Сьогодні в Києві вітатимуть двох унікальних ювілярів. Обом виповнюється по сто років — Національній академії наук України та її ровеснику Борису Патону, незмінному керівнику НАНУ з 1962-го.

ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»

Борис Патон — український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, доктор технічних наук (1952); Президент НАН України (з 1962-го). Перший громадянин, удостоєний звання «Герой України» (1998). З 1953 р. — директор Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАНУ. Розробив основи теорії автоматів для дугового зварювання. Під його керівництвом створене i широко впроваджене у виробництво дугове напівавтоматичне, електрошлакове, мiкроплазмове зварювання, започатковані зварювальні процеси у космосі. Зробив вагомий внесок у розвиток контактного, електронно-променевого та інших сучасних способів зварювання, спеціальної електрометалургії (лиття, електрошлаковий, електронно-променевий i плазмово-дуговий переплав), у створення технологій виробництва труб великого діаметра i будівництво трубопроводів. Академік НАН України, дійсний член низки закордонних академій. Двiчi Герой Соцiалiстичної Праці, лауреат державних премій України та СРСР, Ленінської премії. Заслужений діяч науки і техніки України (1968). Нагороджений орденами Держави (1998), Свободи (2013), князя Ярослава Мудрого І (2008), IV (2003) и V (1997) ступенів. Удостоєний золотих медалей iменi М. Ломоносова (1980), С. Корольова (2003) і В. Вернадського (2004) та інших найпрестижніших нагород зарубіжних держав. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЭС.

 

Протокол установчого спільного зібрання Української академії наук, 27 листопада 1918 року.

Інститут рукопису НБУВ.

 

Лист академіка Ореста Левицького до міністра народної освіти Української Держави Володимира Науменка про обрання голови-президента (Вернадського В. І. — Ред.) та неодмінного секретаря УАН, 27 листопада 1918 року.

Зберігається у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України у фонді Міністерства освіти Української Держави.

 

В архівах збереглася машинописна копія першої сторінки «Закону про заснування Української академії наук в м. Києві», підписаного гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським 14 листопада 1918 року. Того ж дня було затверджено її Статут, штат і наказ по Міністерству народної освіти та мистецтва про призначення перших дванадцяти дійсних членів-академіків УАН. Перше спільне зібрання академії відбулося 27 листопада в будівлі Українського наукового товариства по вулиці Малопідвальній, 36 (нині — Ярославів Вал, 36). Того дня головою (президентом) академії обрали Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського.
Геолог і геохімік зі світовим ім’ям Вернадський пробув на чолі академії менше трьох років, потім наукою керували гуманітарії — вчені-історики, етнографи. Далі керівником установи став ботанік Володимир Липський, за тим — мікробіолог і епідеміолог Данило Заболотний. Пізніше протягом 16 років на чолі цієї організації був основоположник української школи патологічної фізіології Олександр Богомолець, стільки ж — засновник школи біохімії Олександр Палладін, а вже за ним — технар Борис Патон.

Запатентував Патон

Слова «патент» і «Патон» звучать дуже схоже. Фактично це прізвище стало всесвітньо відомим українським брендом, впізнаваним і авторитетним. Це той, хто перетворив технічний процес на мистецтво. Навчив людство зварювати будь-що і будь-де: на землі, у космосі та під водою.
Борис Євгенович — автор і співавтор понад 720 винаходів (500 іноземних патентів), більш як 1200 публікацій, зокрема 20 наукових монографій. Почесний доктор і професор багатьох університетів світу, іноземний член низки академій і наукових співтовариств. Перелік його міжнародних та вітчизняних нагород можна видавати окремою брошурою. Можливо, найоригінальнішою подякою видатному киянину за внесок у світову науку є названий на його честь пік заввишки 3930 метрів на східному схилі Ельбрусу.

Зварювальна хірургія

Він звик уперто штурмувати свою наукову вершину за будь-яких погодних умов. Секрет довголіття Патона простий: безмежна любов до справи, якій присвятив життя. А ще — захоплення спортом: раніше навіть у день народження Бориса Євгеновича можна було зустріти на тенісному корті! Колеги із заздрістю пригадували, що вчений міг годину триматися на водних лижах.
Якось під час катання по Дніпру він зламав ногу, довелося перенести операцію. Ця неприємна пригода спонукала академіка замислитися над застосуванням технологій зварювання у медицині. Дізнавшись, що хірурги різали кістку простою механічною пилкою, він запропонував задіяти лазер. А крім того, започаткував розробку технології зварювання живих тканин і техніки для таких хірургічних втручань.
З ініціативи Бориса Патона у 1993 році працівники Інституту електрозварювання спільно з хірургами тоді ще Інституту клінічної й експериментальної хірургії, а нині — Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова й лікарні «Охматдит» провели експерименти і підтвердили можливість отримання зварного з’єднання м’яких тканин тварин способом біполярної коагуляції. У 1998-му в шпиталі СБУ розпочали експерименти зі зварювання тканин людини з використанням обладнання, розробленого і виготовленого в Інституті електрозварювання.
Відтоді «зварювати людей» навчились у більш як 80 клініках України та Росії, було розроблено понад 130 методик оперативного втручання на різних органах. За новою технологією вже прооперували понад сто тисяч пацієнтів. За цю розробку 2004 року колектив удостоєно Державної премії у галузі науки і техніки. Крім України, вона дозволена до використання у США, РФ і Білорусі.
Такі операції не потребують шовного матеріалу, спричиняють значно меншу втрату крові, зменшують час перебування пацієнта під наркозом, не дають ускладнень, не утворюють рубців. Шов за певний час важко навіть знайти.
Ніхто не думав, що колись від звичного зварювання металу вчені перейдуть до з’єднання живих тканин. І якщо зварювати кісткові тканини вони ще не навчилися, то це — лише справа часу.

