Контрактник однієї з мотопіхотних бригад Микола Ліщенко, котрий повертався з короткої відпустки (дружина народила сина) на східний фронт, вирішив на цьому вокзалі купити місцевої преси, щоб показати бойовим побратимам, чим живе його рідна Херсонщина. Але замість газет отримав лише... гірке розчарування.

— Коли побачив у вокзальному вестибюлі розкладку зі стосами газет та журналів, дуже зрадів широкому вибору. Але роздивившись асортимент, просто отетерів: з-поміж доброї півсотні видань не було жодного обласного тижневика, і взагалі — жодної газети українською мовою, наче у нас нею ніхто не розмовляє і не читає. Не розумію, що це: русифікація у новий спосіб від «Укрзалізниці»? — поділився із власкором «Голосу України» своїм обуренням головний сержант Микола Ліщенко.

Вислухавши розповідь, автор цих рядків рушив на залізничний вокзал, знайшов там єдину розкладку з періодикою (див. фото), про яку згадував пан Микола. І його слова повністю підтвердилися: в асортименті видань повно, але українською — жодного. «Ми працюємо від Одеси», — дивно пояснила вибір товару продавчиня, котра не побажала представитися. «Місце під реалізацію преси орендує приватна фірма. Договір оренди вона укладала з Одеською залізницею, а не з нами. Вокзал є лише виробничим підрозділом Одеської залізниці, тож вплинути якимось чином на орендаря не можемо», — висловила свою позицію начальник залізничного вокзалу Херсона Наталія Каліченко.
Херсонщину щороку відвідує три з половиною мільйона курортників. Більшість із них прибувають сюди саме поїздами, і їхній шлях пролягає через залізничний вокзал обласного центру. А там жодної газети рідною мовою вдень із ліхтарем не знайти! Уявіть собі, яке враження в них із самого початку складається про регіон — невід’ємну частину України!
І якщо ви гадаєте, що той випадок — окремий ексцес виконавця, то глибоко помиляєтеся. Чи не всі фірми, які торгують періодикою вроздріб у курортних Генічеському та Скадовському районах області, влітку пропонують читачам газети й журнали винятково російською, до того ж специфічної тематики — бульварна преса, еротика й кросворди. Пояснюючи такий вибір, комерсанти кажуть, що україномовні видання буцімто «не є популярними». Але ж яка може бути популярність, коли їх просто не продають! Вони, щоправда, подекуди є у відділеннях зв’язку. Однак пансіонати та санаторії сконцентровані на морському узбережжі, а пошти — у найближчих селах. І ніхто не буде у спеку годинами чимчикувати у село, щоб розжитися свіжою газетою. До того ж «свіжа преса» на Херсонщині тепер також поняття відносне, бо після серії скорочень листонош і закриття вузлів зв’язку ті ж щоденні газети потрапляють до передплатників у сільській глибинці за два-три дні після випуску. І це — ще у кращому разі. Нерідко буває і так, що в скриньці одразу опиняються газети за весь тиждень.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Фото автора.