Завтра Державне підприємство «Парламентський телеканал «РАДА» відзначає своє 20-ліття
Хоч формально в перший ефір парламентське телебачення вийшло в березні 1999 року, датою свого народження тут вважають 24 листопада 1998-го. Саме цього дня два десятки років тому тодішній очільник законодавчого органу влади Олександр Ткаченко підписав розпорядження про створення Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради. Пізніше, в 2014-му, дирекцію перетворили на державне підприємство, і телеканал «РАДА» став її правонаступником.
Директор Парламентського телеканала «РАДА» Володимир Лех.
Працівники центральної апаратної.
Журналіст Парламентського телеканала «РАДА» Наталя Андрощук.
Відповідальний секретар телеканала «РАДА» Тетяна Олексієнко.
Сидять: телеоператор Володимир Пелешко, режисер Олена Сторожук, телеоператор Сергій Тумачов, стоїть директор Володимир Лех.
Журналіст Парламентського телеканала «РАДА» Галина Ткаченко.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Більше фото тут — www.golos.com.ua
Перша програма мала назву «Щоденник сесії» і виходила в ефірі Національного телеканала. Із тих часів і досі посаду відповідального секретаря «РАДИ» обіймає Тетяна Олексієнко. Коли перейшла сюди з Національного телебачення, де працювала журналістом, мала вже 38 років. Каже, що завжди добре почувалася на цій роботі, бо «колектив час від часу змінюється, але бажання працювати в усіх не згасає». «Тут багато молоді, й уся молодь працює із задоволенням, — продовжує фахівець. — Серед них і я не відчуваю себе старожилом. Це приємно. Мої обов’язки — це графік програм і зйомок, спілкування з операторами, депутатами і помічниками, організовую телевізійні перегони. Вирішую ті організаційні питання, якими директор не має займатися». Тетяна Олексієнко жартує, що пересиділа на своїй посаді всіх директорів. Із першим — Миколою Орловським, каже, мала найкращий контакт, бо знайома з ним мало не зі студентської лави — відколи прийшла на УТ-1, де він на той час був молодим спеціалістом. Але комфортно працювати і нині — з молодим та амбітним директором Володимиром Лехом.
На парламентському каналі свого керівника люблять. Це відчувається з того, як працівники спілкуються з ним, як звертаються для вирішення якихось особистих питань. Протягом нашої двогодинної розмови з Володимиром Лехом таких робочих моментів виникало кілька — всі вирішувалися одразу, без зволікання і відтягування.
Із самого початку, у 1998-му, офіс каналу розташовувався на вулиці Липській. У 2007-му переїхали в нове приміщення на Садовій, 3а і нині тут займають два крила на сьомому і восьмому поверхах. Ще два приміщення — на Грушевського, як тут кажуть, «під куполом». Кімнати тісненькі, людей у них багато, ще більше — різного складного обладнання, яке світиться, мерехтить, говорить і показує. У пересічної людини все це викликає ступор, але фахівці добре знають свою справу і з технікою — на ти.
Наш візит на телеканал «РАДА» розпочався із кабінету директора Володимира Леха. Він розповів, що із самого початку на каналі працювало лише сім осіб. Тоді більше й не треба було, адже видавали в світ лише два інформаційні продукти. До речі, і досі існує відповідна постанова, яка передбачає, що в сесійні тижні в ефір має виходити п’ятнадцятихвилинна програма про парламентський день (такі собі підсумки, в яких стисло й коротко йдеться про те, що відбувалося під час засідання) і тижнева програма, яка називається «Парламент», де протягом 45 хвилин (цей час також чітко визначений постановою) обговорюється весь пленарний тиждень.
