У Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» відбулася презентація «Енциклопедії Голодомору». Над виданням, яке вміщує понад тисячу статей, доктор історичних наук, професор Василь Марочко працював цілих 30 років.
Міністр культури Євген Нищук та доктор історичних наук Василь Марочко під час презентації «Енциклопедії Голодомору».
— Енциклопедія викладена в академічному стилі, має меморіальну функцію, — зазначає дослідник. — До кожної статті є посилання на джерела, документи, літературу.
У тридцяти тематичних блоках представлено поіменний список жертв Голодомору, праці українських демографів 1930-х років, багато з яких були репресовані владою, бо їхні дані суперечили офіційним цифрам, інформацію про організаторів штучного голоду, починаючи від членів Політбюро і закінчуючи чиновниками районного рівня, про ЗМІ — російські, українські й закордонні, що подавали правдиву інформацію чи, навпаки, заперечували голодомор і його трагічні наслідки, статистика.
— Ми сьогодні сперечаємося з демографами, скільки нас загинуло за часів Голодомору. Вони кажуть, що 3,5 мільйона. Я маю джерела, архівні кримінальні справи демографів, репресованих у 30-х, які підтверджують, що загинуло 7,7 млн українців. Гіпотетичний прогноз демографа Арсена Хоменка на 1937 рік розраховував на 35,6 млн, а всесоюзний перепис населення 6 січня 1937 року зафіксував 27,9 мільйона. Проста арифметична дія засвідчує втрату 7,7 млн від 1932-го до 1937 року. Тому треба «оцифрувати» ці 7,7 млн. Вони в музеї представлені. Треба не забувати, що жертвами Голодомору стали щонайменше 18 мільйонів, які отримати фізичні й психологічні травми.
Цифру 3,5 мільйона померлих від голоду, організованого Сталіним, Василь Марочко називає радянським міфом, як і те, що причиною трагедії став поганий урожай.
— Перш за все я хочу передати прийдешнім поколінням правдиву історію, — каже він. — Це мій внесок у дослідження та збереження в пам’яті однієї з найтрагічніших сторінок українського народу.
Історик підкреслює, що, збираючи інформацію для книги, він опрацював особистий фонд Сталіна, архіви голови Всеукраїнського виконавчого комітету Петровського, Кагановича й інших тогочасних діячів. Ще в 1989 році Василь Марочко разом з іншими дослідниками опублікував в Українському історичному журналі листи селян, які вони у 1932 р. адресували Сталіну, Петровському, Калініну, розповідаючи про страшні події в українських селах.
— Шансу на порятунок у приречених на голодну смерть не було жодного, — каже історик. — «Чорні дошки», заборона на продаж квитків — так позбавляли людей права на життя.
Дослідник наголошує, що сотні тисяч людей померли у 1932-1933 роках і на Кубані, де проживали етнічні українці, а також в Казахстані. Росія, каже Василь Марочко, мала б вшанувати ці жертви, але відмовляється це робити. І коли десятки країн визнали Голодомор геноцидом українського народу, президент РФ Путін заявляє, що «голодомор — не історичний факт».
Дослідник нагадує, що термін «штучний голод» зафіксовано у лютому 1932-го, тоді він з’явився у пресі Галичини.
В енциклопедії дослідник подає також інформацію про діяльність Торгсину, де за ювелірні прикраси й золоті царські монети селяни отримували мізерну пайку їжі, раціону голодуючих, перелічує області й райони, охоплені голодом. Василь Марочко зазначає, що включив до книги лише 50 постраждалих районів з різних регіонів України, тоді як загальна їх кількість — 369. Окрема стаття присвячена канібалізму — соціальній мутації, викликаній нелюдськими стражданнями людей. Справи про такі випадки історик знайшов в архівах МВС.
Видання енциклопедії профінансувало Міністерство культури. Наклад книги — тисяча примірників, які буде передано в бібліотеки, університети, громадам українців за кордоном.
Міністр культури Євген Нищук під час презентації зазначив: «Міністерство наразі розглядає можливість перекладу енциклопедії англійською мовою».
Світлана ЧОРНА.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
