Медичні новації, які вже відчули на собі практично всі, викликають неоднозначні оцінки. З одного боку, з’являється інформація про розвиток медзакладів у сільській місцевості. З другого, наповнити їх професійними та вмілими лікарями не вдається. Та й у міській медицині відбуваються неприємні зміни. Якщо минулими роками знайти там вакансію було майже неможливо, тепер заповнити їх висококваліфікованими медпрацівниками стає дедалі складніше. То хто ж надаватиме якісну допомогу, яку обіцяють реформи?

На знімку: завідуюча ФАПу  села Павликівці Волочиського району Галина Біленька приймає пацієнтів.

Фото надано автором.

Як розповіли в управлінні регіонального розвитку та будівництва Хмельницької ОДА, у всіх населених пунктах, які отримали субвенцію на будівництво закладів охорони здоров’я на наступний рік, уже виділено земельні ділянки під будівництво амбулаторій, розроблено проектно-кошторисну документацію, отримано висновки державної експертизи, оголошено тендерні процедури і врешті-решт отримано дозвільні документи на зведення одинадцяти об’єктів.
— Завершено вісім тендерів на спорудження амбулаторій, у найближчих планах — підписання ще дев’ятнадцять договорів. На п’яти розпочалися будівельні роботи, — прокоментував ситуацію голова Хмельницької ОДА Вадим Лозовий. — Загальна вартість будівництва всіх амбулаторій перевищить 187 мільйонів гривень, з яких левова частка — кошти субвенції. А ще 18,7 мільйона дадуть місцеві бюджети.
Загалом в області хочуть збудувати десять нових амбулаторій та сімнадцять нових будівель для вже наявних. Планують, що в 25 з них працюватимуть один-два лікарі, і для них буде передбачене житло. І тільки у двох, де працюватиме по три-чотири лікарі, житла не буде. Картинка просто ідеальна. Але її затьмарюють зовсім інші факти.

Медики залишились без грошей

Не так давно медичний скандал вибухнув у Шепетівці. Без грошей, але з великими зарплатними боргами опинились медики райцентру, які надають вторинну медичну допомогу. На початок листопада їм заборгували понад десять мільйонів гривень. Перед тим працівники Шепетівської центральної районної лікарні отримали лише 70 відсотків авансу ще за серпень. А потім грошей у лікарняній касі не стало.
З одного боку, «медичні» гроші начебто й були. Але, відповідно до теперішніх правил фінансування, вони розійшлись по бюджетах ОТГ. Натомість районній лікарні, яка продовжує надавати послуги всім мешканцям району, коштів не вистачило.
Щоб виправити критичну ситуацію, голова Шепетівської РДА змушений був звернутися до голів територіальних громад з проханням віддати залишки невикористаної медичної субвенції на зарплату медпрацівникам ЦРЛ, а хто може — щоб поділився коштами зі свого бюджету. Проблему навіть довелось розглядати на позачерговій сесії райради. У результаті з районного бюджету на погашення зарплатного боргу виділили 12 мільйонів гривень. Ще мільйон передали ОТГ та міський бюджет. Одне слово, дірку якось та залатали.
А що далі? Адже медики отримали лише те, що їм заборгували, але ніяк не гарантії достойної зарплати в майбутньому.

