Згадували події 1921 року...
У селі Базар Народицького району вшанували пам’ять загиблих вояків армії УНР — учасників Другого Зимового походу. Меморіал на їхню честь було споруджено 2000 року за кошти українців з Великої Британії. Тут поховано 46 вояків, які загинули на полі бою, і 359 тих, кого було захоплено в полон і розстріляно за відмову перейти на службу до Червоної армії. Такі офіційні дані.
Заходи розпочалися з покладання квітів до Меморіалу пам’яті жертв більшовицького терору. Після цього відбувся мітинг. Промовці наголошували на необхідності зберігати пам’ять про історичні події, шанувати подвиг героїв Базару, а також загиблих в зоні АТО та ООС українських вояків.
«Історія має традицію повторюватися. Події останнього часу підтвердили, що українцям потрібно обстоювати свою незалежність. Наш народ повинен пам’ятати про події далекого 1921 року. Адже нація впевнено торує шлях у майбутнє, коли пам’ятає своє минуле», — сказав в. о. старости села Базар Олександр Будько.
...і вшанували патріотичними піснями
Свідки тих подій, серед яких і Гриць Спартак, коли вже можна було говорити про трагедію Базару, пригадували, що більшовики зігнали місцевих селян і примусили їх копати яму завдовжки 70 метрів.
Котовський та начштабу 45-ї стрілецького дивізії окупаційного війська Гаркавий вишикували знесилених полонених, багато з яких мали обмороження рук і ніг (того листопада стояли великі морози і випав глибокий сніг). Коли козаки відповідали їм українською, Котовський розпоряджався — «на расстрел, там тебя зразуміють». Перед розстрілом полонених роздягали і босоніж виводили до ями, оточеної червоноармійцями. Перших з кулеметів розстріляли старшин, коли їх вели на страту, було чути, як вони співали «Ще не вмерла України...»
— У радянський час на місці могили українських вояків зробили смітник, — каже, виступаючи на мітингу, дисидент, в’язень мордовських таборів Василь Овсієнко. — Я з цих місць, тут після школи працював у районній газеті, але про розстріл учасників Другого Зимового походу дізнався від вояків УПА, де був підрозділ «Базар», тільки в ув’язненні, де опинився за «антирадянську агітацію».
Влада замовчувала історію катувань і розстрілу полонених — одному з них, юнаку, як пригадувала місцева мешканка Галина Єсипчук, яка носила зачиненим у церкві воякам їжу, вдалося вибратися з могили. Розповідала, що був дуже інтелігентний, кілька днів переховувався по хатах, але його вистежили і вдруге розстріляли. У 1941-му, при нових окупантах, на могилі вояків УНР мельниківці на чолі з Олегом Ольжичем-Кандибою встановили хрест. За кілька днів гітлерівці заарештували понад 700 чоловік, котрі брали участь в акції, когось кинули в тюрму, когось розстріляли. Після війни голова місцевого колгоспу власноруч спиляв хрест, під яким лежали «білобандити, що воювали з синьо-жовтими знаменами».
— У 1990-му ми з активістами вирішили вшанувати героїв Базару, — розповідає Василь Овсієнко. — Випустили листівки, поїхали в село і розповіли людям про трагедію Базару. Голова колгоспу дав вказівку трактором нагорнути могилу, рухівці її впорядкували. Але коли мали організувати біля могили мітинг, нашим машинам і автобусам два трактори перекрили дорогу до села. Майор міліції казав нам, що попереду, у Недашках, стоять люди з ломами і вилами, які «не допустять антирадянської агітації, не дозволять розпалити ворожнечу». Врешті-решт після перемовин одну з машин пропустили, ми поїхали подивитися, що ж там. Справді, в Недашках стояло багато «селян», майже всі в новеньких фуфайках і пижикових шапках. Під ногами подертий синьо-жовтий прапор, а в руках транспаранти «Бандерівці, вертайтеся у свій Львів». Кажу, а ми з Києва, я — свій, житомирянин. Слухати ніхто нічого не хоче. Ми мусили повертатися назад, але акція збурила всю Україну.
Тоді у Василя Овсієнка вихопили диктофон, на який він намагався все записувати, торбинку з листівками, а самого побили. Вже наступного, 1991-го, мітинг ніхто не забороняв, навпаки, міліція слідкувала за порядком і охороняла активістів від нападів комуністів. Уже за рік у Базарі завдяки фінансовій підтримці церкви, Спілки офіцерів з’являється меморіальний комплекс у вигляді каплички, котрий зараз має статус пам’ятки місцевого значення.
Пам’ять учасників Другого Зимового походу армії УНР вшанували хвилиною мовчання. На їхню честь звучали виступи кобзарів та лірників. Пошуковці з Асоціації молодіжних пошукових об’єднань «Союз Народна Пам’ять» передали до Народицького краєзнавчого музею особисті речі учасників походу, які були знайдені на місці останнього бою воїнів армії УНР.
На знімку: під час меморіальних заходів у селі Базар.
Оксана ЛУК’ЯНЕНКО, Світлана ЧОРНА.
Фото Михайла ЦАПРА.
Житомирська область.
