Учора в кулуарах Верховної Ради відкрилася документальна виставка, що розповідає про причини та наслідки Голодомору 1932—1933 років. Матеріали експозиції охоплюють майже століття, адже Голодомор мав свою передісторію та наслідки. Виставка, зокрема, починається з того, якою була Україна на початку ХХ століття, за 30 років до цієї трагедії, та закінчується розповіддю про відродження пам’яті та визнання світом Голодомору геноцидом українського народу.
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький, голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна Гопко.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
«У п’ятницю, 23 листопада, в парламенті відбудеться засідання, присвячене вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років, а по всій країні відбудеться низка меморіальних заходів, приурочених до 85-х роковин цієї трагедії. Для нас надзвичайно важливо пам’ятати кожну жертву цього жахливого часу і цього жахливого злочину, який був спрямований проти українського народу. Бо наша боротьба за незалежність, яка триває й нині, є свідченням того, якою тяглою є ненависть наших ворогів», — зазначив під час відкриття виставки голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький.
Голова Комітету у закордонних справах Ганна Гопко повідомила, що в п’ятницю у Верховній Раді під час засідання, зокрема, виступатимуть представник Естонії — держави, яка перша визнала Голодомор геноцидом українського народу, представник парламенту Португалії, яка у 2017 році приєдналася до держав, що визнали Голодомор геноцидом, також будуть представники Конгресу США, парламенту Канади та інших країн. «Український парламент докладає всіх зусиль, щоб на міжнародному рівні визнання Голодомору геноцидом проти українського народу відбувалося якомога швидше і ширше», — сказала вона та підкреслила, що засудження комуністичного режиму важливе тому, що путінський режим продовжує агресію проти України. «Тільки пам’ятаючи про всі ці злочини та даючи їм адекватну оцінку, ми зможемо через правду побудувати таке суспільство, в якому подібні злочини
не повторяться», — зазначила Г. Гопко.
Заступник голови Комітету з питань культури і духовності та голова оргкомітету з підготовки засідання Верховної Ради, присвяченого вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років Віктор Єленський підкреслив, що впродовж десятиліть Голодомор був найзамовчуванішим та викресленим із пам’яті людства геноцидом, тому навіть на 28-му році нашої незалежності нам дуже важливо повертати із небуття пам’ять про невинних жертв цього жахливого злочину. «Думаю, що незабаром ми зможемо представити українцям та світу виставку про те, як викреслювали пам’ять про мільйони замордованих голодом у 1932—1933 роках», — сказав він та закликав берегти пам’ять про кожного, хто тоді помер та про кого пошепки передавали з покоління в покоління, що «його не стало у 1933 році», як це було в його дитинстві.
«Українці після здобуття незалежності зробили дуже багато, щоб зрозуміти, яким чином стала можлива ця трагедія, що забрала життя мільйонів людей, та яким чином було реалізовано цей злочин. За цей час опубліковано велику кількість документів, записано і опубліковано багато спогадів очевидців та здійснено чимало серйозних досліджень на тему Голодомору. Завдяки цьому майже 80 відсотків українців вважають Голодомор геноцидом, однак це не означає, що ми зробили все від нас залежне, щоб світ знав про цей злочин геноциду», — сказав голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. За його словами, представлена у Верховній Раді виставка, яка також підготовлена англійською, іспанською та французькою мовами, та експонуватиметься в багатьох країнах світу, якраз і пояснює, чому ми вважаємо Голодомор геноцидом та просимо світове співтовариство визнати його таким. «Ми виходимо з того, що Голодомор є однією із найважливіших подій не тільки української, а й світової історії у ХХ столітті, без розуміння якої годі зрозуміти природу тоталітаризму та злочини, здійснені і радянським, і нацистським тоталітаризмами», — наголосив він та зауважив, що хоча надзвичайно важливе рішення про визнання Голодомору геноцидом українського народу Верховна Рада ухвалила ще в 1996 році, проте робота парламентаріїв у цьому напрямі має бути продовжена, щоб розширювався перелік країн, які приєднаються до визнання цього злочину геноцидом.
Начальник наукового управління Українського інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін, знайомлячи із експонатами виставки, зазначив, що в ній містяться знайдені в архівах радянських спецслужб унікальні документи, зокрема, інструкція про застосування так званого «закону про п’ять колосків», згідно з яким тисячі людей були засуджені до розстрілу чи до 10 років таборів. Крім того, представлено сторінки зі щоденника вчительки з Харківщини Олександри Радченко, який вона вела в часи Голодомору, та пізніше, у 1945 році, була засуджена за цей щоденник до 10 років ув’язнення.
Також в експозиції представлено щоденник мешканця Харківщини Нестора Білоуса, який зафіксував у ньому злочини радянської влади. Ось один із його записів: «10/VI-33 р. Люди помирають голодною смертю як по залізничних станціях в Харкові, на полі і ніхто не прибирає. Наприклад, Костенко Микола помер коло Таганки уже цілий місяць і ніхто не прибрав трупа, а кожен день мимо їздять командири Червоної армії. І нема діла нікому, що труп уже розклався і що неможливо ми-
мо пройти». За словами Я. Файзуліна, в архівах уже знайдено сім щоденників часів Голодомору, тож невдовзі їх буде випущено окремим виданням.
Крім того, відвідувачі виставки зможуть ознайомитися із донесенням німецьких дипломатів в Україні, в якому вони пишуть, що голод в Радянській Україні спричинений діями самої влади та що внаслідок цього вимерли до 80 відсотків мешканців українських сіл.
