Електроскутерами забезпечили всі 13 амбулаторій сімейної медицини Ямпільського району на Вінниччині. Зарядка від мережі 220 вольт стає приблизно у три гривні на сто кілометрів пробігу. Які відгуки медиків про дещо незвичний вид транспорту?
На знімку: фельдшер Роман Швець: «За місяць наїздив майже 500 кілометрів».
Фото надано автором.
Першим отримав скутер колектив амбулаторії сімейної медицини у селі Цекинівка. Сільський голова Ірина Рачковська звернулася з проханням до місцевих фермерів забезпечити медиків «колесами». Вона ж порушила це питання у районі. Як розповів заступник голови Ямпільської райради Олександр Савчинський, дискусій було стільки, що не передати. Думки лунали діаметрально протилежні: від схвальних — до заперечних. Але ж був приклад Цекинівки, де на виклики вже їздили на скутері.
Виділенню коштів у сумі 276 тисяч гривень державної субвенції сприяв народний депутат України Юрій Македон. Їх мало вистачити на забезпечення бензиновими скутерами всіх 13 сільських амбулаторій. Однак виникла проблема — не знайшлося того, хто поставив би двоколісних помічників. Як вийшли із ситуації?
Уже 500 кілометрів на спідометрі
— Виділені державою гроші можна було витратити тільки через тендерні процедури за системою ProZorro, — розповіла головний лікар Ямпільського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Галина Плахотна. — Оголошували тендер на придбання скутерів із бензиновими двигунами. На наше здивування, постачальника не знайшлося. Натомість нам запропонували такий само транспорт, тільки на електриці. Погодилися.
За словами співрозмовниці, в результаті тендерних торгів зекономили грошей іще на дві одиниці. Замість 13 придбали 15 (два передали місту). Понад місяць медики експлуатують техніку. На запитання, чи виправдовує себе, всі, з ким спілкувалися, дали схвальну відповідь. Фельдшер Роман Швець обслуговує мешканців трьох населених пунктів — Оксанівка, Улянівка і Біла, де розміщується ФАП. Каже, до Оксанівки дев’ять кілометрів, до Улянівки — удвічі ближче. Щоправда, мешканців у тих селах небагато. Значна частина, приблизно 700 осіб, проживає в Білій.
— Жодного дня не обходиться без викликів, — розповідає пан Роман. — Буває, по 4—6 разів виїжджаю. Звичайно, зручно. На багажнику чемоданчик з ліками, інструментами. На спідометрі зафіксовано уже майже 500 кілометрів пробігу. Як було раніше? Або пішки, або доводилося брати власну машину. Зараз похолодало, вже не так зручно, обігрівача ж нема. Взимку буде ще складніше. Це варіант для весни, літа, осені.
Співрозмовник ділиться спостереженнями, що повної зарядки акумулятора не вистачає на 100 км пробігу, як у цьому запевняв представник продавця. Наполовину менше проїжджає. Зарядка проста — від мережі 220 вольт. Буває, підзаряджає батарею навіть у пацієнта. Поки робить процедури...
Жінки теж рулюють
Не тільки чоловіки, а й жінки користуються скутерами. Одна з них — лікар Валентина Катрук із села Дзигівка. Вона розповіла, що сама отримувала скутер у райцентрі й сама їхала ним до села. Відстань трохи більше 20 км. Хвилювалася. «Не тому, що не вмію рулювати, — каже пані Валентина. — Навпаки, маю дома свій скутер, щоправда, бензиновий. Досвіду їзди вистачає. Думала, аби батарея не підвела».
В амбулаторії Дзигівки є ще медичний автомобіль «Опель». Другий лікар не вміє кермувати скутером. Обслуговують два села, загалом це майже чотири тисячі мешканців. Другий населений пункт Безводне — за 10 км від амбулаторії. Та й по Дзигівці пішки не находишся — будинки розташовані на чималій площі. «Є вулички, куди автомобілем не заїдеш, бо вони вузькі, туди добираємося на виклик скутером, — уточнює співрозмовниця. — Дві людини можуть їхати на ньому».
— От би ще кабінку до такого транспорту, ціни б йому не було, — каже керівник амбулаторії сімейної медицини у селі Качківка Іван Кобильняк. — Колись бачив такі. Пригадую, в дитинстві їздили у молдовське місто Сороки, це на правому березі Дністра. Там такі транспортні засоби використовували комбінати громадського харчування, розвозили по точках продажу випічку. Кабінка захищає від дощу, від вітру. Зручно.
В амбулаторії, яку очолює Іван Кобильняк, є санітарний автомобіль, але дуже старий. Виготовлений ще 36 років тому. Часто ламається, а перевитрати пального які! Скутер дуже економний! Медперсонал Качківської амбулаторії також обслуговує два населені пункти. Тому без транспорту — як без рук. Навіть такого, як скутер.
У декого зарплата понад 20 тисяч гривень
Галина Плахотна повідомила, що Ямпільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги був у першій хвилі укладання угод із Національною службою охорони здоров’я. Угоду підписали 30 травня нинішнього року.
— Якщо у першому півріччі не вистачало коштів навіть на зарплату, то тепер нема цієї проблеми, — розповідає пані Галина. — До того ж нинішні зарплати не порівняти з тими, що були раніше.
Лікарям, які мають максимальну кількість договорів з пацієнтами, у місті Ямпіль нараховують понад 20 тисяч гривень заробітку. У селах трохи менше, бо там пацієнтів менше, але зарплата також зросла відчутно. Отримали кошти на ремонти, придбання лікарняних ліжок, меблів. Уже ухвалено рішення про будівництво модульної амбулаторії сімейного типу в одному з приміських сіл. За словами співрозмовниці, це буде сучасний заклад, якого нині нема в районі. Передбачено забезпечення його також реанімобілем.
Вінницька область.
Довідково
На Вінниччині із 47 центрів первинної медико-санітарної допомоги 24 уклали угоди з Національною службою з питань охорони здоров’я й одразу відчули результати у збільшенні фінансування. Безвідповідальність у своєчасному прийнятті правильного рішення у питаннях медичної реформи призводить до кардинальної різниці в оплаті праці сімейних лікарів. Приклад двох сусідніх районів: у Жмеринському, де уклали угоди з Національною службою здоров’я, така категорія медиків отримує 16—17 тис. грн на місяць, а в Шаргородському — 3700 грн.
Інформація з сайту Вінницької облдержадміністрації.
Цитата
Валерій Коровій, голова Вінницької ОДА:
— Перші позитивні приклади реформи медичної галузі вселяють оптимізм і формують стимули йти в ногу з часом для тих, хто досі чогось вичікував...