Деякі з них засипано відпрацьованими будівельними матеріалами. Наші організації втілюють проект, який так і назвали — «Меморіал «Кривавий яр».
Кістки розстріляних знаходили ще за радянських часів, однак на такі факти тодішня влада не реагувала. За словами Івана Ткаченка, у їхньому селі Губник, неподалік Ладижина, старожили розповідали, що у будівлі нинішнього магазину була комендатура нацистських окупантів, а в тутешньому дитсадку — один із бараків єврейського гетто.
Коли дослідники підійшли до одного з місць розстрілу, їх вразила тиша. «Там навіть птахи не співають, — ділиться спогадами Петро Войт. — Під цим гнітючим враженням активісти Петро Кривич, Микола Шерник, керівник ГО «Ладижинська громадська рада» Андрій Скакодуб записали відеозвернення до земляків з проханням долучитися до вшанування пам’яті розстріляних. Розмістили його на сторінці організації в Інтернеті. Його суть — допомогти встановити на кожному з місць розстрілів пам’ятні знаки. Щоб сюди приходили люди, приносили квіти, щоб про це знали майбутні покоління».
Перший крок уже зроблено. Центральний об’єкт майбутнього меморіалу встановлено. Кран для завантаження каменя і транспорт для його перевезення надав підприємець Олександр Романюк. Підтримали активістів керівники щебеневого заводу. Дослідники сподіваються, що знайдуться небайдужі земляки, які мають матеріальні ресурси і допоможуть здійснити задумане. «Дуже важливо, щоб до продовження подальших досліджень долучилася молодь, учні, студенти», — наголошує координатор проекту Петро Войт.
