Два шматочки хліба, випеченого із шкаралупи жолудів, картоплі й різних домішок у 1932 і 1933 роках, знайдені в архівній кримінальній справі № 65567 репресованого мешканця Києва Олексія Сорокіна, представили у Центральному державному архіві громадських об’єднань. 

Справу учителя співу, регента церковного хору, який народився 1877 року у селі Клепачі Хорольського району на Полтавщині, разом з іншими 34 тисячами одиниць зберігання передали із СБУ до ЦДАГО у 1994 році. Відтоді її ніхто не замовляв. Речові докази злочину сталінського режиму виявили під час планових робіт з науково-технічного опрацювання матеріалів, поаркушного перегляду справ. З документів відомо, що Олексій Сорокін за соціальним походженням — із селян. У 1889 році закінчив народне училище, а згодом — учительські курси. Працював у школі, з 1912-го по 1916 рік був регентом Кубанського козачого військового хору, пізніше знову вчителював та керував церковним хором. Певно, тоді й потрапив на облік НКВС.
— Олексія Сорокіна заарештували 26 червня 1941 року, коли під час наступу німецьких військ розпочалася зачистка нелояльних до влади громадян, — каже директор Центрального державного архіву громадських об’єднань Ольга Бажан. — У його кримінальній справі зберігся звичайний шкільний зошит, куди він записував свої роздуми.
Під час обшуку у Сорокіна знайшли церковну літературу й загорнуті у пояснювальні записки шматочки хліба, які й стали доказами «контрреволюційної та антирадянської пропаганди» киянина. За словами Ольги Бажан, частину книг енкаведисти знищили, а шматочки хліба долучили до кримінальної справи з грифом «зберігати вічно».
— Це непряме визнання владою своєї провини, — зазначає Ольга Бажан. — Вони розуміли, що саме цей речовий доказ можна використовувати в агітації проти злочинів, які було скоєно радянською владою під час Голодомору.
З протоколу допиту арештованого відомо, що на запитання, з якою метою зберігав «сурогат», Сорокін відповів, що на пам’ять для доньки. У 1932 році у своєму записнику киянин занотував: «це образник для нашого повчання». Тоді ж він писав: «ми, кияни, поки що маємо хліб і не пухнемо з голоду, хоч не доїдаємо страшенно... Який страшний голод!». Згодом Сорокін пише: «в 1933 році весною голод припік так всіх киян, що вони вживали в їжу все, що попало, а замість хліба пекли коржики з кори жолудів і шкарлупи картоплі і всяких домішок. Такий образник хліба я залишив моїм дітям на взірець і на повчання. Який страшний голод! Жах!!!».
Олексія Сорокіна засудили за статтею 58-10 («антирадянська агітація») і заслали до Красноярського краю на 5 років. Арештований не визнав себе винним в інкримінованих злочинах. Відомостей про його подальшу долю не збереглося.
Голова Державної архівної служби України Тетяна Баранова зазначила, що на виконання Указу Президента «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору в Україні» в архівах ведеться системна робота з пошуку, дослідження та оприлюднення документів часів Голодомору.
Заступник міністра юстиції України Денис Чернишов наголошує, що тисячі знайдених документів розкривають наміри влади з організації штучного голоду та механізми цілеспрямованого винищення людей. Доведено факти занесення сіл на так звані «чорні дошки», ізоляції військовими частинами та міліцією населених пунктів, обмеження вільного пересування селян, обшуки з метою вилучення продуктів харчування. Він зазначив, що вже встановлено 857 масових поховань замучених голодом.

Світлана БІЛА.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Більше фото тут - www.golos.com.ua