Мешканець села Берестя Дубровицького району Петро Отупор (на знімку) володіє мовою «навпаки».
Скажімо, він може легко перевернути справа наліво будь-яке слово, розмовляти задом наперед, навіть «Заповіт» Тараса Шевченка у такий спосіб декламувати. Петро Васильович нині на пенсії. Свого часу був головним механіком, начальником цеху і навіть керівником пожежної частини на фабриці. Втім, ні на роботі, ні поза нею не дуже афішував свою особливість. Хоча відкрив її ще в дитинстві.
— Спеціально цього не вчився. Якось у першому класі сусід по парті вирішив поглузувати і написав фразу навпаки. Я з легкістю її прочитав. І так усе почалося. Батьки по-доброму сміялись із такого дивацтва. Бувало, тато підготує важкувате слово, завчить його і давай перевіряти мене. А я раз — і відповідаю. Це виходить мимоволі. Ось як ми зараз вільно спілкуємось, так я можу запросто й навпаки. «Переклад» робиться автоматично сам у голові, — розповідає Петро Васильович, якому, як зізнається, такі здібності практично не знадобилися — хіба тільки для того, щоб потішити рідних, друзів. Із трьох дітей і вісьмох онуків здібність розмовляти абракадаброю більше нікому не передалась.
Феномен Петра Васильовича фахівці пояснюють науково: якщо у звичайних людей задіяна одна половина мозку, поки інша відпочиває, то у таких, як Петро Васильович, обидві половини працюють одночасно. Саме тому він легко спілкується, співає і думає словами навиворіт.
Не менш здивував вік Петра Васильовича. У свої вісімдесят він виглядає як мінімум на десять років молодшим, бо веде здоровий та активний спосіб життя: щоранку робить зарядку, старається двічі на тиждень приділити час заняттям зі штангою, підіймає по 50—60 кілограмів, може проїхати на велосипеді 20 кілометрів.
Леся КОНДРАТИК.
Фото автора.
Підготувала наш власкор у Рівненській області Олександра ЮРКОВА.
Дубровиця.