Нині, мабуть, кожен українець знає, що програма парламентського телеканала помітно розширилася. Окрім трансляцій пленарних і комітетських засідань, брифінгів та інтерв’ю із Головою Верховної Ради тут нині видають низку студійних проектів, таких як: «За чи Проти», «Політика UA», «Парламентський ранок», «Парламентський день», «Одкровення», «Європейська держава — здобутки України», «Велич особистості» тощо. Загалом майже три десятки. Особливо пишаються програмою «Про парламент», яка виходить в ефір після завершення пленарного засідання. У її рамках під час годинного прямого ефіру обговорюють актуальні питання за участю представників усіх фракцій. «Не могли подумати, що зможемо на вечір запросити п’ять—шість народних депутатів, — каже В. Лех. — Але як виявилося — приходять, і досить активно. Бувало навіть таке, що крім ведучих у студії зібиралися ще вісім парламентаріїв».
Глядачам неважко роздобути телефон, за яким можна зв’язатися з редакцією телеканала. І вони телефонують. За словами директора, навіть дуже часто. Здебільшого мають якісь зауваження до того, що заявляють народні обранці, і переказують свої побажання. Буває, просять показати, скільки голосів віддано за якийсь законопроект, бо не встигли побачити. Але найчастіше все-таки люди скаржаться на своє важке життя, на те, що підвищили тарифи, на особисті негаразди. Зазвичай телефонують пенсіонери, яким, мабуть, самотньо й хочеться з кимось поговорити. Тетяна Федорівна, яка приймає дзвінки, іноді й по голосу вже впізнає таких глядачів.
Телеканал транслюється не тільки на території нашої країни. Сигнал можна зловити по всьому світу. Тож «РАДУ» дивляться і далеко за межами України. Зворотний зв’язок звідти відбувається зазвичай через коментарі на YouTube та у Facebook. Здебільшого це подяка за той контент, яким наповнюють ефір. Особливо за програми з чіткою проукраїнською та продержавницькою позицією. Віднедавна, наприклад, у вихідні на «РАДІ» почали демонструвати концерти вітчизняних виконавців. Ці трансляції набирають найбільше вдячних відгуків.
Під час нашої розмови в 2016-му Володимир Лех скаржився на те, що технічна база каналу і морально, і фізично застаріла. Нині це запитання викликає задоволену усмішку на його обличчі. Протягом останніх двох років «РАДІ» виділяють кошти на капітальні витрати. Тож вдалося поміняти камери в сесійній залі. Тепер засідання транслюють у сучасному форматі 16 на 9. Завдяки якісній техніці чітко видно найдрібніші деталі того, що відбувається під час засідання. Але це те, що помітно і що цікавить звичайного телеглядача. А справжній епіцентр телевізійної кухні розміщений під куполом на Грушевського. Там оснащено дві ефірні та центральну апаратні, в яких повністю змінили апаратуру, обладнання і пульти. Режисерам та інженерам стало набагато простіше працювати, і ця робота, відповідно, стала більш якісною, пишається керівник каналу.
Саме таке оновлення і перемога у конкурсі на цифрове мовлення дали каналу змогу вийти у цілодобовий ефір. Сервери, які були раніше, не вміщували навіть 24 години різних програм. Постійно треба було щось видаляти і нове закидати, щоб мовити хоча б 14 годин. Тепер мають потужні сервери, які вміщують багато інформації. Але виникла інша проблема — штату. Ефірних годин побільшало, і збільшилося навантаження, а людей не вистачало. Довелося викручуватися. Скоротили деякі посади журналістів, щоб створити місця для ефірних інженерів, які працювали б уночі. Адже згідно з постановою Кабміну державним підприємствам заборонено розширювати штат. Але проблема повністю не вирішилася. Люди досі потрібні.
Володимир Лех давно працює на телеканалі «РАДА», але очолив його в 2014-му. Перехід від творчої професії до управлінської дався не так уже й просто. Але тепер каже: знає все, що пов’язане з документами, бухгалтерією та зарплатами, як «Отче наш». Проте й досі виникає бажання вийти в ефір. Особливо, коли бачить новини. Саме для реалізації творчого потенціалу залишив для себе підсумкове інтерв’ю з Головою Верховної Ради, «щоб не забути телевізійного життя». Адже для того, щоб підготуватися до розмови з керівником парламенту, необхідно стежити за подіями, які відбувалися в нашому законодавчому органі влади і в світі. Протягом дня доводиться директору долучатися і до творчості своїх колег, які часто приходять за порадою.