Належна зарплата. Проте не у нас

Якщо ще кілька років тому про відтік медичних кадрів не йшлося, то тепер це явище набуває масового характеру. Європейські країни радо приймають наш молодший медперсонал і не цураються лікарів. І навіть якщо спочатку їм не вдається конкурувати з місцевими фахівцями, то все одно заробітки значно перевищують українські.
Молоде подружжя лікарів розповіло мені про свої плани закордонного працевлаштування. Оксана навіть не пішла до інтернатури. Отримавши диплом, взялась за підручники та вивчення англійської. Андрій, який закінчив інтернатуру і навіть попрацював півроку на 0,25 ставки у поліклініці, швидко приєднався до дружини. Ось уже третій рік поспіль вони продовжують самостійне навчання і поступово здають міжнародні тестові іспити. Залишилось небагато — лише один, вирішальний. І щойно вони отримають задовільний бал, одразу вирушать до США.
За витраченим на навчання часом молоді лікарі не шкодують. Сподіваються, що там, за океаном, вони швидко знайдуть роботу і зарплату щонайменше у кілька тисяч доларів на місяць. До таких заробітків тут, в Україні, їм довелося б іти роками. Причому не приховують, що основним джерелом надходжень удома для них мали б стати «подяки» від пацієнтів. Але коли це все ще мало б бути? Зате там, за кордоном, вони сподіваються на «білу», а головне — пристойну зарплату вже тепер.
Якщо повернутись до Шепетівки, вона мала б бути певною мірою убезпечена від ризику кадрового дефіциту. Адже місцеве медичне училище готує спеціалістів за фахом «Стоматологія», «Стоматологія ортопедична», «Фармація», «Сестринська справа» та «Лікувальна справа». За час існування навчального закладу з 1990 року з його стін вийшло майже чотири тисячі фахівців. І сьогодні тут навчається 960 студентів. Але запитайте в них, де планують працювати далі? Чимало, не криючись, відповідає, що вже готові вирушити на роботу до сусідньої Польщі. Причому не в забуті Богом сільські амбулаторії, а в сучасні медичні заклади, де на них уже чекають. А на «домашні» пропозиції майже 90 відсотків реагує скептично. Адже чимало їхніх старших колег навіть до середньообласної зарплати у 7,4 тисячі гривень далеко не дотягують. А коли зароблених кілька тисяч гривень доведеться ще й місяцями чекати — то вже й коментувати нічого.

Зваблюють усім, чим можуть

Децентралізаційні реформи спонукають місцеві громади до заохочення медичних кадрів. І там, де знаходять у бюджеті гроші або є місцеві спонсори, вдається затримати молодих працівників.
Галина Біленька завідує фельдшерським пунктом у селі Павликівці, що у Волочиському районі. Дівчина закінчила Чемеровецьке медучилище, і в сільському ФАПі опинилась завдяки підтримці агрохолдингу, який орендує тамтешні землі. Саме завдяки орендарю вдалось відремонтувати медпункт. Він і виділяє кошти на те, щоб доплачувати до зарплати молодому спеціалісту. А ще винаймає для неї квартиру.
У селі, де переважають пацієнти похилого віку, люди раді, що мають свою «фельдшерку». Щось трапиться — є до кого звернутись. Але якби не допомога агрохолдингу, всього цього могло і не бути. І, швидше за все, нинішній медреформі так і не вдалося б заманити випускницю медучилища в село.
За розв’язання болючої проблеми не в одному селі, а на всій своїй території беруться і в Дунаєвецькій об’єднаній територіальній громаді. Хоча наразі ситуація тут доволі спокійна. Адже зараз в ОТГ працює 23 лікаря первинної ланки, з якими вже уклала договори понад 21 тисяча пацієнтів. Але в громаді є ще три вакансії. Щоб заповнити їх хорошими лікарями, з наступного року тут хочуть доплачувати молодим фахівцям по 10 тисяч гривень щомісяця. Підтримка суттєва, ба навіть більша від тих офіційних ставок, що пропонують сьогодні в деяких медустановах.
Для місцевого бюджету це додаткове навантаження. Уже тепер підрахували, що знадобиться 360 тисяч гривень. Але ці кошти таки закладають у бюджет наступного року.
Таку «розкіш» можуть дозволити собі далеко не всі громади. Як демонструє нинішня ситуація, не всім вдається впоратися навіть із виплатою гарантованої ставки. І це не додає оптимізму лікарям, а пацієнтам — здоров’я. Тому і на завтрашній день багато хто очікує не так із надією, як із тривогою.