Сільським радам Закарпатської області до кінця року не вистачає на зарплату 16,3 мільйона гривень. Факти безгрошів’я, бідності й дотаційності більшості сільських рад області мають враховуватися під час проведення різних реформ. Насамперед — створення об’єднаних територіальних громад на базі населених пунктів, які за законом мають бути фінансово спроможні.
Такий висновок робить голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. Адже якщо в селі немає підприємств, автозаправок, торговельних точок, соціальних об’єктів тощо (а таких сіл в області чимало), отримувати податкові надходження немає звідки.
«Для закарпатських сіл, особливо на високогір’ї, зовсім не дивина, коли сільський голова змушений виїжджати на заробітки, щоб прогодувати сім’ю. І ця проблема масова, якщо врахувати, що в нашій області найвищий відсоток сільського населення в Україні, який удвічі перевищує середній показник по країні», — каже очільник області.
На його думку, промовистою ілюстрацією реального фінансового стану багатьох сільрад є лист Негрівського сільського голови (Іршавський район) на адресу облдержадміністрації. Працівники сільради сім місяців не отримують зарплату, два роки не можуть піти у відпустку, тому що сільраді нізвідки взяти гроші. І якщо не надати дотацію з районного, обласного або державного бюджету, сільрада готова саморозпуститися.
У деяких гірських селах на заробітки за кордон, переважно до Чехії, виїжджають понад дві третини працездатних жителів. Якщо дотепер діти залишалися зазвичай із дідом і бабою, а батьки навідувалися щонайменше двічі на рік — на Великдень і Різдво, то нині розпочався дуже тривожний процес: виїжджають цілими сім’ями. Забирають із собою дітей, віддають їх на навчання до тамтешніх шкіл або інших навчальних закладів. І, зрештою, ті юні закарпатці, котрі здобудуть за кордоном середню або й фахову освіту, навряд чи повернуться до України...
Ужгород.