Ведучу Наталю Андрощук знає, мабуть, кожен, у кого вдома працює блакитний екран. На каналі вона з 1999-го. Тоді їй було трохи більше 20 років. Починала зі звичайного кореспондента, як сама про себе каже, «нічого не вміла і не знала». А робота ж специфічна. Треба було працювати із законами, які потрібно було розуміти, аналізувати, вивчати, а потім ще й у спрощеній легкій формі донести до глядача. Довелося удосконалюватися, щоб відповідати специфіці роботи. Нині журналіст уже працює «в кадрі», але до цієї точки довелося пройти багато інших — робила сюжети, вела щоденник сесії, потім із головою занурилася у створення новин, відкрила для себе роботу в прямих ефірах. Каже, оті всі технічні збої, форс-мажори вчать виходити з непередбачуваних ситуацій. Щоб проілюструвати свої слова, Н. Андрощук пригадала одну з них. Під час прямого ефіру її співрозмовниця розплакалася. Вона попросила зупинити запис, навіть не усвідомлюючи, що в прямому ефірі. Але припинити програму не було змоги. Тоді ведуча пустила в хід усі заготовки, всю інформацію, яка була під руками, згадала все, що пам’ятала. Поки все це видавалося в ефір, гостя ридала і ридала, причому плач посилювався. «А тоді вже я кажу: у нас прямий ефір, ми мусимо працювати далі, — пригадує журналіст.
— І співрозмовниця якось узяла себе в руки».
Наталя Андрощук поділилася однією своєю слабкістю — вона дуже любить відрядження. Приохотилася до них іще з тих ранніх часів, коли з огляду на професію просто доводилося їздити всією країною. Тепер більше працює в студії, але коли починає сумувати, то проситься в директора, щоб відправив її кудись в Західну Україну. А ще ведуча зробила несподіване зізнання: її збивають з думок заготовлені запитання. Особливо якщо їх ще й готувала не особисто. Розповідає: «Коли проводжу ефір із чистим аркушем, а він ще й виходить класним, тоді відчуваю справжній приплив сил. Коли йдеш по накатаній, немає такого відчуття. Телебачення — це адреналін. Ти розумієш: що більше ефірів, то більше їх хочеться. Це життя, без якого я не можу вже. Про інші канали навіть не мрію. Завжди казала — краще тут бути примою».
У монтажній зустрічаємо ще одне знайоме обличчя. Тут ведуча Галина Ткаченко саме працює над створенням програми «Одкровення», в якій розповідатиме про народного депутата Артема Вітка. Одразу видно, як вона переймається долею свого героя. Розповідає, що він пішов із коаліції, а потім вийшов із лав Радикальної партії, але ні про що не шкодує, хоч Олег Ляшко і досі з ним не вітається.
Галину Ткаченко ми можемо бачити у п’ятницю та середу у програмі «Парламентський ранок». Але складається враження, що живе вона все ж «Одкровенням». У цьому форматі журналіст має змогу спілкуватися з парламентаріями про їхнє особисте життя, про дружин та дітей тощо... «Бува, спочатку відмовляються говорити, а потім виявляється, що вони звичайні люди, яким притаманне все, що й кожному з нас, — і кохати, і розчаровуватися, і знову закохуватися», — ділиться колега. Але трапляється, що людина категорично відмовляється говорити відверто про особисте, тоді торкаються «інших аспектів життєпису». «Головна наша ідея — показати шлях до політики, — каже Г. Ткаченко. — Що і хто (це найголовніше) привів у політику. А люди слухають і мотають на вус. Багато депутатів розповідають, що постійна аудиторія відстежує їхнє життя. Буває, давні приятелі телефонують після ефірів. Якось був дзвінок із-за кордону. Чоловік, який ходить на яхті, пришвартувався десь у океані й там мав змогу дивитися телеканал «РАДА». І от в ефірі нашого «Одкровення» побачив свого сусіда народного депутата. Так йому було приємно, що серед чужих країв він наче вдома побував. І нам це приємно».
