Цими словами розпочинається текст Загальної декларації прав людини, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року.
Учора в Києві відбувався форум «70 років Загальної декларації прав людини: Порядок денний для України». У заході взяли участь Голова Верховної Ради Андрій Парубій, Президент Петро Порошенко, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, а також народні депутати, урядовці, експерти, представники міжнародної спільноти та громадянського суспільства. Після завершення Другої світової війни декларація стала першим обов’язковим міжнародним договором про права людини. Понад два роки над її текстом спільно працювали країни—члени ООН — обговорювали, писали та переписували цей документ. У результаті права людини проголосили спільним ідеалом, якого мають прагнути всі народи та нації. Події, які далі розвивалися в історії, такі як, наприклад, холодна війна абощо, стали б на заваді консолідації такого рішення. Однак нині цей документ називають «світовою конституцією людства в XXI столітті».
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Більше фото тут - www.golos.com.ua
Виступ Голови Верховної Ради України Андрія Парубія
на форумі «70 років Загальної декларації прав людини:
Порядок денний для України»
Вельмишановний пане Президент України!
Шановна пані Уповноважена Верховної Ради України з прав людини!
Дорогі колеги і учасники форуму!
Хочу згадати цитату: «...беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди матимуть свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей...». Це цитата з Преамбули Загальної декларації прав людини, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Ці слова, це розуміння постали внаслідок воєнних злочинів і порушень прав людини під час Другої світової війни. Це був перший після жахіть Другої світової війни документ, в якому голосно було заявлено про те, що сьогодні сприймається нами як належне, — кожній людині властива гідність і рівні права.
Пан Президент уже згадував про те, що радянська делегація відмовилась тоді голосувати за цей документ. Дуже характерно, що традиція «імперії зла» і тоді, у 1948 році, протиставила себе цьому документу; і сьогодні Кремль проводить ту саму політику, що і тоді, в той період. Дуже характерно, що однією з найбільш відомих фраз Путіна була фраза про те, що найбільшою геополітичною трагедією XX сторіччя був розпад Радянського Союзу. Це дає відповідь на всі питання — його велика туга за Радянським Союзом і за тим геополітичним простором, який контролювався Радянським Союзом, ширячись і на правду, і порушуючи всі базові права людей.
Сьогодні для Путіна є маніакальною ідеєю відновлення впливу і традицій Радянського Союзу, тієї «імперії зла», яка тоді перед усім світом чітко продемонструвала, що не бажає і не буде дотримуватись прав людини. Тому сьогоднішній путінський режим — це ідейні спадкоємці Радянського Союзу, і Путін, який розв’язав війну спочатку в Грузії, а сьогодні — в Україні, продовжує традиції Радянського Союзу і агресивної політики, яка весь час була характерна для Російської імперії, яку б вона назву не носила — чи царська Росія, чи СРСР, чи Російська Федерація.
Протистояння України з Росією — не тільки збройне, не тільки мілітарне протистояння, не тільки захист нашої незалежності проти російської агресії. Це протистояння двох цивілізацій. Це протистояння двох світів, які глибинно, світоглядно відмінні між собою.
Хочу нагадати, що для України навіть в час найвищих випробувань права людини, свободи і гідність людей були найвищою цінністю. Хочу нагадати, що п’ять років тому, коли розпочалася агресія проти України, українська влада дала чітко зрозуміти, що, одночасно обороняючи наші кордони, ми не порушимо жодних прав і свобод громадян. Тому в час найвищої агресії Українська держава провела вибори Президента, вибори до Верховної Ради, які визнали всім світом як демократичні й чесні вибори. Цим ми продемонстрували, що ворог не зможе своєю агресією ані зламати нашого духу, ані порушити права наших громадян.
Коли відбулася агресія проти українських кораблів, коли Верховна Рада підтримала указ Президента про воєнний стан, — щоб ні в кого не виникало сумнівів з приводу того, чи може це перешкодити проведенню виборів, — я вніс постанову про призначення президентських виборів. І її підтримали для того, щоб показати і суспільству, і всьому світові, що навіть у часи найбільших викликів ми чітко будемо стояти на розвитку демократичних процесів і захисту прав і свобод людей. Це і є та базова відмінність, яка відрізняє країни вільного світу, яка відрізняє Україну від «імперії зла» — від Російської Федерації.
Перед нами стоять сьогодні нові виклики. Окрім тих політв’язнів, які знаходяться в російських тюрмах, тепер там — 24 українські моряки. Військовополонені українські вояки, які, виконуючи наказ і свій обов’язок, були запроторені в російські тюрми і над якими відбувається судилище всупереч будь-якій логіці, всупереч міжнародному праву. Ми об’єднані навколо того, щоб визволити наших моряків, щоб продемонструвати, що права і гідність українських військових для нас є найвищою цінністю. І за нами в цьому прагненні й у цій вимозі — весь вільний світ.
Переконаний, що у світі не може бути миру і спокою, поки у будь-якому куточку світу хтось може собі дозволити зневажати гідність та права іншої людини. Але епіцентр сьогодні тут, в Україні, і в нашій боротьбі за незалежність, яка також є боротьбою за людську гідність і людські права.