Син свого батька

Захоплення наукою Борис Євгенович отримав у спадок від батька, професора Київського політеху. Відомий інженер-мостобудівельник Євген Оскарович Патон свого часу зацікавився електричним зварюванням металів і в 1934 році створив у Києві профільний інститут.
Незабаром під його керівництвом було розроблено технологію автоматичного зварювання під флюсом. Її впровадження розпочалося на підприємствах СРСР ще до 1940-го й відіграло величезну роль під час Другої світової війни.
Тоді Інститут електрозварювання евакуювали до Нижнього Тагілу. В цехах «Уралвагонзаводу» київські науковці розробили і впровадили високопродуктивну технологію автоматичного зварювання броньової сталі, що дало змогу поставити на потік виробництво корпусів легендарних танків Т-34 і механізувати зварювання іншої військової техніки. Не випадково експерти назвуть «тридцятьчетвірку» найкращим середнім танком Другої світової. Зварні шви витримували навіть пряме влучання снарядів і залишалися неушкодженими. Цікаво, що на той час Німеччина так і не зуміла автоматизувати зварювання танкової броні, а у США його запровадили лише 1944 року.
Випускнику Київського політехнічного інституту Борису Патону довелося захищати свій диплом інженера-електрика у перший день війни, 22 червня. З дому до інституту йшов пішки, і в районі Євбазу — нинішньої площі Перемоги — потрапив під бомбардування. Німці «поливали» 43-й авіазавод, розташований поруч із «Більшовиком». На щастя, залишився живим і неушкодженим.
По тому хлопця відрядили на завод «Червоне Сормово» у Горький. 1942 року за клопотанням батька молодого фахівця переводять до Інституту електрозварювання у Нижній Тагіл. Борис Євгенович пригадував, що вивчати виробничий процес довелося з азів. Тобто «брати і варити». Людей не вистачало, тож монтувати обладнання для електрозварювання також доводилося самотужки.
Уже після війни його батьку вдалося блискуче поєднати мостобудівну та зварювальну теми — створити перший у світі суцільнозварний міст, що сполучив правий і лівий береги Дніпра. Це інженерне диво стане одним із найвідоміших символів Києва. Але Євген Оскарович про це не дізнається — піде у кращий світ за кілька місяців до відкриття легендарної споруди, яку назвуть на його честь...

Космічний експеримент

Після смерті батька у 1953-му Інститут електрозварювання очолить Борис Патон. Поступово він перетвориться на великий науково-технічний комплекс, що об’єднає наукові відділи, конструкторсько-технологічне бюро, експериментальне виробництво і дослідні заводи. Борис Патон обстоює ефективне поєднання  цілеспрямованих фундаментальних та прикладних досліджень, завдяки яким інституту тривалий час вдається зберігати світову першість у різних напрямах зварювання. 
Колектив інституту вписав чимало яскравих сторінок в історію вітчизняної і світової науки. Серед найцікавіших — експерименти зі зварювання в космосі. Перша спроба відбулася ще 1969-го: її здійснили на борту космічного корабля «Союз-6» космонавти Валерій Кубасов та Георгій Шонін. Вони проводили зварювання за допомогою розробленого в Інституті Патона апарата «Вулкан».
А через півтора десятка років уперше у світі відбувся експеримент зі зварювання в умовах глибокого вакууму у відкритому космосі, за межами космічного апарату. Цього разу першовідкривачами разом із науковцями стали космонавти Світлана Савицька та Володимир Джанібеков. Так було започатковано цикл систематичних багатоцільових досліджень та експериментів з відпрацювання технологій побудови великих орбітальних конструкцій та об’єктів.
Нові технології зварювання можуть знадобитися у майбутньому не лише для того, щоб лагодити наявні, а й будувати нові космічні кораблі просто на орбіті. Звучить як наукова фантастика, але, погодьтеся, колись і самі польоти в космос вважали неможливими. Насправді нашій науці підвладне все.

Анна СМІЛЯНСЬКА.
Фото з архіву «Голосу України».