У рамках цього телепроекту глядачам розповіли вже більш як про півтори сотні народних депутатів цього скликання. От, наприклад, серед найперших гостей проекту в цьому скликанні стала Олена Кошелєва. Після того як нею зацікавилися різні ЗМІ, вона прийшла на «РАДУ» і розповіла все про себе, про батьків, про те, як стала народним депутатом. Вона була дуже задоволена цим ефіром. Він і досі один із найбільш рейтингових на YouTube, бо це фактично єдине її інтерв’ю.
Працює на телеканалі і гример Ірочка. Від неї залежить вигляд ведучих та гостей студії. Вона кожному вкладає зачіску і гримує. Гості приходять здебільшого підготовленими до ефіру на власний розсуд, але, буває, і над ними доводиться «почаклувати». Особливо боязко до цього підходять чоловіки. Є такі, що категорично відмовляються припудрювати обличчя. Не допомагають ніякі вмовляння та аргументи про те, що під світлом софітів цей грим буде зовсім не зайвий.
Під час нашого візиту в студії тривав запис програми. Ведучий Вадим Перенчук якраз спілкувався із народним депутатом Володимиром Мельниченком. Говорять про церкву, про субсидії, про те, що відбувається в парламенті.
Режисери і монтажери уже два місяці як опановують нове обладнання. Кажуть, до гарного швидко звикаєш, і всі вже вміють працювати з новою технікою. Оператор Володимир Пелешко, який, до речі, працює на каналі також із перших днів, нині — за пультом, на якому виведено сім екранів із зображеннями, яке передають камери з сесійної зали. Саме від нього залежить, яку картинку ми бачимо на своєму екрані. Для цього потрібен неабиякий досвід. В. Пелешко, наприклад, напам’ять знає, який депутат де сидить і хто з якої фракції. Тому може миттєво відшукати в залі людину, про яку йдеться або яка бере слово, і вивести її обличчя для глядача. «Ось дивіться, — каже, — йде депутат на трибуну, зараз я його трохи поправляю, і от він уже в ефірі». Поки це відбувається, В. Пелешко фокусується вже на іншому депутатові, а примовляє чи то до нас, чи сам до себе: «А це в нас Яків Якович Безбах. Був народним депутатом ще в СРСР. У Москві засідав. А сам з Луганська»...
Загалом у телеканала «РАДА» є майже три десятки діючих камер, усе, що перед ними відбувається, виводиться на маленькі монітори в режимі он-лайн. Від усього того перед очима мерехтить, але для фахівців — це робочий антураж. Вони працюють для того, щоб ми могли оперативно і чесно дізнаватися, що відбувається в стінах Верховної Ради.
Володимир Лех поділився з «Голосом України» планами на майбутнє. «Хочемо трохи змінитися з грудня, — каже. — Тепер у нас будуть тільки парламентські новини. Раніше ми відзначали і події, пов’язані з Прем’єр-міністром та Президентом, розповідали, що відбувається в країні та світі. Але подумали і переосмислили. Наш телеканал не має аналогів. Володіємо ексклюзивною інформацією, тому робитимемо тільки парламентські новини. Нам це простіше, і для глядача це краще. Ми не переплюнемо «Інтер» та «1+1», які мають своїх представників у кожній області». Директор телеканала поділився, що вже працюють над програмою, в якій оглядатимуть Facebook політиків. Один із журналістів уже підписується на всіх народних депутатів і відстежуватиме, що вони постять. Адже далеко не всі сидять у мережах. А для пенсіонерів ця інформація взагалі недоступна.
«Голосоукраїнці» вірять, що попереду в колег із парламентського телеканала «РАДА» великі зміни. І бажають успіху на цьому шляху розвитку.
КАДРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ
Нині на каналі «РАДА» працює 78 осіб. Здебільшого це інженери, режисери, звукорежисери, яких ви ніколи не бачите. Вони поза кадром, але вони транслюють, показують, записують, монтують... Творчих у штаті лише 15 одиниць. Це журналісти і ведучі. Над створенням якісної картинки працюють також сім операторів.
ФАКТ
Коли в парламенті розглядають резонансний закон, перегляди телеканала «РАДА» на YouTube можуть зростати в п’ять-десять разів.
СИТУАЦІЯ
Зміни відбудуться в три етапи
До вересня цього року телеканал «РАДА» транслювався лише кабельними мережами і через супутник. Торік, у листопаді, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення оголосила конкурс на загальнонаціональне цифрове цілодобове мовлення. «РАДА» виграла його, залишивши позаду такого суперника, як «112 канал». Здобувши цю перемогу, телевізійники отримали один рік для того, щоб перейти на новий формат. «Це було складно, ми не розуміли, чи вистачить нам людей і техніки, телевізійного продукту, — пригадує директор телеканала Володимир Лех. — Але змогли вирішити всі проблеми. І з вересня канал почав мовлення в цілодобовому мультиплексі цифрової ефірної мережі. Тепер ми робимо більше записів ефірів, нарощуємо нові програми». Так, з’явилася нова рубрика «Законодавчі ініціативи», в рамках якої депутат має можливість коротко, протягом п’яти хвилин, представити свій законопроект. Вийшла також програма «Моя позиція», в якій журналісти виходять на вулицю, щоб поспілкуватися з людьми. Народ отримує змогу передати свої побажання парламентаріям з приводу тої чи іншої теми. «Вважаємо, що телеканал виступає таким собі посередником між Верховною Радою та суспільством, — каже його очільник. — І тому сподіваємося, що депутати й представники влади почують ці побажання». Окрім народних обранців у ефірі «РАДИ» також частими гостями є експерти з різних питань та представники громадськості. «Ми намагаємося бути відкритими, — запевняє В. Лех. — Гріх звинувачувати нас у тому, що не маємо балансу. У наших ефірах є і Опозиційний блок, і представники коаліції, і меншості, й позафракційні. Особливо активними є мажоритарники, які хочуть розповідати не про проблеми країни, а про досягнення свого регіону та округу».
Перший етап реформування каналу вже завершився. У його рамках оновили камери в сесійній залі та ефірні апаратні. Під час другого мають намір поміняти вже камери, з якими оператори ходять на зйомки, а також оновити камери в конференц-залі й ті, які працюють на брифінгах та в кулуарах для включень. Це необхідно, щоб вийти на цифровий HD-формат. Адже техніка, яка може транслювати цей формат, вже є, але немає відповідного обладнання для зйомок та монтажу. Очікується, ці питання вирішать до 2020-го. Уже тепер у студії, в якій записують програми, збільшено кількість плазмових екранів. Це дає можливість вивести в кадр відео, яке ілюструє те, про що говорять спікери. Саме ж обладнання в студії, а це і камери, і світло, не оновлювалося вже років 15. До цього руки дійдуть хіба під час третього етапу змін.
Після того як «РАДА» перейшла в цифровий формат, вона залишила позаду чимало парламентських каналів світу. У більшості країн парламентське телебачення переважно транслює тільки пленарні засідання. Це може бути навіть тільки трансляція на YouTube або ж на внутрішньому телеканалі для парламенту. У форматі 24 на 7 працює лише парламентське телебачення Франції, Канади та Британії. «Ми цікавилися їхнім контентом, особливо тим, чим заповнюють ефіри вночі, — каже В. Лех. — Здебільшого там ідуть у повторах засідання комітетів, які відбуваються паралельно з пленарними засіданнями».
Нині на каналі «РАДА» глядачі можуть подивитися програми про те, як живе світ. Їх надає німецька телекомпанія. На стадії підписання угода з «Голосом Америки» про те, щоб демонструвати і їхні телевізійні проекти. А створені журналістами «РАДИ» інформаційні продукти радо транслюють регіональні телеканали.
